Вступ
Актуальність дослідження: зважаючи на те, що існують дієві методи лікування психічних порушень, таких як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та депресія, може виникнути запитання про необхідність психоделічно асистованої терапії (ПАТ). Зазвичай першим вибором для лікування ПТСР є психотерапія, наприклад, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), когнітивна терапія (КТ), когнітивно-процесуальна терапія (КПР) та пролонгована експозиційна терапія (ПЕ). Також можуть бути використані альтернативні методи, такі як наративна експозиція (НЕТ) та десенсибілізація і репроцесинг за допомогою руху очей (EMDR), а також медикаментозне лікування, зокрема, за допомогою окремих антидепресантів класу СІЗЗС [2]. Аналогічні підходи рекомендує Міністерство охорони здоров'я України [3].
Хоча всі ці методи можуть допомогти досягти значного покращення симптомів ПТСР, тільки до 40% пацієнтів повністю одужують [4],[5],[6],[7],[8]. Така ж ситуація спостерігається в лікуванні депресії. Хоча складно оцінити її ефективність кількісно, дослідники згодні, що психотерапія та фармакотерапія допомагають покращити симптоми депресії в легких випадках, проте щонайменше 30% пацієнтів не реагують на лікування взагалі [9],[10],[11]. Найскладніші і найбільш стійкі до лікування є випадки, коли ПТСР і депресія виникають одночасно. Статистика показує, що комбінація ПТСР та депресії відбувається у більш ніж половині випадків ПТСР. Ризик такого поєднання серед військовослужбовців є вищим, ніж у пацієнтів з іншими причинами розвитку цих захворювань [12].
Дослідження показали, що психоделіки можуть бути корисними для лікування пацієнтів з ПТСР та депресією. Інтерес до психоделіків як лікувального засобу виник у 50-х та 60-х роках минулого століття, проте після закриття кількох дослідницьких програм у 70-х роках, ці засоби були незаконними в більшості країн світу. За останні роки, зростає інтерес до досліджень психоделіків, зокрема ЛСД, псилоцибіну та MDMA, для лікування різних психічних розладів, включаючи ПТСР та депресію.
Психоделічно-асистована терапія включає прийом психоделіків в контрольованому медичному середовищі, із допомогою досвідчених терапевтів. При цьому, пацієнт знаходиться під постійним наглядом фахівців та сприймає свої емоції та думки в новому світлі, що дозволяє йому працювати зі своїми проблемами та емоціями більш ефективно. Дослідження показали, що психоделіки можуть забезпечити значне поліпшення стану пацієнтів з ПТСР та депресією, в тому числі і тих, які не реагують на інші методи лікування. На думку деяких дослідників, психоделічно-асистована терапія може навіть допомогти досягти повного одужання у деяких випадках. Загалом, хоча психоделіки є потенційно корисним інструментом для лікування психічних розладів, вони не є панацеєю та повинні використовуватися тільки в контрольованих медичних умовах.
Психоделічно-асистована терапія (ПАТ) може стати ефективним методом лікування у випадках, коли інші методи не працюють. Незважаючи на те, що існують ефективні методи психотерапії та медикаментозного лікування для лікування ПТСР та депресії, деякі пацієнти не реагують на них. Випадки, коли пацієнти не реагують на інші методи лікування, можуть бути пов'язані з більш стійкими і складними формами ПТСР та депресії. У таких випадках ПАТ може бути ефективним методом лікування. На даний момент проводяться дослідження, які показують перспективи використання психоделічних речовин, таких як мескалін, псилоцибін та LSD, для лікування різних психічних розладів, зокрема ПТСР та депресії. Ще однією перевагою ПАТ є те, що цей метод може забезпечити довготривалі результати за допомогою лише кількох сеансів терапії. У порівнянні з іншими методами лікування, які можуть потребувати тривалого курсу лікування або навіть постійного прийому ліків, це може бути значним плюсом для пацієнтів.
В ПАТ застосовують препарати різних класів. Переважно це психоделіки (як-от, псилоцибін), емпатогени/ентактогени (як-от, МДМА) та дисоціативи (як-от, кетамін). Через здатність цих речовин тимчасово підсилювати нейропластичність їх інколи об’єднують в один клас – психопластогени [14]. Психоделічно-асистована терапія (ПАТ) передбачає використання штучно викликаних короткочасних змін в роботі різних нейронних мереж мозку для полегшення психотерапевтичного впливу.
Псилоцибін - це психоактивна речовина, яка міститься в деяких видах грибів, також відомих як "чарівні гриби". Він є похідним алкалоїду триптаміну і чинить психоделічні ефекти на центральну нервову систему людини, змінюючи сприйняття, мислення і настрій [1].
Псилоцибін та інші психоделіки активують переважно 5-HT2A серотонінові рецептори. При цьому тимчасово послаблюються функціональні зв’язки між елементами нейронної мережі оперативного спокою [англ. default mode network], яка відповідає за моделювання цілісної суб’єктивної картини світу людини. Також психоделіки модулюють функції таламуса та клауструма – своєрідних інформаційних хабів, які відповідають за перенаправлення, фільтрацію та інтеграцію інформаційних потоків. Підвищуються функціональні зв’язки між всіма регіонами мозку, в тому числі між тими, які прямо не комунікують між собою в звичайному стані. Суб’єктивно людина відчуває фундаментальні зміни в усіх психічних процесах. Терапевтичний ефект досягається завдяки тимчасовому підвищенню пластичності психіки. У такому стані людині стає в цілому легше відмовитись від старих некорисних способів реагування і набути нових корисних [13].
Дослідження з використанням психоделічно-асистованої терапії. Ось деякі з найвідоміших досліджень, на які посилається Майкл Поллан, вони включають у себе: дослідження, проведені в 50-х і 60-х роках ХХ століття, які засвідчили потенційну ефективність LSD та інших психоделіків під час лікування депресії, тривожності та залежностей. Дослідження, проведені в останні десятиліття, які показали потенційну ефективність психоделіків під час лікування посттравматичного стресового розладу [ПТСР], залежностей, тривожності та депресії. Дослідження, проведені в останні десятиліття, які показали потенційну ефективність психоделіків під час лікування клаустрофобії [боязнь замкнутих просторів] та інших фобій. Поллан також зазначає, що існує зростаюча кількість досліджень, які вивчають потенційний терапевтичний ефект психоделіків на інші психічні розлади, такі як біполярний розлад, аутизм і нарколепсія [15].
Далі хочу навести короткі підсумки основних висновків та дизайну досліджень кожного зі досліджень, які, на мою думку, заслуговують уваги:
Дизайн дослідження Griffiths та ін.,2016: Це було рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване дослідження за участю 51 пацієнта з онкологічними захворюваннями, на останній стадії, і симптомами депресії та тривоги. Учасники були рандомізовано поділені для отримання високої дози псилоцибіну або низької дози псилоцибіну в якості контролю [в дозі 0,3 мг/кг], а другій - плацебо. Обидві групи отримували психологічну підтримку під час проходження дослідження [16]. Розгорнуті висновки: дослідження показало, що одна доза псилоцибіну спричиняє значне та стійке зниження симптомів депресії та тривожності у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. В порівнянні з плацебо-групою, пацієнти, які отримали псилоцибін, повідомляли про значне поліпшення настрою, сприйняття життя та якості життя, а також про зниження симптомів тривожності та депресії. Ефект псилоцибіну був спостережений протягом трьох місяців після проведення процедури, що свідчить про стійкість його терапевтичного ефекту. В цілому, дослідження підтверджує ефективність псилоцибіну у якості терапії для пацієнтів з онкологічними захворюваннями та симптомами депресії та тривожності. Ці покращення зберігалися щонайменше шість місяців після сеансу прийому псилоцибіну [16].
Дизайн дослідження Ionescu та ін.,2018: Це було відкрите дослідження, в якому взяли участь 14 учасників з резистентністю до лікування депресії та наявними суїцидальними думками. Учасники отримували шість внутрішньовенних інфузій кетаміну протягом 12 днів [17]. Результати: Дослідження показало, що повторні дози кетаміну призводили до швидкого і стійкого зниження рівня суїцидальних думок, причому зниження було очевидним протягом 24 годин після першої ін'єкції і зберігалося до шести тижнів після останньої ін'єкції [17].
Дослідження Carhart-Harris та ін.,2016 було відкритим пілотним дослідженням з метою вивчення ефективності та безпеки застосування псилоцибіну для лікування депресії, яка стійка до інших методів лікування. У дослідженні взяли участь 12 пацієнтів з важкою та стійкою до лікування депресією. Усі пацієнти отримали одну дозу псилоцибіну в дозі 10 або 25 мг/70 кг тіла, після чого отримували 8 сесій психотерапії впродовж 8 тижнів. Ефективність лікування оцінювалась за допомогою кількох психіатричних шкал [18]. Висновки дослідження показали, що застосування псилоцибіну в поєднанні з психотерапією може бути ефективним методом лікування депресії, яка стійка до інших методів. Усі 12 пацієнтів відзначили помітні поліпшення в настрої та рівні депресії після лікування, а також зниження рівня тривоги та покращення якості життя. Хоча дослідження було відкритим та маленьким за обсягом, результати є обнадійливими та можуть послужити основою для подальших клінічних досліджень в цій галузі [18].
Дизайн дослідження Davis та ін.,2021: Це було рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване дослідження за участю 24 учасників з великим депресивним розладом. Учасники отримували дві дози псилоцибіну або плацебо, розділені п'ятитижневим інтервалом, у сприятливих умовах [19]. Дослідження показало, що одна доза псилоцибіну, введена в умовах підтримки, призвела до значного зменшення симптомів депресії, причому поліпшення зберігалося до чотирьох тижнів після сеансу прийому псилоцибіну [19].
Дослідження Carhart-Harris і співавторів 2016 було відкритим дослідженням фази 2а з використанням псилоцибіну для лікування депресії, що стійко не піддається терапії. Для дослідження взяли участь 12 пацієнтів, які мали діагноз терапії-резистентної депресії. Усі пацієнти отримували одну дозу псилоцибіну під наглядом лікаря та психотерапевта. Для підтримки психотерапії було використано когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) [20]. У дослідженні не було контрольної групи, а отже, результати не можуть бути повністю підтверджені. Результати вказують на те, що псилоцибін може бути ефективним у лікуванні депресії та може забезпечити психологічну користь у відносинах з іншими людьми, суспільством і самим собою. Результати дослідження показали, що одна доза псилоцибіну з КПТ зменшила симптоми депресії на 3 місяці після прийому, порівняно з базовим рівнем, і була безпечною та добре переносилася пацієнтами. Потрібно більше досліджень, щоб підтвердити ці результати та з'ясувати ефект псилоцибіну та довготривалість [20].
Дослідження Johnson та ін.,2014 було пілотним та мало на меті визначити безпеку та потенційну ефективність псилоцибіну як лікування тютюнової залежності. У дослідженні взяли участь 15 осіб, які мали тютюнову залежність, але не виразні психічні порушення. Учасники брали участь у кількох сеансах, під час яких їм було надано псилоцибін, та отримували підтримку від клінічного персоналу. Після цього учасникам пропонували перестати курити [21]. Дослідники виявили, що після прийому псилоцибіну із підтримкою, кількість курців серед учасників дослідження значно зменшилась, а також було спостережено позитивні зміни в інших аспектах, таких як зменшення симптомів тривоги та депресії. Водночас, дослідники зауважили необхідність проведення додаткових досліджень для оцінки ефективності псилоцибіну у лікуванні тютюнової залежності [21].
Дослідження Davis, A. K., Barrett, F. S., & Griffiths, R. R. 2020 мало на меті дослідити, як психологічна гнучкість прямо впливає на зниження рівня депресії та тривожності, що спричинена прийомом психоделічних речовин. Дослідження було проведено на основі онлайн опитування 199 людей, які повідомили про свій досвід з прийомом психоделіків в попередні роки. Учасники відповідали на запитання про свої психологічні стани перед прийомом психоделіків, під час прийому та після нього. Також вони заповнювали опитувальники про рівень психологічної гнучкості та здатності до прийняття невідомого [22]. У дослідженні було виявлено, що підвищення рівня психологічної гнучкості під час прийому психоделіків сприяє зниженню рівня депресії та тривожності в період після прийому. Результати дослідження підтверджують важливість психологічної гнучкості як фактора, що посилює терапевтичний ефект психоделіків [22].
Дослідження Palhano-Fontes та ін.,2019 було проведене з метою оцінити ефективність аяваски у лікуванні депресії, яка не піддається лікуванню. Було проведено рандомізоване плацебо контрольне дослідження з подвійним сліпим дизайном. У дослідженні взяли участь 29 пацієнтів зі стійкою депресією, які були розподілені на дві групи: одній групі було введено аяваску, а іншій - плацебо [23]. У результаті дослідження було виявлено, що група, яка отримувала аяваску, відзначила значно більші зниження симптомів депресії порівняно з групою, яка отримувала плацебо. Ефект був помітним вже наступного дня після процедури і тривав до семи днів після її проведення. Результати показали, що аяваска може бути ефективним засобом для швидкого полегшення симптомів депресії в тих випадках, коли інші методи лікування не працюють [23].
Дослідження Sanches та ін.,2016 мало на меті дослідити антидепресивні ефекти аяваски в хворих з рецидивуючою депресією та встановити її вплив на мозкову перфузію. У дослідженні взяли участь 14 пацієнтів з рецидивуючою депресією, яким була надана одноразова доза аяваски. До і після прийому було проведено сингл-фотонну емісійну комп'ютерну томографію [SPECT], яка дозволила виміряти мозкову перфузію та визначити зміни після прийому аяваски. Пацієнти також заповнювали різні психологічні шкали для оцінки симптомів депресії [24]. Результати дослідження показали, що після прийому аяваски пацієнти відзначили значне поліпшення на різних психологічних шкалах, які оцінюють симптоми депресії, стан тривоги та якість життя. Також було виявлено зменшення мозкової перфузії в деяких ділянках головного мозку, що пов'язано з депресією, після прийому аяваски. Автори дослідження зазначають, що отримані результати підтверджують можливість використання аяваски як нового та ефективного методу лікування рецидивуючої депресії, але необхідно провести більш обширні дослідження для підтвердження цього висновку та дослідження довгострокових ефектів [24].
Дослідження Ross та ін.,2016 було рандомізованим контрольованим експериментом з плацебо. У дослідженні взяли участь 29 пацієнтів з діагнозом раку, які мали симптоми тривожності та депресії. Пацієнти були рандомізовано поділені на дві групи: одна отримала псилоцибін, а інша - плацебо. Псилоцибін був поданий у дозі 0,3 мг / кг, з можливістю підняття дозування до 0,4 мг / кг на другому етапі дослідження. Основні результати були виміряні за тиждень та місяць після введення псилоцибіну або плацебо [25]. Результати дослідження показали, що одна єдина доза псилоцибіну суттєво зменшила тривожність та депресію пацієнтів з раком за місяця після введення, порівняно з плацебо. Ефект був статистично значущим і несподівано стійким, з точки зору тривалості. Особливо високі були оцінки самопереживання за допомогою шкал Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) та State-Trait Anxiety Inventory (STAI), що вказує на значне поліпшення настрою та емоційного стану пацієнтів після введення псилоцибіну [25]. Отже, це дослідження показало, що псилоцибін може бути корисним в лікуванні тривожності та депресії у пацієнтів із термінальною стадією раку, і має потенціал як швидкий та довготривалий засіб зняття симптомів у цієї групи пацієнтів.
Дослідження Grob та ін.,2011 було проведене на малій вибірці - 12 пацієнтів з раком в останній стадії, які мали статеві та вікові різноманітності. Пацієнти були розподілені на дві групи - одна група отримувала псилоцибін, а інша - ні. Доза псилоцибіну становила 0,2 мг / кг тіла. Всі пацієнти були перевірені на наявність загрозливих психічних станів до та після процедури [26]. Результати показали, що пацієнти, які отримували псилоцибін, демонстрували покращення в анкетах стану тривоги та депресії в порівнянні з контрольною групою, яка отримувала плацебо. Покращення тривало в середньому 6 місяців. Дослідники підкреслюють, що необхідно провести додаткові дослідження з більшою вибіркою та більш точними методами, але псилоцибін може бути корисним для зменшення тривоги та депресії у пацієнтів з раком [26].
У дослідженні Bogenschutz та ін.,2015 було випадково призначено 10 дорослих осіб з алкогольною залежністю на одну з двох груп: (1) група отримувала псилоцибін у поєднанні з психотерапією; (2) група отримувала низьку дозу псилоцибіну у поєднанні з психотерапією. Обидві групи отримували три сеанси психотерапії [27]. Результати дослідження показали, що псилоцибін-асистована психотерапія може бути корисною для лікування алкогольної залежності. Ті, хто отримували високу дозу псилоцибіну, демонстрували значні зменшення споживання алкоголю, а також зменшення ступеня важкості симптомів алкогольної залежності. Зразок дослідження був дуже малий, тому додаткові дослідження потрібні для підтвердження цих результатів [27].
Дослідження Moreno та ін. 2006 мало відкритий дизайн та було проведене на 9 пацієнтах із захворюванням на обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Кожен учасник отримував по одному внутрішньовенному введенню псилоцибіну у дозі 25 мг на кг ваги тіла. Ефективність лікування оцінювалася за допомогою шкали Йельського-Браунса для оцінки важкості ОКР [28]. Результати дослідження показали, що псилоцибін був безпечним та добре переносився пацієнтами з ОКР. Усі учасники відзначили помітне зменшення симптомів ОКР внаслідок введення псилоцибіну, яке тривало принаймні 24 години. Дослідження вказує на те, що псилоцибін може бути потенційно корисним для лікування ОКР, але додаткові дослідження з більшою кількістю учасників необхідні, щоб підтвердити ці результати [28].
Список використаних джерел:
1.U.S. National Library of Medicine. (n.d.). Psilocybine. National Center for Biotechnology Information. PubChem Compound Database. Retrieved April 27, 2023, from https://pubchem.ncbi.nlm.nih.gov/compound/psilocybine
2.American Psychological Association. (2017). Clinical practice guideline for the treatment of posttraumatic stress disorder (PTSD). Washington, DC APA, Guidel. Dev. Panel Treat. Posttraumatic Stress Disord. Adults, 139. Retrieved from: https://www.apa.org/ptsd-guideline
3.Міністерство охорони здоров’я України. (2016). Наказ МОЗ України від 23.02.2016 р. No 121 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при посттравматичному стресовому розладі».
4.Levi, O., Ben Yehuda, A., Pine, D. S., & Bar-Haim, Y. (2022). A sobering look at treatment effectiveness of military-related posttraumatic stress disorder. Clinical Psychological Science, 10(4), 690-699.
5.Shiner, B. R., Gui, J., Rozema, L., Cornelius, S. L., Dufort, V., Schnurr, P. P., & Watts, B. V. (2021). Patient and clinical factors associated with response to medications for posttraumatic stress disorder. The Journal of Clinical Psychiatry, 82(6), 37305.
6.Forman-Hoffman, V., Middleton, J. C., Feltner, C., Gaynes, B. N., Weber, R. P., Bann, C., ... & Green, J. (2018). Psychological and pharmacological treatments for adults with posttraumatic stress disorder: a systematic review update.
7.Watkins, L. E., Sprang, K. R., & Rothbaum, B. O. (2018). Treating PTSD: A review of evidence-based psychotherapy interventions. Frontiers in behavioral neuroscience, 12, 258.
8.Hoskins, M., Pearce, J., Bethell, A., Dankova, L., Barbui, C., Tol, W. A., ... & Bisson, J. I. (2015). Pharmacotherapy for post-traumatic stress disorder: systematic review and meta-analysis. The British Journal of Psychiatry, 206(2), 93-100.
9.Zhdanava, M., Pilon, D., Ghelerter, I., Chow, W., Joshi, K., Lefebvre, P., & Sheehan, J. J. (2021). The prevalence and national burden of treatment-resistant depression and major depressive disorder in the United States. The Journal of Clinical Psychiatry, 82(2), 29169.
10.Kverno, K. S., & Mangano, E. (2021). Treatment-resistant depression: approaches to treatment. Journal of psychosocial nursing and mental health services, 59(9), 7-11.
11.Carpenter, J. K., Andrews, L. A., Witcraft, S. M., Powers, M. B., Smits, J. A., & Hofmann, S. G. (2018). Cognitive behavioral therapy for anxiety and related disorders
12.Barrett, F. S., Doss, M. K., Sepeda, N. D., Pekar, J. J., & Griffiths, R. R. (2020). Emotions and brain function are altered up to one month after a single high dose of psilocybin. Scientific Reports, 10(1), 1-14. https://doi.org/10.1038/s41598-020-59282-y
13.Nichols, D. E. (2016). Psychedelics. Pharmacological Reviews, 68(2), 264-355. https://doi.org/10.1124/pr.115.011478
14.Akers, B. P., Ruiz, J. F., Piper, A., & Ruck, C. A. (2011). A prehistoric mural in Spain depicting neurotropic Psilocybe mushrooms? Economic Botany, 65(2), 121-128. https://doi.org/10.1007/s12231-011-9152-5 (18)
15.Pollan, M. (2018). How to Change Your Mind: What the New Science of Psychedelics Teaches Us About Consciousness, Dying, Addiction, Depression, and Transcendence. Penguin Press. (29)
16.Griffiths, R. R., Johnson, M. W., Carducci, M. A., Umbricht, A., Richards, W. A., Richards, B. D., ... & Klinedinst, M. A. (2016). Psilocybin produces substantial and sustained decreases in depression and anxiety in patients with life-threatening cancer: A randomized double-blind trial. Journal of psychopharmacology, 30(12), 1181-1197. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27909165/ (34)
17.Ionescu, D. F., Swee, M. B., Pavone, K. J., Taylor, N., Akeju, O., Baer, L., ... & Fava, M. (2018). Rapid and sustained reductions in current suicidal ideation following repeated doses of intravenous ketamine: Secondary analysis of an open-label study. Journal of clinical psychiatry, 79(6), 17m11600. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27232360/ (35)
18.Carhart-Harris, R. L., Bolstridge, M., Rucker, J., Day, C. M., Erritzoe, D., Kaelen, M., ... & Taylor, D. (2016). Psilocybin with psychological support for treatment-resistant depression: An open-label feasibility study. The Lancet Psychiatry, 3(7), 619-627. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27210031/ (36)
19.Davis, A. K., Barrett, F. S., May, D. G., Cosimano, M. P., Sepeda, N. D., Johnson, M. W., & Finan, P. H. (2021). Effects of psilocybin-assisted therapy on major depressive disorder: A randomized clinical trial. JAMA psychiatry, 78(6), 481-489. https://www.researchgate.net/publication/357103541_Psilocybin-assisted_psychotherapy_for_depression_Emerging_research_on_a_psychedelic_compound_with_a_rich_history (37)
20.Carhart-Harris, R. L., Bolstridge, M., Rucker, J., Day, C. M. J., Erritzoe, D., Kaelen, M., ... & Nutt, D. J. (2016). Psilocybin with psychological support for treatment-resistant depression: An open-label feasibility study. The Lancet Psychiatry, 3(7), 619-627. (142)
21.Johnson, M. W., Garcia-Romeu, A., Cosimano, M. P., & Griffiths, R. R. (2014). Pilot study of the 5-HT2AR agonist psilocybin in the treatment of tobacco addiction. Journal of Psychopharmacology, 28(11), 983-992.
22.Davis, A. K., Barrett, F. S., & Griffiths, R. R. (2020). Psychological flexibility mediates the relationship between acute psychedelic effects and subjective decreases in depression and anxiety. Journal of Contextual Behavioral Science, 16, 293-299.
23.Palhano-Fontes, F., Barreto, D., Onias, H., Andrade, K. C., Novaes, M. M., Pessoa, J. A., ... & Araujo, D. B. (2019). Rapid antidepressant effects of the psychedelic ayahuasca in treatment-resistant depression: a randomized placebo-controlled trial. Psychological medicine, 49(4), 655-663.
24.Sanches, R. F., de Lima Osório, F., dos Santos, R. G., Macedo, L. R., Maia-de-Oliveira, J. P., Wichert-Ana, L., ... & Riba, J. (2016). Antidepressant effects of a single dose of ayahuasca in patients with recurrent depression: a SPECT study. Journal of clinical psychology, 72(3), 289-297.
25.Ross, S., Bossis, A., Guss, J., Agin-Liebes, G., Malone, T., Cohen, B., ... & Su, Z. (2016). Rapid and sustained symptom reduction following psilocybin treatment for anxiety and depression in patients with life-threatening cancer: a randomized controlled trial. Journal of Psychopharmacology, 30(12), 1165-1180.
26.Grob, C. S., Danforth, A. L., Chopra, G. S., Hagerty, M., McKay, C. R., Halberstadt, A. L., & Greer, G. R. (2011). Pilot study of psilocybin treatment for anxiety in patients with advanced-stage cancer. Archives of General Psychiatry, 68(1), 71-78.
27.Bogenschutz, M. P., Forcehimes, A. A., Pommy, J. A., Wilcox, C. E., Barbosa, P. C., & Strassman, R. J. (2015). Psilocybin-assisted treatment for alcohol dependence: A proof-of-concept study. Journal of Psychopharmacology, 29(3), 289-299.
28.Moreno, F. A., Wiegand, C. B., Taitano, E. K., & Delgado, P. L. (2006). Safety, tolerability, and efficacy of psilocybin in 9 patients with obsessive-compulsive disorder. Journal of Clinical Psychiatry, 67(11), 1735-1740. (150)
___________________________________________________________________
Науковий керівник: Курапов Антон Олександрович, кандидат психологічних наук, асистент кафедри експериментальної та прикладної психології, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter