В Україні на протязі останніх десятиріч формується нова система економічних відносин, в основу яких покладено розвиток сучасних ринкових принципів та основ державного регулювання соціально-економічних процесів. Фінансово-економічна криза в значній мірі обумовлена тим, що при застосування широкого спектру методів та інструментів в регулюванні економічних процесів, законодавча і виконавча влада практично не враховують причинно-наслідкових зв'язків, особливо у сфері встановлення та сплати податків як основного джерела формування доходів зведеного бюджету держави.
На сучасному етапі для України пошук власної концепції оподаткування, яка б відповідала особливостям реального стану економіки, та оптимізація податкових платежів, як ефективний елемент управління підприємством, є актуальною задачею, оскільки сліпе копіювання форм і методів податкової політики, що склалися у світовій практиці, не тільки не привели до бажаних результатів, але й посилили розбіжності та непорозуміння між державою і підприємництвом[2, с.72].
Проблеми оптимізації оподаткування досліджуються у роботах багатьох сучасних українських економістів, серед яких варто відзначити В.Андрущенка, Є.Балацького, О.Василика, В.Вишневського, В.Гейця, А.Даниленко, Г.Задорожного, О.Луніну, Ю.Ляшенка, В.Міщенка, С.Науменкову, А.Соколовську, Ю.Тарануху, Л.Шаблисту, С.Юрія, О.Яременка та інших.
Оптимізація оподаткування – це зменшення розміру податкових зобов’я¬зань шляхом цілеспрямованих дій платника податків, які включають в себе повне використання усіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень та інших законних прийомів та способів[1, с.430]
Існує поширена думка, що оптимізація проводиться лише з метою максимального законного зниження податків. Її часто навіть називають податковою мінімізацією, однак такий підхід не завжди слід розглядати як правильний.
Визначення податкової оптимізації необхідно розглядати через призму протистояння платника, з одного боку, і фіскальних органів, з іншого.
Оптимізація оподаткування є складовою частиною процесу податкового планування. У той же час, податкове планування не тільки зменшує податкові відрахування підприємства, але й є регулятором процесу керування підпри¬ємством, тому що мінімізація й оптимізація податків не завжди відповідає стратегічним потребам суб’єкта, що хазяює – останньому іноді вигідно не занижувати свою оподатковувану базу в силу тих чи інших обставин.
Оптимізація оподаткування – це крупніше завдання, що стоїть перед фінансовим управлінням підприємством, ніж мінімізація податків. Оптимізація оподаткування набагато ширша: окрім мінімізації, її інструментами є відстрочення сплати податків, зменшення суми сплачуваних до бюджету «живих» засобів та інші. Всі вони вигідні з точки зору фінансового менеджменту: грошові кошти залишаються у розпорядженні підприємства і дають прибуток, не зменшується сума оборотних коштів[3, с.35].
Для досягнення максимально ефективних результатів оптимізація оподаткування вимагає злагодженої роботи команди податкових юристів і бізнес-консультантів. Завдання перших: побудова і виведення схеми оптимізації оподаткування, адаптація схеми з точки зору правового поля. Завдання других: забезпечення нормального впровадження схеми у вже існуючу матрицю бізнес-процесів підприємства, що склалася, консультування по питаннях організаційних перестроювань, реінженіринг бізнес-процесів. Такий комплексний підхід дозволяє створювати ексклюзивні рішення для різних підприємств.
Податкова оптимізація має власні інструменти, серед яких слід виокремити так звані економічні – правильне формування облікової політики, застосування пільгових підприємств, офшорів; тактичні – правильна поведінка з тими, хто перевіряє; та суто правові, до яких можна віднести правильний вибір організаційно-правової форми здійснення підприємництва, правильний вибір цивільно-правового правочину для здійснення операції, заміна одного правочину іншим.
Оптимізувати податкові платежі можна так[4,с. 2-3]:
1) Відстрочення терміну виникнення податкових зобов’язань шляхом його перенесення на майбутній податковий період, а може й ще далі. Так, наприклад, товар можна передати покупцеві не 30 вересня, а 1 жовтня, перенісши дату виникнення валового доходу, що збільшує базу оподаткування податком на прибуток підприємств, на наступний четвертий квартал, та дату виникнення податкового зобов’язання з ПДВ на наступний місяць.
2) Передачі податкових зобов’язань іншим особам. Наприклад, якщо одне підприємство із певної групи платників ПДВ, керованих з одного центру має велику суму до відшкодування цього ПДВ, а у іншого виникають податкові зобов’язання зі сплати цього податку, то чому б не компенсувати ці зобов’язання другого платника ПДВ бюджетним відшкодуванням першого.
3) Зменшення податкових зобов’язань. Наприклад, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості з покупця товару, продавець такого товару має право збільшити валові витрати на суму такої заборгованості, зменшивши при цьому, відповідно, суму зобов’язань з податку на прибуток.
Отже, оптимізація податків це винятково легальний шлях зменшення податкових зобов’язань платника, який, однак, вимагає докладної консультації фахових спеціалістів – аудитора та/або юриста. Спосіб, як правило, ризикований та, крім того, розрахований на невеликий період, оскільки законодавець, як правило, усуває «пробіли».
Список використаної літератури:
1. Крупка М.І. Фінанси в трансформаційній економіці України. Навч. Посібник. – Львів: Видав.центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – 614 с.
2. Демченко Т. Податкова політика як інструмент регулювання відтворювального процесу // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №2(32). – С.69-75
3. Малашонок Б., Владимирський Г. Податкова терапія виробничої кризи // Економіка України. – 2006. – №4. – С. 34-42
4. Єфімов О. Знання права як інструмент податкової оптимізації // Юредическая газета – 2006. – №20(80). – С. 3.
e-mail: lesita88@list.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter