|
|
|
СКОРОЧЕННЯ БІДНОСТІ ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
| |
| 27.04.2011 00:27 |
|
Автор: Вольська Олена Михайлівна, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри менеджменту організацій Донбаської національної академії будівництва і архітектури
|
|
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі] |
Соціальний розвиток держави це головна всеосяжна складова розвитку будь-якого суспільства, що містить у собі міри держави по життєзабезпеченню населення, росту рівня і якості життя. Соціальний розвиток містить у собі життєво важливі напрямки, які є пріоритетними при розвитку будь-якого суспільства. Для України пріоритетами соціального розвитку це: скорочення бідності; реформування житлово-комунального господарства; пенсійна реформа; модернізація системи освіти; реформування системи охорони здоров'я; підвищення якості життя населення.
Скорочення бідності глобальна проблема світового суспільства. Населення з грошовими доходами нижче прожиткового мінімуму формує соціальний блок бідних [1]. Бідність - складний соціально-економічний і соціально-психологічний феномен, у тому числі бідність можна розглядати і як наявність певного комплексу позбавлень. Як показує практика в країнах, де реально здійснені принципи соціально орієнтованої держави, бідність не зникає, але її масштаби не перевищують 8-10% від загальної чисельності населення. Крім того, необхідно враховувати й різні критерії віднесення до групи бідних у діапазоні від неможливості задовольнити основні фізіологічні потреби до неможливості відповідати прийнятим у суспільстві стандартам життя - освіти, відпочинок, якісне медичне обслуговування.
У розвинених країнах при збільшенні частки населення з доходами нижче прожиткового мінімуму понад 8-10 % різко знижується динаміка економічного росту, затягаються періоди стагнації й кризи. Виходячи із цього, багато економістів уважають, що частка такого населення не повинна перевищувати 15%. В 2010 році середня заробітна плата по Україні склала 2350 грн, що перевищує прожитковий мінімум, по вкрай мері, серед працюючого населення.
Однак, за даним Міністерства праці й соціальної політики рівень бідності в Україні становить 26,4%, це означає, що соціально незахищені близько 12,5 млн. чоловік. За недавно оприлюдненим даним швейцарського банку Credit Suisse, Україна зайняла передостаннє місце в рейтингу 40 європейських держав за рівнем добробуту громадян. Це ненормально та не дозволяє розраховувати на економічний ріст людського потенціалу [2].
На сьогодні в Україні 17% опитаних відчувають себе бідними. Найбільша кількість бідних припадає на період 1997-99 рр. Бідними у цей період себе відчували майже половина ( а у 1998 році – 52%) опитаних. Найменший рівень бідності в Україні був зафіксований у 2008 році (11%). Порівняно із минулим роком, у 2009 р. рівень бідності зріс із 11% до 17%. Можливо, це пов‘язано із наслідками кризи, яка припадає на кінець 2008 - 2009 рік.
Якщо подивитися дані опитувань за кожний місяць, значуще зростання рівня бідності почалося у лютому-березні 2009 року (рис.1), максимум був у травні, потім рівень бідності трохи знизився. Тобто зараз рівень бідності вищий, ніж у 2008, але нижчий, ніж у першому півріччі 2009.
 З наведеного вище можна сформувати поняття «норми життя» - це набор визначення натурально-речовинних життєвих та вартісних параметрів набору життєвих (матеріальних та духовних) благ, необхідних для існування людини. «Вкладення ресурсів у забезпечення освіти, здоров'я, харчування й матеріального добробуту є ключовим елементом розвитку людини»,- відзначалося в доповіді ООН [3].
Гарантована доступність такого набору для абсолютної більшості населення є матеріальною умовою громадської згоди й соціальної стійкості суспільства і тому повинне розглядатися як обов'язкову умову існування людини. По суті, мова йде про параметри споживання, при яких забезпечується відтворення суспільства, як цілісності. Не дотримання цієї умови неминуче спричинить подальше гноблення (деградацію) всіх сфер буття: економічної, політичної, військової, гуманітарної, пізнавальної та ін., що, в остаточному підсумку, поставить під погрозу саме існування сучасного українського суспільства.
Таким чином, напрошується висновок, що для удосконалення соціального розвитку держави головний акцент з боку держави необхідно зробити на активний розвиток двох пріоритетних напрямків: формування конкурентоздатної на світовому ринку системи освіти та підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я та доступності медичних послуг. При цьому механізмом їх рішення повинно стати впровадження нових організаційно-правових форм організації соціальної сфери.
Список використаної літератури:
1. Бюджет 2007. Бедных станет меньше?// Заполярная правда.-№131.-Режим доступа: http: //gazetazp.ru.
2. Human Development Under Transition: Summaries of the 1997 National Human Development Reports (NHDRs) for Europe and the CIS.-Regional Bureau for Europe and the CIS.- United National Development Program.- March. 1998.
3. О. Каренек. Харківські новини [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://kharkovnews.info/news/n17593
E-mail vol.3.77@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter