Методологія дослідження – це окремий унікальний набір настановлень і приписів, форм і методів, процедур і механізмів, засобів та інструментів здійснення теоретизування та методологічної роботи в чітко упредметненому форматі сучасної психології.
Анатолій Фурман, український психолог, педагог, соціолог, методолог, журналіст та поет [3, с.86].
На сьогоднішній день виникла нагальна потреба налагодити методологічну «оптику» як систему лінз професійного миследіяння таким чином, щоб вона якомога реалістичніше відображала достименний стан справ усуспільненого та окультуреного повсякдення сучасної людини-громадянина як носія багатоманітних відношень, ставлень, зв’язків, взаємодій [3, с.7].
У ході дослідження психологічного самозахисту військовослужбовців Збройних Сил України від негативного впливу медіаперцептивної комунікації ми застосовували різні підходи й намагалися знайти які з них найбільше сприятимуть заглибленню у сутність досліджуваного психологічного феномену, його структурно-функціональної моделі, виявленню особливостей формування у військовослужбовців Збройних Сил України та передбаченню умов його оптимального розвитку.
Однак, кожен із розглянутих нами підходів виявив низку переваг та недоліків, жоден не виявився самодостатнім, оскільки досліджуване нами категорійне поняття є інтегративним та комплексним, а отже вимагає слідуванню сукупності доцільних підходів. Такий шлях дослідження забезпечуватиме взаємообмін досягненнями різних підходів, що спрямований на розширення і збагачення наявних уявлень та освоєння нових ідей і спеціальних дослідницьких методологій в межах досліджуваного феномену.
У рамках загальнонаукової методології ми послуговувались такими теоретичними концепціями, як системний, інформаційний, суб’єктно-діяльнісний та компетентнісний підходи.
На попередньому етапі дослідження нами було з’ясовано, що існують чіткі взаємозв’язки між механізмами психічного захисту, домінуючими емоціями і характерологічними особливостями особистості. Саме системний підхід дозволив нам виокремити істотні характеристики психологічного самозахисту від негативного впливу медіаперцептивної комунікації, проаналізувати його основні параметри та, в подальшому, визначити стратегію їх розвитку.
У межах інформаційного підходу доводиться констатувати, що бурхливий розвиток комунікації дає також можливість негативного її застосування та зумовлює можливість виникнення нових загроз, зокрема у воєнно-політичній сфері, якщо технологічний інструментарій інформаційної безпеки не буде встигати за прогресивними технологіями інформаційного цілеспрямованого впливу на свідомість особистості та мас, які постійно вдосконалюються.
Військовослужбовці Збройних Сил України розглядаються нами як активні споживачі різної інформації та об’єкти потенційного цілеспрямованого і опосередкованого негативного впливу медіаперцептивної комунікації.
З позиції інформаційного підходу усі фрагменти фізичного і соціального світу пов’язані між собою, і провідною формою психічного відображення є активне і вибіркове відбиття інформаційної взаємодії. Коректне використання способів обробки інформації, стилів засвоєння інформаційних потоків, а також вибору джерела і змісту інформації сприятиме особистісній адекватності людини, які слугують підґрунтям для психологічного самозахисту від негативного впливу медіаперцептивної комунікації.
Використання суб’єктно-діяльнісного підходу обумовлене необхідністю вивчення індивідуально-психологічних засобів актуалізації суб’єктного потенціалу у військово-професійній діяльності. Такий підхід висуває особливі вимоги не лише до якості засвоєння знань, вироблення умінь і навичок психологічного самозахисту від негативного впливу медіаперцептивної комунікації, а й до особистісного розвитку військовослужбовця, його здатності активно брати участь у процесах життєдіяльності, професійного розвитку й тим самим бути суб’єктом власного буття [2, с.10].
У процесі соціальної взаємодії, у тому числі й під час комунікації, із усуспільненим довкіллям особа адресує символіку, значення і смисл елементам-складовим навколишньої дійсності і самій собі як суб’єкту життєдіяння та конкретно-історичній особистості [3, с.43].
Оскільки, у своєму дослідженні ми розглядаємо медіаперцептивну комунікацію як можливий інструмент розумної сили противника, що виражається у впливах на свідомість військовослужбовця Збройних Сил України засобами прихованих смислів у медіапродуктах з метою змін в його системі цінностей, норм, установок, прагнень, потреб та інтересів, в його соціальному самопочутті та емоційному стані, та, зрештою, його поведінці, що реалізовується у кінцевій меті – зриві виконання завдань за призначенням, дедалі актуальнішою постає ідея, висунута Г. М. Маклюєном, щодо необхідності “візуальної грамотності” (медіакультури), яка б базувалася на адекватному медіасприйманні та розумінні суб’єктом впливу медіавізуальних образів, що можуть нашкодити його психічному здоров’ю та психологічному благополуччю [4, с.3].
Компетентнісний підхід висуває на перше місце здатність людини конструктивно вирішувати проблеми, що виникають у різних ситуаціях його життєдіяльності. В межах цього підходу звертається увага не лише на захист від небезпечної чи небажаної інформації, а також на врахування індивідуальних особливостей людини, а також середовища її перебування [1, с.59]. Цей підхід спрямований не лише на підвищення обізнаності військовослужбовців Збройних Сил України, а й на практичну здатність до розвитку власного психологічного самозахисту від негативного впливу медіаперцептивної комунікації.
Таким чином, сучасна психологія використовує органічну систему підходів загальнонаукової теорії, плюралізм яких у своїй сукупності надає можливість розкрити сутність, природу, структуру та функціональні можливості досліджуваного психологічного феномену з метою розроблення тренінгової програми розвитку у військовослужбовців Збройних Сил України психологічного самозахисту від негативного впливу медіаперцептивної комунікації, яка сприятиме підвищенню рівнів знань, умінь та навичок та стане підґрунтям для формування їх здатності до оптимальної відповіді на актуальний і потенційно вірогідний вплив медіаперцептивної комунікації та стане вагомою компетенцією у військово-професійній діяльності.
Список використаних джерел:
1. Золотар, О. О. (2018). Інформаційна безпека людини: теорія і практика: монографія. Київ : ТОВ «Видавничий дім «АртЕк». 446 с.
2. Осьодло В.І. Психологія професійного становлення офіцера: монографія. Київ: Золоті ворота, 2012. 463 с.
3. Фурман А.В. Методологія парадигмальних досліджень у соціальній психології: [монографія] / Анатолій Васильович Фурман. – К.: Інститут соціальної і політичної психології НАПН України; Тернопіль: Економічна думка, 2013. 100с.
4. Шерешкова І.І. Медіаперцептивна комунікація як джерело впливів на свідомість військовослужбовця. Матеріали науково-практичної конференції – Київ: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2020.– с. 194 с.
_________________________________________
Науковий керівник: Хайрулін Олег Михайлович, доцент кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил), кандидат психологічних наук, працівник Зброїних Сил України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter