|
|
|
ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
| |
| 29.09.2011 12:58 |
|
Автор: Діденко Оксана Миколаївна, кандидат економічних наук, заступник директора з питань роздрібного бізнесу Сумської ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Процеси злиття та поглинання набувають значної актуальності на світових фінансових ринках протягом останніх років. Під час світової фінансової кризи 2008-2009 рр. подібні реорганізації не тільки не стали менш частими випадками, а, навпаки, набули активізації, викликавши нову «хвилю» злиттів та поглинань серед фінансово-кредитних установ. За таких умов подібні заходи являють собою інструмент антикризового управління.
Так, масовий відтік грошових коштів з депозитних рахунків клієнтів, зростання рівня кредитної заборгованості позичальників банківських установ, закриття доступу до дешевих джерел фінансових ресурсів спричинили зростання вразливості та значно посилили ризик виникнення банкрутства багатьох вітчизняних фінансово-кредитних установ.
З огляду на це, структурна реорганізація банків може виявитися дієвим способом стабілізації банку. На вітчизняному фінансовому ринку угоди злиття та поглинання не мають ще такого поширення, як це спостерігається в світі. Так, за даними аналітиків в Україні відбувається приблизно 4% всіх світових угод зі злиття та поглинання [1].
На активізацію процесів злиття та поглинання вітчизняних банків найближчим часом матиме вплив підвищення рівня капіталізації банківських установ. Так, як уже зазначалося вище, внаслідок світової фінансової кризи 2008-2009 рр. велика кількість банків стикнулася з багатьма проблемами, що призвели до суттєвого зниження капіталу банку. З метою підвищення довіри до банківської системи та забезпечення фінансової стійкості фінансово-кредитних установ України, НБУ прийняв антикризову Постанову № 273 [2], згідно з якою визначається мінімальний розмір регулятивного капіталу на рівні 120 млн. грн. (проти 10 млн. євро до виходу даного нормативно-правового-акту). Банки, які не задовольняють даній вимозі, мають привести даний показник до необхідного рівня до початку 2012 р. Крім того, такий же розмір повинен мати і статутний капітал банку, проте строки є дещо більшими – до 01.01.2016 р.
Згідно з даними НБУ, на кінець першого кварталу 2011 р. близько чверті вітчизняних банків не виконують встановлені вимоги центрального банку. Крім того, деякі банки і досі демонструють від’ємні фінансові результати.
Можливі шляхи збільшення капіталу є витратними та, відповідно, не досить вигідними для банків. Отже, дана постанова має негативний вплив на невеликі та малі банки (ІІІ та ІV групи згідно з класифікацією НБУ), які не мають можливостей підвищити капітал до необхідного рівня. Проте виходом для них може стати злиття та поглинання з іншими банками – вітчизняними або іноземними.
Іншою причиною необхідності стимулювання процесів злиття та поглинання в Україні є те, що реорганізація сприяє концентрації банківського капіталу. Це є орієнтиром державної політики на даному етапі розвитку. Так, кількість банків в Україні наразі досить велика, проте це в певній мірі послаблює фінансову стійкість банківської системи, оскільки окремі її елементи нездатні підтримувати стабільну діяльність та протистояти несприятливим макроекономічним факторам. Відповідно, за таких умов процеси концентрації капіталу дадуть змогу підвищити фінансову стійкість установ на ринку банківських послуг.
Список використаної літератури:
1. Business Information Network [Electronic resource]. – Regime of access : http://bin.ua/
2. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України : Постанова Правління Національного банку України № 273 від 9 червня 2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuportal.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=65257
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter