Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони та принципи розвитку реальної економічної дійсності, яке в житті суспільства проявляється, щонайменше, у двох напрямах: у розробці принципів, що стають основами економічної політики, і в сприянні демократизації суспільства.
Економічна наука пояснює зв’язки, допомагає зрозуміти такі загальносуспільні явища, як багатство і бідність, безробіття та інфляція, бюджетний дефіцит і державний борг. Знаючи їхню сутність і фактори впливу, можна прогнозувати розвиток подій, здійснювати певні заходи стимулювання або стримування, розвитку або гальмування, шукати ресурси для здійснення або змінювати форми організації.
Сучасний етап розвитку економічної науки – це період для якого характерні намагання подолати кризовий стан, перетворитися на систему об'єктивних і неупереджених досліджень перехідної економіки і ринкової економічної системи.
Кризові явища в економіці завжди були основою для теоретичних проривів в економічній науці, адже будь-яка криза загострює всі суперечності, виявляє слабкі місця, розгортає перед очима людей різноманітність економічних форм, створюючи можливості для глибшого пізнання сутності економічних явищ і процесів.
Насамперед необхідно усвідомлювати сутність і чинники трансформаційних процесів у розвитку економічної науки в Україні. Сутність їх полягає в переході від одно концептуальної теорії, яка розвивається здебільшого ізольовано від світової економічної науки, до багато концептуальної теорії, що вбирає в себе всі досягнення світової економічної науки, а це передбачає такі заходи:
1. Освоєння знань, набутих світовою наукою, і впровадження їх у науковий обіг та практику економічної діяльності – особливо підприємницької.
2. Збереження реальних здобутків попередніх теоретичних концепцій шляхом очищення їх від ідеологічних нашарувань.
3. Адаптацію нових теоретичних економічних поглядів до економічних реалій сучасності.
В Україні, як і в інших пострадянських державах, відбувається активний процесс розвитку економічної науки, доступ до яких був майже неможливий до початку 90-х років.
Відповідно це посилює зацікавленість до економічної науки сучасних цивілізованих держав а також висуває нові вимоги до економічної політики нашої держави, які полягають у необхідності зміщення акцентів із зовнішньої орієнтації економіки на активізацію та стимулювання розвитку внутрішнього ринку.
Розуміння і прийняття цього є досить важливим для формування стратегії і тактики України у вирішенні соціально-економічних проблем. Вивчаючи погляди провідних науковців і наслідки практичного використання теоретичних розробок різними державами, ми зможемо враховувати історичний досвід і на цій основі формувати соціально-економічну програму розвитку підприємництва в Україні.
У сучасних умовах формування різноманітних форм власності,сучасний стан розвитку економіки та підприємництва України характеризується створенням умов для привілейованих ринкових зв'язків.
Незважаючи на те, що сьогодні економічна наука України орієнтується на розвинені капіталістичні ринкові відносини, покищо, рівень розвитку її продуктивних сил такий, що потребує врахування особливостей української дійсності при розробленні та застосуванні інноваційних програм, зокрема в підприємницькій діяльності.
В умовах ринкової трансформації економіки розвиток "українського підприємництва", зокрема малого бізнесу, має стати одним із найважливіших чинників соціально-економічного зростання. Усвідомлюючи новаторську роль підприємництва, держава надає йому всебічної підтримки.
Економічна наука завжди знаходиться в безперервному розвитку. Відбувається інтеграція науки та економіки - активна взаємодія науки і економіки аж до створення промислового сектору науки та інноваційної системи (наукоємної) економіки, адже, наука – це соціально-когнітивна діяльність з виробництва та застосування нового знання, а економіка - матеріальна діяльність з виробництва, розподілу і споживання різного виду товарів і послуг.
Інноваційна економіка - економіка, заснована на систематичному і масовому застосуванні наукових знань при виробництві товарів і послуг. Частка наукових знань у вартості товарів і послуг інноваційної економіки може сягати 10-15 % від їх загальної вартості для високотехнологічної продукції.
Сучасні економічні науки визначають сучасний підхід до пізнання економічної дійсності, передбачає взаємодію та взаємозбагачення.
Формування в Україні нового типу ринкових відносин посилює інтерес до економічної науки та економічної політики сучасних цивілізованих держав, яка базується на аргументованій економічній теорії.
Таким чином - економічна наука сприяє інформованості людей, а отже, і демократизації суспільного життя. Економічна інформованість потрібна розвиненому суспільству, яке будує своє життя на демократичних засадах.
Розвиток економічної науки в житті окремої людини має, щонайменше, три прояви: сприяння раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень; вміння орієнтуватись у сфері бізнесу; допомога у прийнятті правильного рішення при виборі сфери діяльності.
Рівень економічного розвитку держав у ХХІ столітті будуть визначати науково-технічний прогрес і інтелектуалізація основних факторів виробництва. Це означає, що у глобальній економічній конкуренції виграють країни, які забезпечать сприятливі умови для наукових досліджень і науково-технічних розробок, інноваційної діяльності у широкому розумінні.
Список використаних джерел:
1. Гребенюк В.В. Про необхідність розвитку малого підприємництва як особливого сектору економіки України / Гребенюк В.В. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: nuwm.rv.ua/metods/asp/v39ek.html.
2. Варналій З. С. Основи підприємництва: Навч.посіб. / Варналій З.С.– К.: Знання-Прес, 2006. – 3-тє вид., випр. доп. – 350с.
3. Федоренко В. Г. Трансформація економічної освіти в Україні/ В. Г. Федоренко// Економіка та держава.-2015.-№10.- С. 6-7. – Режим доступу: http:gov.ua/UJRN/ecde_2015_10_3.
|