|
|
|
СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
| |
| 26.04.2011 23:58 |
|
Автор: Тюпа Дмитро Іванович, старший викладач кафедри міжнародних економічних відносин Міжнародного Слов’янського університету, м.Харків
|
|
[Міжнародна економіка. Інтеграційні процеси. Зовнішньоекономічна діяльність] |
Об’єктивні чинники розвитку світового суспільства впливають на напрямок вектору світових процесів. Кінець ХХ століття приніс остаточне становлення постіндустріальної світогосподарської системи з небаченим нарощуванням хвиль глобалізації [1, с. 21, 3] і суперечливій взаємодії процесів регіоналізації [2, с. 19]. Відбулося різке падіння ролі і статусу націй-держав з низьким рівнем міжнародної конкурентоспроможності і зростання впливу наймогутніших країн [1, с. 21], наднаціональних корпорацій. У такому разі країни з транзитивною економікою та країни, що розвиваються скоріше прилаштовуються до їх вимог, ніж самостійно і активно будуть діяти в напрямку переслідування власних інтересів, тому що сутністю глобалізації є перетворення людства на єдину структурно-функціональну систему [3, с. 25]. Це потребує проведення ефективної міжнародної економічної діяльності України, що є запорукою успішного розвитку і процвітання української суспільства та усіх секторів економіки країни [4, с. 4], та почалася в Україні у 1991 р. з денонсування попереднього союзного договору і підписання угоди про утворення нової форми політико-економічної інтеграції - СНД, та в сучасних умовах господарювання проводиться в різноманітних формах [5, с. 7].
Необхідність підвищення ефективності реалізації міжнародної економічної діяльності України призвело до виділення етапів розвитку національної економічної системи, згідно якої на п’ятому етапі (2010 – 2020 рр.) необхідна активізація зовнішньоекономічної діяльності підприємств наукомістких галузей промисловості (аерокосмічна, військово-промисловий комплекс, підгалузі машинобудування, порошкова металургія, електрозварювальне виробництво), які могли б скласти ядро експортного сектора економіки України. Техніка та технологія в цих та деяких інших галузях досягають світового рівня, що значно полегшує пошук власної ніші на світових товарних ринках [6, с.19-22].
Міжнародна економічна діяльність охоплює не тільки власне сферу виробничої, комерційної діяльності, отримання і максимізацію індивідуального прибутку та поліпшення власного добробуту в умовах міжнародних економічних відносин, що виступає поняттям зовнішньоекономічної діяльності, але й також поширюється і на державні регулятивні інструменти впливу з метою поліпшення загальних умов господарювання як з боку національних урядів, спеціалізованих інститутів, так і з боку міжнародних організацій, тому є поняттям більш широким, ніж поняття зовнішньоекономічна діяльність. Н.О. Кухарська визначає міжнародну економічну діяльність як цілісну систему господарських зв’язків між національними економіками різних країн, суб’єктами господарського життя, а також між міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення [5, с. 6]. Ю.В. Макогон [6, с.11] визначає міжнародну економічну діяльність як гомогенну (цілісну) систему господарських зв’язків між національними економічними системами різної географічної належності, а також утворених суб’єктів господарювання, а також міжнародними організаціями, які мають характерні лише для себе зв’язки, що реалізуються у певних причинно-наслідкових зв’язках, які мають тенденцію до відтворення у певних умовах з використанням переваг міжнародного поділу праці та факторного переміщення, але наприклад у В.С. Міронова [7, с. 13] міжнародна економічна діяльність - це також процес адаптації економіки к системі світового господарства. Новицький В.Є. визначає міжнародну економічну діяльність як форму господарювання, яка виходить за рамки національних кордонів і пов’язана із залученням до циклу економічних відносин різнонаціональних суб’єктів [8, с. 19]. З позиції Мазаракі А.А., міжнародна економічна діяльність компаній в умовах міжнародної конкуренції здійснюється в специфічному економічному, законодавчому, політичному, соціокультурному середовищі. Конкуренція це вже не продукт проти продукту, ефективність проти неефективності, а нелінійна інновація проти лінійної. Головним вектором реформи механізму міжнародної економічної діяльності України є, безумовно, піднесення фактора підприємництва, господарської діяльності безпосередніх учасників економічного життя — виробників та споживачів товарів і послуг. Істотними складовими розв’язання цього завдання є оптимізація статусу учасників інтернаціональних контактів згідно з критеріями процесів денаціоналізації та приватизації, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності [8, с. 19]. Включення України в систему міжнародного поділу праці припускає вбудовування національного відтворювального комплексу у світове господарство і закріплення його спеціалізації. Для більшості країн цей процес триває століття [9, с. 5].
Діяльність українських підприємств на зовнішньому ринку як самостійно господарюючих суб’єктів сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Взаємодія фірм, корпорацій з іншими країнами набула за останні роки бурхливого розвитку, що зумовило потребу у знаннях щодо специфіки міжнародної економічної діяльності [5, с.3]
Функціональне значення феномену міжнародної економічної діяльності не є таким однозначним. У разі застосування неадекватних підходів у регулюванні, втрати керованості процесами співпраці зовнішній фактор може послужити причиною дестабілізації економіки. Особливо актуальною така небезпека характерна для України [5, с.7]. Тому методологічно значущими є питання забезпечення сталого розвитку економічної системи, що зумовлює вибір тих чи інших форм, моделей та принципів міжнародної економічної діяльності України [10, с.12], досягнення нової якості зовнішньої торгівлі, набуття достойного місця у системі міжнародного поділу праці [2, с.79].
Згідно програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 2 червня 2010 року, до деяких проблем, що перешкоджають успішній інтеграції України в світовий економічний простір є: відсутність системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці; недостатній рівень доступу українських товарів і послуг до зовнішніх ринків; низька диверсифікованість українського експорту (товарна й географічна). Причинами цих проблем є відсутність цілісної зовнішньоекономічної політики України, побудованої на основі стратегічних пріоритетів розвитку економіки; недосконалість механізмів координування зовнішньоекономічного співробітництва та відсутність ефективного механізму взаємодії влади, бізнесу й громадянського суспільства у сфері міжнародної інтеграції, що перешкоджає поінформованості національного бізнесу, та суспільства у прийнятті зовнішньоекономічних рішень.
Згідно з прогнозом звіту Світового економічного форуму з конкурентоспроможності України на 2010-2011 рік, Україна займає 57 місце з 58 - ми, що говорить про проблему низької конкурентоспроможності українських товарів. Тому найбільш вірогідніше українські товаровиробники мають можливість конкурировати на ринках країн, що розвиваються, де ще існує можливість утриматися в деяких важливіших секторах економіки в умовах становлення економіки цих країн, та відсутності злагодженого ринку ніж на ринках розвинених країн. Але проблема низьких доходів населення країн, що розвиваються потребують формувати зовсім іншу зовнішньоекономічну стратегію України у відношенні до цих країн, яка на сучасному етапі формується на стратегії низьких цін. Головними перешкодами щодо просування продукції українських компаній на ринки країн, що розвиваються з точці зору державного регулювання виступає [5, с.11]: недосконалість та нестабільність законодавчої бази міжнародної економічної діяльності, відсутність внутрішньо узгодженої системи митного, податкового регулювання, механізмів банкрутства; адміністративні і фінансові обмеження, несприятливі умови митного та податкового регулювання для експортно-імпортних та інвестиційних операцій; нерозвиненість або дефіцит багатьох важливих інституцій і організаційних структур підтримки, регулювання та обслуговування міжнародної економічної діяльності, зокрема інформаційних, маркетингових, дослідних, аналітичних центрів, консалтингових та інжинірингових служб. В.С. Міронов [7, с.11] також відносить до перешкод: недостатньо ефективне використання природних, матеріальних і соціальних ресурсів та непослідовність формування і функціонування адміністративної і законодавчої систем. В цих умовах, на нашу думку, необхідне використання способів порівняльного аналізу для поліпшення якості надання послуг у зовнішньоекономічній діяльності українськими компаніями на ринках країн, що розвиваються, що укладено автором згідно [6] та наведено на рис. 1.
Основними проблемами українських компаній відповідно до низького рівня зовнішньоекономічної активності в порівнянні з конкурентами на ринках країн, що розвиваються є наступні: низький рівень інноваційної активності України в промисловості, що є основною причиною істотного скорочення частки високотехнологічного експорту в загальному обсязі експорту промислової продукції; величезна залежність науково-технологічного сектора економіки від державних витрат на дослідження й розробки; необхідність визначення жорстко обмеженого переліку саме тих напрямів інноваційної діяльності, які містять у собі найбільший потенціал «проривної» інновації, спроможної забезпечити Україні лідерство на певному сегменті світового ринку. Тому необхідна розбудова інформаційно-комунікативного сектора, від якого залежати темпи розвитку окремих інститутів нової інноваційної системи та процеси активізації інноваційної діяльності взагалі.
Список використаної літератури:
1. Білорус, О. Г. Економічна система глобалізму [Текст]: монографія / О. Г. Білорус.- К.: КНЕУ, 2003. -360 с.
2. Макуха, С.М. Міжнародні господарські зв’язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації [Текст] / С.М. Макуха.-Х.: Право, 2005. -304 с.
3. Сіденко, В.Р. Україна в процесах міжнародної інтеграції [Текст] / В.Р. Сіденко. -Х.: Вид-во «Форт», 2003.-280 с.
4. Зиновьев, Ф.В. Международная экономическая деятельность Украины [Текст]: учеб. пособ. под ред. проф. Ф.В. Зиновьева.-Сим-поль: Таврия, 2005.-256 с.
5. Кухарська, Н.О. Міжнародна економічна діяльність України [Текст]: навч. посіб. / Н.О. Кухарська, С.К. Харічков. - «Одіссей», 2006.-456 с.
6. Макаренко, О. В. Формирование инновационного потенциала промышленного предприятия на принципах бенчмаркинга [Текст]: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05/ Макаренко Олеся Владимировна.-Новосибирск., 2006.-162 с.
7. Миронов, В.С. Международная экономическая деятельность Украины [Текст]: учебн. пособ.-Донецк: ДЭГИ; ООО «Юго-Восток, Лтд.», 2009. -426 с.
8. Новицький, В.Є. Міжнародна економічна діяльність України [Текст]: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. -К.: КНЕУ, 2003. -260 с.
9. Экономика и внешнеэкономические связи [Текст] / М.: Международные отношения, 1983.-476 с.
10. Макагон, Ю.В. Международная экономическая деятельность Украины [Текст]: учебник под науч. ред. Ю.В. Макагона.-Донецк: ДонНУ, 2009.-570 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter