|
|
|
СУЧАСНІ МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 13.10.2011 12:42 |
|
Автор: Гріньова Ірина Андріївна, магістрант Інституту магістратури, аспірантури та докторантури Вінницького національного технічного університету
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
У сучасних економічних умовах, які склалися в Україні постійно з’являються нові підприємства. Але не всі новостворені об’єкти господарювання можуть ефективно використати наявні у них ресурси і налагодити прибуткову діяльність. Зіткнення інтересів товаровиробників у боротьбі за отримання прибутку - природний процес у конкурентному середовищі. Конкуренція, як ключова характеристика ринку, має особливий вплив на господарську діяльність підприємства, примушує його прагнути до переваги над конкурентами, отже, мати конкурентоспроможність.
Важливість конкурентоспроможності за рахунок інновацій на сучасному етапі підкреслено М. Сторпером, Г. Хамелом, К. Прахалад та ін. Серед українських економістів, які досліджували і досліджують дану проблему, варто відзначити таких учених, як А. Двигун, Н. Тарнавська, Ю. Іванов, О. Драган та ін. Незважаючи на велику кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, комплекс науково-практичних проблем, пов’язаних з активізацією та використанням інформаційно-інноваційного механізму в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства залишається недостатньо дослідженим.
Успішна адаптація підприємства до швидких змін сучасного ринкового середовища та його здатності до конкуренції залежить від ефективного використання концепцій управління конкурентоспроможністю.
За визначенням І. О. Піддубного і А. І. Піддубної управління конкурентоспроможністю підприємства представлено як напрям менеджменту, спрямований на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг і забезпечення життєдіяльності цього суб'єкта економічної діяльності [1].
Як зазначає О.Б. Мних [2] застосування в теорії та практиці управління підприємствами системного підходу здійснюється з метою забезпечення більш ефективної діяльності підприємства. Системний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає розгляд об'єкта управління як цілісної моделі та необхідність забезпечення взаємозв'язку всіх її елементів. Зміна одного з елементів системи призводить до зміни інших елементів.
Значення системного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємства полягає в тому, що він дозволяє всебічно оцінити систему управління як у цілому, так і на рівні конкретних конкурентних переваг, проаналізувати будь-яку ситуацію в межах окремо взятої системи, виявити характер проблем:
а) входу (продукція, послуги, інформація);
б) процесу (перетворення ресурсів у результат);
в) виходу (забезпечення матеріальними, фінансовими, трудовими, інформаційними та іншими видами ресурсів).
Отже, у загальному вигляді поняття "система" характеризується:
а) наявністю ряду елементів;
б) наявністю зв'язків між ними;
в) цілісним характером даного явища або процесу.
Будь-яка організаційна система має будуватись на визначальних принципах. Андрушків Б.М. та Кузьмін О.Є. [3], визначають принцип як вихідне положення економічної теорії, основне правило (керівний напрям) організації конкретної економічної діяльності. Управління конкурентоспроможністю підприємства здійснюється на основі принципів формування стійкої конкурентної позиції, запропонованих авторами - комплексності, системності, динамічності, безперервності, оптимальності та конструктивності, і основних принципів теорії конкуренції - еквіфінальності, інкременталізму, емерджентності [4].
Ефективності системи управління конкурентоспроможністю підприємства, побудованої на вище зазначених принципах, можна досягти лише за умови врахування та забезпечення єдності мети, дії всіх складових та процесу внутрішньої і зовнішньої політики підприємства, системи мотивації, для зацікавлення виконавців у конкурентоспроможності підприємства, використання сучасних технічної та технологічної основ управління, здатних вирішити питання забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
В основі побудови системи конкурентоспроможності підприємства лежить інтегрований підхід до основних функцій управління: аналіз, планування, організація, мотивація, контроль, регулювання [5].
Сучасні умови ринкової економіки вимагають удосконалення зазначених методів, застосування комплексного підходу для здійснення фінансових, організаційних, технічних, технологічних заходів тощо. Відповідно до цього пропонується сучасна система заходів управління для підвищення конкурентоспроможності підприємства. Вона складається з окремих напрямків діяльності підприємства, які взаємопов’язані між собою. Разом з тим, кожен напрямок можна розглядати як підсистему, що включає в себе різноманітні компоненти, націлені на підвищення конкурентоспроможності підприємства залежно від змін ринкового середовища.
Напрями діяльності підприємства націлені на підвищення його конкурентоспроможності:
1. Визначення конкурентних стратегій розвитку.
2. Забезпечення комплексного підходу до процесів управління підприємством.
3. Удосконалення системи управління персоналом підприємства.
4. Забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства.
5. Комплексний підхід до диверсифікації та планування виробництва.
6. Реорганізація системи обліку та аналізу витрат.
7. Удосконалення системи управління фінансами підприємства.
8. Удосконалення інвестиційно-економічної стратегії підприємства.
9. Удосконалення маркетингової діяльності підприємства.
10. Посилення ролі інформації та інформаційне забезпечення управління
конкурентоспроможністю підприємства.
11. Інновації та здатність підприємства до впровадження інновацій.
Отже, конкурентоспроможність є найважливішим критерієм доцільності діяльності підприємства, умовою ефективності ведення торговельних операцій, основою вибору засобів і методів виробничо-господарської діяльності, запорукою успіху при ринкових відносинах [6].
Отже, основним механізмом підвищення конкурентоспроможності є використання системного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємства, який дозволяє: оцінювати рівень розвитку кожної підсистеми та сконцентрувати зусилля управління у найбільш пріоритетному напрямку; використовувати повний набір стратегічних можливостей, визначати пріоритети в розвитку відповідно до намічених цілей; відображати послідовність планування і управління з метою ефективного функціонування на ринку.
Список використаної літератури:
1. Піддубний І. О. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства/ І. О. Піддубний. А. І. Піддубна. - X. : ВД „ІНЖЕК". 2004. - 264 с – С. 58.
2. Мних О. Б. Актуальні проблеми формування інтегрованої системи стратегічного управління розвитку підприємства / ОБ. Мних // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Сер.: «Логістика». -2004. -№ 499. - С. 196-203.
3. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995. - 296 с. – С. 260.
4. Марярець. Л.М. Норік Л.О Економіко-математичні аспекти діагностики конкурентоспроможності підприємства. Монографія /.- Харків: Вид: ХНЕУ, 2009,- 216с. – С. 29.
e-mail: shpionkaira@gmail.com
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter