|
|
|
ФІНАНСОВА КРИЗА В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ
| |
| 28.04.2011 11:39 |
|
Автор: Недбалюк Олександр Петрович, кандидат економічних наук, доцент Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету; Пасько Мирослава Олегівна, студентка Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету
|
|
[Міжнародна економіка. Інтеграційні процеси. Зовнішньоекономічна діяльність] |
Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економік багатьох країн світу, в тому числі й для України. Хоча вона розгорталася доволі повільно, в Україні її настання виявилося несподіваним. Передусім це було пов’язано зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка розпочалась як криза ліквідності, потім переросла у валютну, а пізніше, через падіння обсягів виробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася на економічну [1].
Необхідно і важливо задіяти саме адекватні заходи для виходу із ситуації, що склалася. Це може бути план таких дій:
• перелік пріоритетних галузей реального сектору економіки. Базовим критерієм відбору повинна стати спрямованість діяльності підприємств цих галузей на стимулювання внутрішнього попиту;
• розробка узгодженого механізму забезпечення фінансування реального сектору економіки, в основу якого повинні бути покладені принципи прозорості та взаємної відповідальності;
• узгодження переліку інструментів впливу, пріоритет серед яких повинен належати ринковим, а не адміністративним заходам;
• моніторинг ефективності запроваджених заходів із допомогою відповідної системи показників та індикаторів [2].
У рамках запропонованого плану і в межах власної компетенції Національний банк України повинен забезпечити доступність ресурсів для всіх суб’єктів господарювання, а також достатній рівень вільної ліквідності банківської системи для задоволення відповідного попиту на гроші.
Повноваження НБУ поширюються на сфери, які в інших країнах жорстко контролює уряд. В Україні на НБУ покладено функцію нагляду за діяльністю банків, яку в ринково розвинених країнах здійснює спеціально уповноважений інститут. Враховуючи наслідки «регулювання» діяльності банків у період 2005-2008 років, є нагальною потреба передати цю функцію іншому органу, що зможе забезпечити комплексний контроль за їх діяльністю. Від абсолютної безконтрольності, від якої один крок до політично вмотивованого свавілля, слід перейти до забезпечення «операційної незалежності» НБУ як центрального банку, тобто вибору ним інструментарію для досягнення цілей (наприклад, установленого рівня інфляції), при цьому самі цілі має визначити уряд, виходячи з пріоритетів його економічно політики.
Слід радикально оновити банківський менеджмент НБУ, сприяти розбудову центрального банку «другого покоління», який діятиме в умовах не перехідної, а ринкової економіки, що потребує нових підходів. Для цього слід замінити вихованих на радянських традиція представників «першого покоління» на менеджерів «нової хвилі» [3].
Отже, для подолання наслідків фінансово-економічної кризи необхідно розробити комплекс взаємопов’язаних заходів щодо взаємодії фінансового та нефінансового секторів економіки і узгодити дії всіх органів державної влади та суб’єктів господарювання з метою їх виконання. До того ж слід запровадити й інституційно оформити ефективну і постійно діючу систему моніторингу фінансової системи для забезпечення фінансової стабільності.
Список використаної літератури:
1. Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи, - 2009р., - №1, - с.50-57.
2. Багратян Г.А., Кравченко Ї.С. Світова криза та країна: проблеми й нові підходи до фінансового регулювання, - 2009р., - №4, - с.33-41.
3. Сивульський М.І. Національні особливості фінансової кризи, - 2009р., - №7, - с.3-19.
e-mail: miroslavapasko@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter