|
|
|
РОЛЬ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ У ФОРМУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ АПК
| |
| 28.04.2011 10:39 |
|
Автор: Марценюк - Розарьонова Олена Василівна, Вінницький національний аграрний університет; Вітвіцька Олена Валеріївна, Вінницький національний аграрний університет
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Агропромисловий комплекс України потребує значних вкладень інвестиційних ресурсів. Саме сільське господарство будь-якої країни за всіх часів було і залишається основною продовольчою галуззю народного господарства, стан якої прямо пропорційно залежить від обсягів коштів, вкладених у її розвиток, а саме від інтенсивності інвестиційної діяльності. Потреба в оновленні матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, реконструкції діючих господарств, застосуванні новітніх технологій, розширеному відтворенні виробничого процесу, інвестуванні розвитку людського капіталу на селі зумовлює необхідність пошуку нових джерел інвестиційної діяльності. Тому нині це питання у сфері АПК є досить актуальним і проблематичним[1].
Проблеми інвестування, інвестиційної активності завжди знаходилися у центрі уваги українських та іноземних учених-економістів. Питання вирішення проблеми ефективності залучення інвестицій привертає увагу багатьох вітчизняних науковців: Л.І. Бровко, О.М. Голованова, М.Я. Дем’яненка, Ю.О.Кудрі, І.І. Лукінова, А.С. Музиченка, Г.М. Підлісецького, В.В. Радченка, М.А. Садикова, І.І. Сталєва, А.В. Чупіса та інших[2].
Незважаючи на багатоаспектність наукових досліджень по даній темі, деякі питання, пов’язані з особливостями фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств залишаються недостатньо вивченими. Метою дослідження є аналіз існуючих доступних джерел фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств та розгляд основних завдань щодо стимулювання вкладення коштів у розвиток агропромислового комплексу.
Залучення додаткових джерел фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств можливе у випадку їх стабільної фінансової діяльності. Однак на сьогодні результати господарювання більшості аграріїв нестабільні. Так, у 2009 р. господарський рік з від’ємними результатами закінчили 26,9 % сільськогосподарських підприємств, що свідчить про те, що значна кількість господарств не в змозі самостійно фінансувати власну господарську діяльність, здійснювати інвестиційний та інноваційний розвиток. Залучення коштів вітчизняних і зарубіжних інвесторів є незначним через низьку інвестиційну привабливість галузі. Жоден інвестор не вкладатиме кошти у збиткове господарство. Тому активізація інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств шляхом збільшення обсягів інвестування з наявних і доступних джерел інвестування та пошук нових джерел вкладення коштів є актуальною проблемою на сьогодні. Реалізація інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств передбачає наявність реальних джерел фінансування, які у більшості випадків поділяють на внутрішні та зовнішні. На сьогодні в структурі джерел інвестиційної діяльності 67,8 % займають власні кошти господарств, на 15,4 % менше ніж у 2009 р. Однак їх обсяг недостатній для ефективної роботи сільськогосподарських підприємств. При цьому власні ресурси підприємств в розвинутих країнах перевищують 65-70%. Важливим аспектом формування притоку інвестицій у сільське господарство є ефективна бюджетна підтримка розвиту галузі[3].
Зростанню обсягів і поліпшенню умов кредитування виробників сільськогосподарської продукції сприятиме застосуванню ринкових методів стимулювання кредитної активності комерційних банків, які враховують інтереси суб’єктів кредитних відносин. Йдеться про необхідність податкового стимулювання кредиторів, які здійснюватимуть окремі види довгострокових (понад 5 років) кредитних вкладень, зокрема у впровадження нових ресурсозберігаючих технологій у сільськогосподарське виробництво, кредитування інших пріоритетних напрямів розвитку галузі. Ці методи мають прийти на зміну адміністративних (втручання в кредитну політику окремих банків шляхом доведення необхідних обсягів кредитування сільськогосподарських товаровиробників, визначення максимального розміру ставок за кредитами, за якими надаватиметься кредитна субсидія), що застосовуються нині. На нашу думку, застосування щодо кредитора стимулюючих заходів є виправданим через високу ризикованість довгострокового кредитування галузі, обмеженість банківських кредитних ресурсів і наявність альтернативних позичальників, зокрема підприємств сфери торгівлі та промисловості із швидкою оборотністю капіталу й помірними кредитними ризиками.
Розвитку кредитних відносин в аграрному секторі сприятиме і повніше використання потенціалу діючої з 2000 року цільової програми фінансової підтримки сільськогосподарських та інших підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів. Для цього механізм кредитної субсидії необхідно удосконалити у напрямі: підвищення його доступності для позичальників; подовження строків кредитування на умовах здешевлення кредитів принаймні до 5 років; розширення напрямів цільового використання субсидованих кредитів, зокрема впровадження за рахунок кредитних коштів ресурсозберігаючих та інших передових технологій у сільське господарство, кредитування інших пріоритетних напрямів розвитку галузі.
Таким чином, розв’язання проблеми підвищення ролі банківського кредитування у економічному розвитку сільського господарства потребує комплексного підходу, який має ґрунтуватись на проведенні за державної підтримки системних заходів, спрямованих на:
- поліпшення фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників і підвищення на цій основі їхньої кредитоспроможності через дієвий ціновий механізм підтримки рівня доходів виробників сільськогосподарської продукції;
- стимулювання зміцнення й укрупнення банківської системи, нарощування її капіталу та ресурсної бази;
- створення необхідної кредитної інфраструктури (Аграрного банку, Фонду кредитної підтримки, систем реального страхового захисту виробників сільськогосподарської продукції та іпотечного кредитування під заставу землі);
- податкове стимулювання довгострокового інвестиційного кредитування аграрного сектору;
- удосконалення діючого механізму здешевлення кредитів у напрямі подовження строків його дії, розширення напрямів цільового використання, підвищення доступності для суб’єктів кредитування та збільшення обсягу коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті.
Список використаної літератури:
1. Колотуха С. М. Кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективне джерело інвестиційної діяльності // Економіка АПК. – 2010. – № 1. – С. 89–95.
2. Інвестиційна привабливість аграрно-промислового виробництва регіонів України / [Саблук П. Т., Кісіль М. І., Коденська М. Ю. та ін.] ; за ред. М. І. Кісіля, М. Ю. Коденської. – К. : ННЦ ІАЕ, 2009. – 478 с.
3. Мазур Н. А. Проблеми і перспективи інвестицій в АПК України / Н. А. Мазур // Економіка АПК. – 2010. – № 4. – С. 73–77.
Е-mail: elena-vitvickaya@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter