Сприймання та оцінка візуальних стимулів - складний нейробіологічний та психологічний процес. Сенсорна інформація проходить шлях від сітківки ока до відділів зорової кори, а потім обробляється, порівнюється та аналізується, підключаючи інші вищі коркові центри [1]. Однак, досі досить суперечливим питанням залишається, яким чином людина в результаті вирішує, чи є обʼєкт привабливим, і які фактори є ключовими в прийнятті цього рішення.
Візуальне мистецтво століттями спиралось на інтуїтивне розуміння людського естетичного сприймання, методом спроб і помилок чи спостережень художники та дизайнери, а також митці інших професій, викликали враження та переживання за допомогою різних технік та принципів.
Одним із головних засобів створення привабливого художнього обʼєкта чи твору є формування збалансованої композиції. Композиція - це спосіб розміщення та організації елементів твору певним чином, зазвичай, для досягнення врівноваженого, цілісного, привабливого для споглядання образу або для передачі іншого задуму автора. Без врахування композиції важко створити завершений обʼєкт мистецтва [2].
Існують різні засоби побудови композиції, деякі з них випливають в ортогонально різні типи композиції. Зокрема, в підручниках по основам композиції можна зустріти симетричні та асиметричні, статичні та динамічні, закриті та відкриті варіанти композиційного рішення [3].
Ймовірно, якщо композиція має такий вагомий внесок у субʼєктивну привабливість обʼєкта, то вона певним чином відображає особливості сприймання та обробки сенсорної інформації людиною, а також є тригером для емоційних чи гедоністичних реакцій. Проте, даних про особливості оцінки чи сприймання композиційних зображень не так багато.
Проте відбувались пошуки загальних тенденцій, психологічних, біологічних чи еволюційних засад в сприйманні мистецтва, щоб знайти відповідь, яким чином реалізується естетичний досвід та ідентифікація обʼєкта, як красивого.
Так, наприклад, Ледер, Белке, Оберст та Августін розробили «модель естетичного досвіду» (2004), в якій розкривали кілька стадій сприйняття мистецького твору: перцептивний аналіз, порівняння з минулим досвідом, класифікація щодо значимості, інтерпретація та переживання естетичних емоцій [4].
Цікавою є і модель психобіологічна модель Деніеля Берлайна [5] в рамках руху нової експериментальної естетики 1970-х. Він підкреслював такі якості як збудження, складність, новизна чи невизначеність як основними предикторами естетичного переживання, на противагу більш традиційним концепціям, таким як ефект “переваги прототипу”, яка відмічає вподобання людей до, наприклад, типових усереднених облич, тварин чи обʼєктів.[6].
Опираючись на знання з нейрофізіології, особливу роль в дослідженнях естетичного процесингу зіграли Chatterjee (2011), Ramachandran і Hirstein (1999), Zeki (1999) та інші вчені. Рамачандран, наприклад, вивів 8 еволюційно і нейропсихологічно обґрунтованих принципів, на які людина свідомо чи несвідомо спирається при оцінці зовнішнього світу на предмет краси.
Актуальне дослідження психологічних чинників оцінки композиції розкривало особливості сприймання опозиційно різних типів композиції, а також фактори, що можуть вплинути на префернції в процесі оцінки візуальних стимулів.
В дослідженні приймало участь 217 людей, з них більша частина студенти юного віку (19-22 роки). Дані збирались через онлайн-запрошення у участі, а також на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, факультету психології.
Результати дослідження вказують на розмежування понять сприйнятого комфорту (афективного компоненту) та вподобань (гедоністичного компоненту) в процесі естетичної оцінки зображень, так як значення за цими характеристиками щодо одного і того самого зображення мали вагому статистичну різницю.
Також виявились статистично значимі тенденції в різниці преференцій щодо опозиційних типів композицій. Так, досліджувані оцінювали симетричні, статичні та відкриті композиції, як більш комфортні та естетично привабливі.
Стресові фактори, такі як рівень сприйнятого стресу, ситуативна і особистісна тривожність, інтолерантність до невизначеності мали помітні взаємозвʼязки з оцінкою асиметричних, динамічних, та закритих композицій як менш привабливих і комфортних, ніж інші. Також згадані чинники виявили достатньо сильну обернену кореляцію з потребою у пізнанні, що частково може пояснювати попередні результати.
Список використаних джерел:
1.Wade, N. J., & Swanston, M. (2013). Visual perception: An introduction. Psychology Press.
2.Половна-Васильєва, О. А. (2015). Посібник. Основи формальної композиції: для студентів напряму 6.020205 «Образотворче мистецтво». Роял – Принт.
3.Клименюк, Т. М. (2012). Креслення, рисунок, композиція: навч. посіб./ТМ Клименюк/; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. Ун-т «Львівська політехніка». Л.: Вид-во Львів.
4.Leder, H., Belke, B., Oeberst, A., & Augustin, D. (2004). A model of aesthetic appreciation and aesthetic judgments. British journal of psychology, 95(4), 489-508.
5.Berlyne, D. E. (1971a). Aesthetics and psychobiology. New York: Appleton-Century-Crofts.
6.Silvia, P. J. (2005). Emotional responses to art: From collation and arousal to cognition and emotion. Review of general psychology, 9(4), 342-357.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter