«Я сподіваюся, що ця конференція зосередиться на двох найпростіших економічних аксіомах. Перша з них така: у процвітання немає фіксованих меж. Це не кінцева матерія, яка зменшується при розподілі. Навпаки, чим більше процвітаючих держав, тим більше буде процвітати кожна з цих держав ... Друга аксіома випливає з першої. Процвітання, як і світ, неподільне. Ми не можемо собі дозволити, щоб воно розсіялося тут або там серед тих, кому пощастило, або користуватися ним на шкоду іншим» [1]. Так в 1944 році, на відкритті світової, міждержавної валютної конференції в Бреттон-Вудсі, в своїй промові виклав своє бачення майбутнього Генрі Моргентау [2]. Тодішній міністр фінансів США, ще не знаючи поняття глобалізація, маючи плани транснаціонального рівня, такі як «План Моргентау» [3] і швидше за все не розуміючи масштаб тих світових подій що розгорнуться на світовій арені в найближчі 50-100 років.
Втім, як же він проникливо передбачав, що те явище, яке пізніше назвуть глобалізацією, буде непереборно, всепроникливо, гармонійно і суперечливо, зв’язувати все, що має відношення до людської цивілізації.
Отже, що ж таке глобалізація? В чому зміст цього явища, які його прояви, що воно несе для людства? Якими визначеннями науковці характеризують це поняття? Що таке глобальні виклики, їх генезис та природа? Звідки вони виникають, де і як проявляються? Які перспективи життя в умовах цієї нової глобальної дійсності?
На даному етапі розвитку людської цивілізації, стиль життя, образ мислення, різноманіття світосприйняття кожної людини на землі обумовлене неминучим впливом такого явища, як глобалізація. Така реальність сьогодення, з необмеженим різнобарв'ям форм, взаємозалежних проявів, переплетених в різноманіття господарських моделей, структур, відносин. Існування сповнене глобальними змінами та генерує нові, нечувані до цього часу прояви глобальних трансформацій, масштабних задач, проблем, кризових явищ, які науковці майже одностайно ось вже кілька десятиліть називають глобальними викликами. Найвідоміші з дослідників серед тих, хто займається питаннями глобалізаційних процесів є західні вчені з світовим ім’ям: А. Сен ((вніс значний вклад у формулювання концептуальної структури звітів, які щороку складає ООН, про розвиток людства і індексу людського розвитку), є лауреатом нобелівської премії з економіки 1998 р. «за внесок в економічну теорію добробуту» [4], аналіз чинників економічного зростання країн, з низькими споживчими стандартами [5]); П. Кругман (є лауреатом нобелівської премії з економіки 2008 р. «За аналіз структури торгівлі і розміщення економічної активності», теорія сучасної міжнародної торгівлі, яка їм розроблена, доводить перш за все, чому в світовій торгівлі найбільший вплив мають країни найбільш індустріально розвинені [6]); У. Бек (вніс значний міждисциплінарний внесок своїми роботами по періодизації епохи модернити і комплексному дослідженню сучасної глобалізації, є автором концепцій «рефлексивної модернізації» і «суспільства ризику» [7], [8], [9], [46]); Э. Тоффлер, Х. Тоффлер [10], [11], [12], [13], [14], [15]; Г. Колодко [16], [17]; Г. Джеймс [18]; Хантінгтон С. [19], [20]; Фукуяма Ф. [21], [22]; А. Дж. Тойнби [23], [24]; З. Бжезинський [25], [26]. Також слід зазначити істотний внесок до аналізу генезису та природи глобальних викликів, процесу еволюціонування міжнародної торгівлі, світового господарства, в умовах глобалізації, видатних вітчизняних науковців, та відомих російських, білоруських вчених: В. Гейця [27], [28]; О. Білоруса [29]; Д. Лук’яненка [29]; А. Мазаракі [30], [31]; Т. Мельник [30], [31]; В. Онищенко [32], [33]; В. Лагутін [34]; Д. Мамотенко [35]; І. Бураковский [36]; В. Мовчан [36]; М. Мунтян [37]; А. Урсул [37]; C. Бородин [38]; Е. Хан [39]. Серед особливостей наукових праць саме українських, російських та білоруських науковців слід визначити більш глибокі, фундаментальні підходи з позиції історизму, логічної послідовності, причинно-наслідковим зв’язкам між предметом дослідження і наслідками, явищами з цим пов’язаними, які передбачають єдність та хронологію наукового дослідження. Науковці з’ясовують сутність, основні фактори та рушійні сили глобалізації, масштаб участі в ній країн перехідної економіки, роблять фундаментальні висновки, досліджують взаємну залежність глобалізаційних викликів та економічних криз. В той же час потребують аналізу та систематизації можливі наслідки глобалізаційних викликів, в достатньо обмеженій кількості запропоновані напрями прогнозування та упередження впливу на економічні наслідки глобалізації, що можуть бути практично втілені для покращення соціально економічних процесів життєдіяльності людської цивілізації.
Отже почнемо з того, що глобалізаційні процеси мають такі основні чинники:
• об’єктивні і суб’єктивні соціально-економічні (науково-технічний прогрес, індустріалізація, розвиток міжнародних сфер упливу капіталу, інтернаціоналізація економіки, міжнародні корпорації та компанії тощо);
• соціально-економічні механізми свідомого впливу (теоретико-методологічні концепції розвитку світової економіки та економік держав, регіонів тощо).
Процеси глобалізації зачіпають передусім: регіональну, національну економіку (макрорівень); товарні, фінансові та валютні ринки, ринки праці (мезорівень); компанії (мікрорівень) [40].
Стан, умови і реальність сьогодення, початку XXI століття. в яких перебуває людство з’явилися не раптово, це поступовий шлях, який цивілізація пройшла у своєму розвитку. Посилаючись на праці американського мислителя, філософа, соціолога і футуролога, одного з авторів, які зробили істотний внесок у створення концепції постіндустріального суспільства Е. Тоффлера [12], висловлюючись термінами, які він використовує, потрібно розглядати три періоди розвитку цивілізації, подібні до трьох "хвиль" [41].
Перша хвиля була початком доіндустріального (аграрного) суспільства, пов'язана з впровадженням сільського господарства, початком вирощування зернових, свідомим вирощуванням овочевих культур, скотарством і одомашненням тварин, поступовим переходом до осілого способу життя, почалася біля 10 тисяч років тому. Потребу другої хвилі обумовила промислова революція, для якої притаманні такі риси, як: нуклеарним типом сім'ї, конвеєрною системою освіти і корпоративізмом, вона визначила перехід до індустріального суспільства [12]. Третя хвиля стала появою суспільства, яке можна назвати постіндустріальним. Це космічна доба, інформаційний вік, електронна ера, або глобальне село, або, на думку Е. Тоффлера - це наступ «суперіндустріального суспільства» [42] Це хвиля сформувала цивілізацію нового типу, яку називають «інформаційне суспільство».
Інформаційне суспільство (англ. Information society) [43] – багатогранне поняття, визначає сукупність та безмежне різноманіття усіх аспектів життя суспільства, є характерною фазою в процесі еволюціонування цивілізації, для постіндустріального суспільства вважається теоретичною концепцією. Ідея інформаційного суспільства з’явилась у дослідженнях 60 - 70 рр. XX століття, вчені, які досліджували це явище підкреслювали значення інформаційного розвитку суспільства як нової історичної віхи цивілізації [44]. Деякі науковці цю цивілізацію відносять до «економіки майбутнього», або «суперцивілізації» [45] Отже третя хвиля , яка ознаменувалась появою третьої хвилі, в останньому десятилітті ХХ століття, на початку XXI століття, породила таке явище як глобалізація. «Суперцивілізація» пройшовши довгий шлях становлення, принесла людині крім преференцій, принципово інших можливостей, яке надає інформаційне суспільство (сучасні інформаційні технології, електронні засоби зв'язку та платежів, мережа інтернет), ще й величезну кількість глобальних випробувань і проблем, які, раніше, іноді людина навіть не могла собі уявити. Отже, останні кілька десятиліть з'явилося багато досліджень, в яких науковці намагаються аналізувати феномен глобалізації. Ціла плеяда дослідників подає глобалізацію як чергову, вищу ступінь розвитку людської суспільства, вважає її наступним кроком інтернаціоналізації, та найвищим етапом інтеграції. Вважається, що цей процес не має зворотної дії. Глобалізація формує "новий світовий порядок", який, передбачає: єдине світове громадянство, ліквідацію існуючих державних кордонів, стирання етнічних, національних та релігійних відмінностей, також максимально можливе всебічне стимулювання трудової та інтелектуальної міграції, яка в площині постіндустріального інформаційного суспільства представляє собою природній закономірний рух "людського капіталу» на світовому ринку, а процес переміщення "утечки умов" розглядається в якості важливої частини глобального соціально-економічного розвитку всієї людської цивілізації. Що в майбутньому повинно привести до появи якогось узагальненого "громадянин світу », відмінні особливості якого будуть носити виключно біологічний характер [38].
Що до понять дуже близьких за змістом до глобалізації, але щоб більш широко розуміти зміст цих явищ звернемось до У. Бек визначає глобалізацію як «позначене на досвіді знищення кордонів повсякденної діяльності в різних сферах господарювання, інформації, екології, техніки, транскультурних конфліктів і громадянського суспільства »[46]. Також важливим є тещо, що дослідник, характеризуючи поняття пише, що глобалізм розглядає глобалізацію монокаузально, тобто визначає пріоритет саме економічного аспекту глобалізації над усіма іншими, розуміючи під глобальним вселенські масштаби [46].
Для того, щоб глибоко і системно розуміти глобальні процеси сьогодення, щоб підкреслити предмет дослідження, потрібно спиратися на основні поняття для визначення глобальних економічних процесів. В даному питанні ми посилаємось на У. Бека «Що таке глобалізація?» [7]. Отже У. Бек диференціює три поняття: глобалізація, глобальність і глобалізм.
Рис. 1. Характеристика основних понять для визначення глобальних економічних процесів
Поняття «глокалізація» [47] виникло, як симбіоз, на базі розуміння глобального і локального. Засновником теорії глокалізації по праву можна вважати американо британського дослідника Р. Робертсона [48] – це саме він ввів поняття «глокалізація» в соціальні науки. До цього поняття «глокалізація» використовувалося в японському маркетингу ( «dochakuka»): на початку воно позначало адаптацію будь-якої фермерської технології до місцевих умов, а пізніше стало використовуватися для позначення адаптації глобального товару в конкретному локальному ринку. Робертсон використовує дане поняття для аналізу глобалізаційних процесів в цілому. Модель глобалізації Робертсона [49], [50] розроблена на базі критики теорії світ-системи та теорій глобальної системи. Включення свідомості і діяльності індивідів в предмет теорії глобалізації призвело Робертсона до переосмислення співвідношення глобальності і локальності. У глобалізації Робертсоном виявляються дві спрямованості: глобальна інституціоналізація життєвого світу, універсалізм, тенденція до гомогенності і локалізація глобальності, партикуляризм, тенденція до гетерогенності. Отже, теорія глокалізації покликана осмислити стан глобальності, включає в себе глобалізацію як одну з тенденцій у розвитку глобального суспільства і при цьому всіляко дистанціюється від глобалізму, пропонуючи зовсім інший підхід. Таким чином, основними сенсутворювальним поняттями в теорії глокалізації є «глобальне» і «локальне»; вихідним пунктом даної теорії служить той факт, що глобальні тенденції в усіх сферах видозмінюються під впливом локального контексту, інакше кажучи, локалізуються; паралельно з цим локальні культурні цінності і смисли також переосмислюються в масштабі глобального світу [49].
В економіці глокалізація реалізує себе в політиці протекціонізму і посиленні ролі держави в епоху світових економічних криз. Також ми можемо говорити про те, що економічна діяльність транснаціональних корпорацій знаходить певну специфіку в різних локальних контекстах, що виражається в адаптації продукції до національних ринків, до специфіки реклами і до методики просування товару. У політичній сфері глокалізація стає природною реакцією на виклик глобалізації, поставлений перед національними державами. Можливими відповідями в даному випадку можуть бути, наприклад, посилення націоналістичних тенденцій або прагнення до регіональної і субрегіональної інтеграції [51].
Щодо поняття «глобальні виклики», то його появу відносять до періоду середини ХХ століття,
Завдячуючи роботам британського науковця, і дослідника цивілізаційного розвитку А. Дж. Тойнбі, воно стало актуальним на зламі ХХ і ХХI століть, т.я., свідомо чи несвідомо, людство знаходилось в очікуванні змін і майбутнього для людства в новому тисячолітті [24]. Навіть поява самого поняття «виклик» Тойнбі пов'язує його концепцією «виклик-і-відповідь». Отже, дійсно, виклик не є чимось негативним, іноді навіть навпаки, - стимулом до істотних позитивних зрушень і розвитку. Також слушна думка дослідника, що невірним є традиційні погляди на те, що саме сприятливі кліматичні, географічні умови, безумовно сприяють розвитку суспільства. Він також слушно вважаї, що, хоча виклик є стимулом, і логічним є теза, що «чим сильніше виклик, тим сильніше стимул», але, разом з тим він підкреслює помилковість такого висновку. У своїй фундаментальній роботі [24] досить чітко підтверджує, що надмірний виклик здатен надломити цивілізацію. Методологія, яку пропонує дослідник дозволяє вважати викликами різні групи явищ: природно-екологічного характеру, явища, що відображають соціальні, економічні, політичні, гуманітарні процеси. Ми вважаємо такий підхід найбільш вдалим засобом для систематизації, класифікації сучасних викликів. Перед переліком до безпосередньо основних сучасних викликів, звернемося до А. Тойнбі, підкреслимо, що основним емпіричним матеріал, який він аналізує, має пряме відношення саме до локальних цивілізацій, або, до того періоду, коли явище, яке сьогодні називають глобалізацією, в загальному розумінні, ще не було настільки всеохоплюючим. Тому, все що стосується особливостей глобалізації, дослідження викликів, то пошук відповідей і рішень вимагає подальшого ретельного аналізу [24].
Рис. 2. Перелік основних сучасних глобальних економічних викликів з якими стикається людство
Перелік джерел, за якими систиматизовано і створено рис.2: [53], [52], [24], [17, c 444-445]
В цій невеличкій за обсягом роботі ми стисло торкнулися найбільш значимих глобальних проблем, які існують в світі, хоча зрозуміло, що не може бути більш, або менш значущих викликів, в величезному їх переліку, т.я., всі вони переплетені між собою тісно занурюються одне в одне. Перелік сучасних глобальних викликів можливо продовжити, і хоча кожен з викликів міцно пов’язаний з іншими, але деякі з них в той чи інший момент мають більшу актуальність для тієї чи іншої держави, регіону, частини суспільства.
Отже, які перспективи життя в умовах цієї нової глобальної дійсності, які можливі варіанти перебігу подій, як все таки намагатись упередити негативний сценарій розвиток глобальних явищ, пошлемося на думку Ф. Ніцше, щодо кругообігу в процесі існування людської цивілізації. "Бути може, все людство є лише одна обмежена в часі фаза в розвитку певної виду тварини - так що людина виникла з мавпи і знову стане мавпою, причому немає нікого, хто б був зацікавлений в дивному кінець цієї комедії, - продовжує філософ. - Як з падінням римської культури і під впливом його найважливішою причини - поширення християнства - настав загальне знівечення людини в межах римської культури, так з яким-небудь пізнішим занепадом всієї земної культури може настати ще більшу знівечення і, нарешті, озвіріння людини, аж до рівня мавпи " . Однак саме тому, "що ми можемо уявити собі цю перспективу, ми, можливо, в змозі попередити такий кінець історії" ("Людське, занадто людське", 1878) [54]. Токож наведемо висловлювання Ф.Фукуями, який в достатньо критичній формі попереджає можливий вплив глобалізації на розвиток людської цивілізації. «Двадцяте століття - тепер уже можна говорити про нього в минулому часі - перетворило нас в глибоких історичних песимістів. Звичайно, ми можемо бути оптимістами в тому, що стосується наших особистих справ, здоров'я і щастя. За давньою традицією, американці як народ, славляться тим, що дивляться в майбутнє з надією. Але якщо торкнутися питань більш масштабних, наприклад, існував коли-небудь або буде існувати прогрес в історії, вердикт буде зовсім іншим. Самі тверезі і глибокодумні уми століття не бачили причини вважати, що світ рухається до того, що ми, люди Заходу, вважаємо гідним і гуманним політичним інститутом, - тобто до ліберальної демократії. Найсерйозніші наші мислителі зробили висновок, що не існує такого поняття, як Історія, - тобто осмисленого порядку в широкому потоці подій, що стосуються людства. Наш власний досвід, напевно, вчить нас, що в майбутньому нас чекають нові жахи, які ми поки ще навіть не можемо уявити, від фантастичних диктатур і кривавих геноцидів до баналізації життя через сучасний консюмеризм, і безпрецедентні катастрофи - від ядерної зими до глобального потепління. Принаймні ймовірність появи цих жахів більше, ніж їх не появи.
Песимізм двадцятого століття становить різкий контраст з оптимізмом попереднього. Хоча дев'ятнадцяте століття Європи починався в судомах воєн і революцій, в основному це було століття світу і безпрецедентного зростання матеріального добробуту. Для оптимізму були дві міцні основи. Перша - віра, що сучасна наука поліпшить людям життя, перемігши бідність і хвороби. Природа, давній противник людини, буде підкорена сучасною технологією і поставлена на службу щастя людей. Друга - що вільне демократичне правління буде поширюватися, захоплюючи одну країну за іншою. "Дух 1776 року", або ідеали Французької революції, розіб'ють тиранів, автократів і забобонних попів. Сліпий послух владі буде замінено розумним самоврядуванням, в якому всі люди, рівні і вільні, будуть належати не господарям, а собі самим. У світлі широкого наступу цивілізації навіть криваві війни на зразок наполеонівських могли інтерпретуватися філософами як соціально прогресивні за своїми результатами, оскільки вони породили поширення республіканської форми правління. Безліч теорій, серйозних і не дуже, висувалися для пояснення того, яким чином історія людства становить логічне ціле і чому відхилення і повороти її можна зрозуміти як кроки до добра сучасної ери»[55].
Таким чином людству потрібно в розумному сенсі використовувати те позитивне, що дає глобалізація, і намагатись невілювати негативні її чинники і фактори.
Отже, У. Бек, що ж не дозволяє усунути глобальність [56]? Вісім причин:
• Розширення географії і наростаюча щільність контактів у сфері міжнародної торгівлі, глобальне переплетення фінансових ринків, які збільшують міць транснаціональних концернів.
• Триваюча інформаційна та комунікаційно-технологічна революція.
• Повсюдно висунуті вимоги дотримання прав людини, тобто принцип демократії (на словах).
• Образотворчі потоки охопили весь світ індустрії культури.
• Постінтернаціональна, поліцентрична світова політика - поряд з урядами існують транснаціональні актори, могутність і кількість яких постійно зростають (концерни, урядові організації, Організація Об'єднаних Націй).
• Питання глобальної бідності.
• Проблеми глобального руйнування навколишнього середовища.
• Проблеми транскультурних конфліктів на місцях…
Висновки. В умовах глобалізації, повної турбулентності та невизначеності, як ніколи, навіть ще кілька десятиліть тому, постає головна задача, - стабільність розвитку національних економік. Різноманіття підходів щодо визначення сутності глобальних викликів, до цього часу не дають змоги вибрати максимально ефективний, вірний шлях. Проводячи аналіз різних наукових думок, ми спостерігаємо основні тенденції, що відображають об’єктивні процеси і явища, що превалюють у світовій економіці. Щоб більш об’єктивно оцінювати вплив глобальних викликів на всі соціально-економічні відносини, ми пропонуємо включати в процес дослідження певні показники, фактори, засоби, що допоможе детально проаналізувати їх генезис, природу, можливі перспективи розвитку. При цьому, ми розуміємо складність прогнозування позитивного, чи негативного варіанту розвитку подій щодо впливу на національну економіку в кожній окремій держави, т.я., це в великій мірі залежить від завчасного комплексного підходу до регулювання, організації системного прогнозування можливих викликів, що постійно виникають у процесі життєдіяльності світової економіки. Що стосується України, то вплив глобальних викликів саме на її економіку, політику, соціальну і інші сфери, і процеси, є специфічним, з точки зору геополітичних інтересів, історично сформованого положення, структури економіки. Україна знаходиться у невідривному контексті майже всіх глобальних викликів сучасності, тут варто пригадати перш за все: гібридну війну (яка знаходиться в активній фазі), Чорнобильську катастрофу (її наслідки, незрозумілий нині стан ядерних реакторів), кліматичні зміни, дисбаланси у фінансовій системі (світова фінансова система в величезній мірі відображає свої наслідки на українську економіку), та інші. Також існують багато важливих факторів, що принципово впливають на їх масштаб та прояви: істотні зміни цін на паливно-енергетичні ресурси та металургійну продукцію; вже практично незворотні процеси забруднення навколишнього середовища; збільшення масштабів волатильності валют та цінних металів на світових ринках; гіпердевальвація національної валюти в 2014-2016рр.; зростання рівня державного боргу (особливо останні 10 років); дисбаланс ринку продовольства; істотне збільшення сальдо між експортом та імпортом (з січня-листопад 2017 року експорт товарів з України становив 39,49 мільярда доларів, імпорт в Україну - 44,7 мільярда доларів) [57].
Таким чином економіка України повністю залежить від трендів кон’юнктури зовнішніх ринків. Неадекватність дій, або відсутність комплексних заходів, системних механізмів підтримки стабільності національної економіки ведуть до істотного негативного деформуючого впливу глобальних викликів, а отже, Україна втрачає можливість отримувати максимальну вигоду від процесів глобалізації, не може гармонійно інтегруватись в світовий ринковий простір. Той стан речей, що склався, повинні змінити лише прораховані комплексні заходи керівництва України, дотримуватись порад вчених, які ведуть наукові дослідження у цьому напрямі, особливо щодо засобів та механізмів, які додають стабільності і витривалості економіці України на держаному і регіональному рівнях.
Щодо подальших наукових досліджень проблем сьогодення, невизначеності в умовах існування глобальних викликів, постійних карколомних змін світового простору, то можна визначити декілька напрямків: пошук нових підходів до створення міжнародного співробітництва на всіх рівнях (державному, корпоративному, суспільному, міжособистісному); активізація глобальної господарської діяльності через використання новітніх інформаційних технологій, всіх інших найсучасніших методів; суттєве збільшення міжнародної, міждержавної торгівлі, в кількості і обсягах, при цьому більш якісне, і ефективне з точки зору задоволення в повній мірі потреб кожної людини; поглиблення процесу демократизації суспільства, що в значній мірі дасть можливість більш ефективно, відкрито впливати на розподіл можливостей та ресурсів між людьми.
Список використаних джерел:
1. Новая концепция, старая реальность Термин «глобализация» появился недавно, но интернационализация рынков, людей, идей и культур совсем не нова Гарольд Джеймс : [Електронний ресурс] // Финансы и развитие Декабрь 2016. – Режим доступу : http://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/fandd/2016/12/pdf/james.pdf
2. Henry Morgenthau Jr. : [Електронний ресурс] // From Wikipedia, the free encyclopedia. – Режим доступу : https://en.wikipedia.org/wiki/Henry_Morgenthau_Jr.
3. План Моргентау : [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/План_Моргентау
4. Sakiko Fukuda-Parr. The Human Development Paradigm: operationalizing Sen’s ideas on capabilities : [Електронний ресурс] // Feminist Economics 9(2 — 3), 2003, 301—317. – Режим доступу : https://www.researchgate.net/publication/24081267_The_Human_Development_Paradigm_Operationalizing_Sen's_Ideas_on_Capabilities
5. Winners of the Nobel Prize for Economics : [Електронний ресурс] // Encyclopaedia Britannica. – Режим доступу : https://www.britannica.com/topic/Winners-of-the-Nobel-Prize-for-Economics-1856936
6. The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 2008
Paul Krugman : [Електронний ресурс] // The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 2008 was awarded to Paul Krugman "for his analysis of trade patterns and location of economic activity". – Режим доступу : https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/2008/
7. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек // Пер. с нем. А. Григорьев и В. Седельник; общ. ред. и послесл. А. Филиппова. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 301 с.
8. Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника ; общ. ред. и послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. – С. 43).
9. Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника ; общ. ред. и послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. – С. 43).
10. Тофлер Э., Тофлер Х. Революционное богатство. – Москва, Изд-во «АСТ-
МОСКВА», 2008. – 569 с.
11. Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ООО "Фирма "Издатетьство ACT", 1999.
12. Тоффлер, Элвин : [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://ru.wikipedia.org/wiki/Тоффлер,_Элвин
13. Элвин Тоффлер, Хейди Тоффлер. Часть VIII. Будущее капитализма. Глава 40. Управление завтрашними деньгами // Революционное богатство. — С. 289. — 576 с. — ISBN 978-5-17-044872-2.
14. Элвин Тоффлер, Хейди Тоффлер. Глава 23 «Скрытая половина», стр. 223. Управление завтрашними деньгами // Революционное богатство. — С. 289. — 576 с.
15. Элвин Тоффлер, Хейди Тоффлер. Глава 24 «Протребление и здоровье», стр. 234. Управление завтрашними деньгами // Революционное богатство. — С. 289. — 576 с.
16. Колодко Гжегож В. Куда идет мир: политическая экономия будущего / Г.В. Колодко; пер. с пол. Ю. Чайникова. – М.: Магистр. 2014. С. 116, 117.
17. Колодко Гж. Мир в движении. – М.: Магистр, 2011. – 575с.
18. Новая концепция, старая реальность Термин «глобализация» появился недавно, но интернационализация рынков, людей, идей и культур совсем не нова Гарольд Джеймс : [Електронний ресурс] // Финансы и развитие Декабрь 2016. – Режим доступу : http://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/fandd/2016/12/pdf/james.pdf
19. Хантінгтон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку/Пер. з англ. Климчук Н. - Львів: Кальварія, 2006. - 474 с.
20. Хантингтон, Самюэль. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон; Под общ. ред. К. Королева; Пер. с англ. Т. Велимееева, Ю. Новикова. - М. : Изд-во АСТ, 2003. - 603 с.
21. Фукуяма Ф. Кінець історії і остання людина / Пер. з англ. Левіна, М.Б. - М: АСТ: Єрмак, 2005. - 588 с.
22. Фукуяма Ф. Кінець історії і остання людина / Пер. з англ. Левіна, М.Б. - М: АСТ: Єрмак, 2005. - с. 29-31.
23. Тойнби Арнольд Джозеф : [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://ru.wikipedia.org/wiki/Тойнби,_Арнольд_Джозеф
24. Тойнби А.Дж. Постижение истории. Москва: Айрис-Пресс; 2006. – 640 с.
25. Збіґнєв Бжезінський. Стратегічне бачення: Америка і криза світової влади / Перекл. з англійської Г. Лелів. Львів, «Літопис», 2012. — 168 с. ISBN 978-966-8853-24-1
26. Збіґнєв Бжезінський. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. / З англ. перекл. Олена Фешовець. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 200027.
27. Геєць В. М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку : монографія. Київ : Ін-т екон. та прогноз. НАН України, 2009. 864 с.
28. Геєць В. М. Особливості взаємозв’язку економічних і політичних передумов реконструктивного розвитку економіки України. Економіка України. 2016. № 12. С. 3–21.
29. Білорус О. Г., Лук’яненко Д. Г. та ін. Глобалізація і безпека розвитку : монографія ; кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. Київ : КНЕУ, 2001. 378 с.
30. Мазаракі А. А., Мельник Т. М. Регуляторна політика у сфері зовнішньої торгівлі. Київ : Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2010. 470 с.
31. Мазаракі А. А., Мельник Т. М., Іксарова Н. О. та ін. Зовнішня торгівля України: ХХΙ століття : монографія ; за ред. А. А. Мазаракі. Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 600 с.
32. Онищенко В., Гужва І. Стимулювання Національного Експорту : [Електронний ресурс] // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2017. № 6. – Режим доступу : http://zt.knteu.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2162&catid=230&lang=uk
33. Онищенко В. Менеджмент Транснаціональних Корпорацій : [Електронний ресурс] // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2017. № 1. – Режим доступу : http://zt.knteu.kiev.ua/files/2017/01(90)/ZT_01_2017_st_04.pdf
34. Лагутін В. Ефекти Державного Регулювання Економіки В Умовах Євроінтеграції України : [Електронний ресурс] // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2017. № 6. – Режим доступу : http://zt.knteu.kiev.ua/files/2017/06(95)/ZT_2017_No6_001.pdf
35. Мамотенко Д.Ю. Глобалізація міжнародних фінансових ринків // Гуманітарний вісник ЗДІА, 2009. – №39. – С.229 – 237
36. Бураковский І., Мовчан В., Кузяків О. та ін. Біла книга. Як реалізувати експортний потенціал України за умов глобалізації: Пропозиції щодо політики сприяння розвитку українського експорту. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Київ : ІЕД, 2016. 50 с.
37. Мунтян М.А., Урсул А.Д. Глобализация и устойчивое развитие. – М.: СТУПЕНИ, 2003. – С. 288.
38. Бородин С. Россия и «новый мировой порядок» // Обозреватель. - 2002. - № 5 - 6 (148 – 149) Режим доступа: World Wide Web. URL: http://www.rau.su/observer/N5-6_02/index.htm.
39. Е.И. Хан СУЩНОСТЬ И СОЦИАЛЬНЫЕ ФУНКЦИИ ТЕОРИИ ГЛОКАЛИЗАЦИИ - [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://iphras.ru/uplfile/root/biblio/School_young_ph/15_Khan.pdf
40. Ревуцький С. РОЗВИТОК ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ // [Электрон. ресурс]. Теорія і практика інтелектуальної власності 4/2016 - Режим доступа: http://www.inprojournal.org/wp-content/uploads/2016/11/revutskyi416.pdf
41. Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ООО "Фирма "Издатетьство ACT", 1999. – С. 31-33.
42. Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ООО "Фирма "Издатетьство ACT", 1999. – С. 32-33.
43. Інформаційне_суспільство [Електронний ресурс]. Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу - https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційне_суспільство
44. Ліпкан В.А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції. [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://westudents.com.ua/knigi/363-nformatsyna-bezpeka-ukrani-v-umovah-vrontegrats-lpkan-va.html
45. Мунтян М.А., Урсул А.Д. Глобалізація та стійке розвиток. - М .: СТУПЕНЫ, 2003. - С. 158 - 159.
46. Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника ; общ. ред. и послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. – С. 42 – 43.
47. Глокалізація : [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Глокалізація
48. Roland_Robertson : [Електронний ресурс] // From Wikipedia, the free encyclopedia. – Режим доступу : https://en.wikipedia.org/wiki/Roland_Robertson
49. Robertson R. Glocalization: Time-Space and Homogeneity-Heterogeneity // Global Modernities / Ed. by M, Feather-stone, S. Lash, R. Robertson. London, 1995.
50. Robertson R„ I.echner F. Modernization, Globalization and the Problem of Culture in the World-Systems Theory // Theory, Culture & Society. 1985. № 3; Robertson R. Globalization Theory and Civilization Analysis//Comparative Civilizations Review. 1987. Vol. 17.
51. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture. London, 1992
52. Тероризм : [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Тероризм
53. Глобальні проблеми людства : [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Глобальні_проблеми_людства
54. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла: Сочинения. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс; Харьков: Изд-во «Фолио», 2000. – С. 167.
55. Фукуяма Ф. Кінець історії і остання людина / Пер. з англ. Левіна, М.Б. - М: АСТ: Єрмак, 2005. - с. 29-31.
56. Бек У. Що таке глобалізація? / Пер. з нім. А. Григор'єва, В. сідельника. М .: Прогрес-Традиція, 2001. С. 23-27.
57. Сальдо зовнішньої торгівлі України "пішло в мінус" на 5 мільярдів доларів: [Електронний ресурс] // Економічна правда. – Режим доступу : https://www.epravda.com.ua/news/2018/01/15/633026/
____________________________
Науковий керівник: Онищенко Володимир Пилипович, доктор економічних наук, професор, ”Київський національний торговельно-економічний університет”
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter