|
|
|
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИБОРУ РЕЖИМУ КУРСОУТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ
| |
| 26.04.2011 15:19 |
|
Автор: Опанасенко Марина Юріївна, аспірантка кафедри менеджменту банківської діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Проблема вибору курсового режиму в Україні неоднозначна. Коло проблем складають суперечності інтересів експортерів та імпортерів, слабкість ринкових засад курсоутворення для стимулювання експорту тощо.
Приводом загострення дискусії про оптимальний режим валютного курсу стала світова економічна криза. З'явилися обгрунтування як щодо запровадження жорсткої фіксації, так і щодо прив'язки гривні до євро (корзини валют, де євро складатиме не менше 50%).
Аргументи на користь впровадження фіксованого курсу: низький рівень мобільності вітчизняної економіки, низька еластичність цін за умов державного регулювання вартості значного спектру продуктів та послуг, низька конкурентоспроможність виробництва.
Аргументами на користь впровадження плаваючого валютного курсу є:
- можливість проводити дискретну грошово-кредитну політику без прив'язування грошової бази до обсягу валютних резервів;
- можливість підтримання ліквідності банківської системи, виконання функції позичальника останньої інстанції;
- більший ступінь контролю руху капіталу (шляхом номінальних змін, а не змін реального обмінного курсу).
Світовий досвід свідчить: є чимало прикладів вдалого використання і плаваючих, і фіксованих режимів, а також їх комбінації. Проте останнім часом багато країн надає перевагу плаваючим режимам валютного курсу. Це обумовлюється тим, що все більше держав закінчило перехідний період реформування своїх економік і все більше інтегрується у міжнародні фінансові ринки [1].
Вітчизняний досвід використання "валютного коридору" (фіксованого курсу з повзучою прив'язкою) показав, що, з одного боку, в умовах припливу капіталу відбувається ревальвація національної валюти, що суперечить інтересам експортерів, а з іншого боку, такий режим є досить вразливим у разі відпливу капіталу (глобальної спекулятивної атаки), спричинює втрату валютних резервів і, зрештою, різке знецінення національної валюти [2].
Україна чітко сформулювала свій пріоритет щодо інтеграції з країнами Західної Європи. Це означає, що в міру просування у цьому напрямі наша країна підключатиметься до міжнародних фінансових ринків і ставатиме цікавішою для міжнародних інвесторів. Тому з високою вірогідністю можна очікувати на ухвалення рішень стосовно переходу до плаваючого валютного курсу як механізму довгострокової валютної політики. Проте, зростання волатильності валютного курсу не має бути самоціллю, оскільки в країні ще недостатньо розвинуті фінансова і банківська системи, отже різка відмова НБУ від участі на валютному ринку може сформувати дефіцит ліквідності у банківській системі та призвести до підвищення відсоткових ставок.
Таким чином, успішна політика регулювання режиму валютного курсу має поєднувати елементи гнучкості і контролю, а її орієнтиром має стати поетапний перехід до режиму плаваючого валютного курсу [1].
Список використаної літератури:
1. Горшкова Н. Валютно-курсова політика: практичний досвід та рекомендації / Н. Горшкова // Вісник Національного банку України. - 2007. - №1. - С. 64-65.
2. Блащук Ю. Особливості системи валютного регулювання та контролю в Україні / Блащук Ю. //Економічний часопис: щомісячний науково-аналітичний журнал. – 2001. - №3. – С.24-25.
Е-mail: marina-opanasenko@rambler.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter