|
|
|
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО САДІВНИЦТВА
| |
| 26.04.2011 14:50 |
|
Автор: Тупчій Оксана Сергіївна, аспірант кафедри економіки Уманського національного університету садівництва
|
|
[Економіка та підприємництво] |
У сучасних економічних умовах особливого загострення набуває проблема відновлення садівництва в Україні в масштабах, які дозволять задовольнити внутрішні потреби населення країни на рівні, не менше, ніж 85%.
Сучасний стан садівництва України на сьогодні є близьким до критичного. В усьому світі ця галузь активно розвивається, а в Україні площі плодово-ягідних насаджень продовжують знижуватися (табл. 1).
Згідно з оцінками фахівців з аграрного маркетингу [2], протягом останніх п'яти років в Україні стабільно зростає попит на свіжі фрукти, ягоди та виноград, збільшуються і вимоги споживачів до якості продукції та її упаковки. За раціональними нормами споживання виробництво садової продукції в Україні повинно складати 4,1 млн т, тоді як у 2008-2009 роках валовий збір становив лише 1,5 – 1,6 млн т [1]. Дефіцит ягід, фруктів і винограду на українському ринку покривається за рахунок імпорту. Заможні громадяни задовольняють свої потреби переважно за рахунок придбання імпортної плодово-ягідної продукції, із середнім доходом – за рахунок придбання вітчизняної продукції, а з низьким рівнем – змушені заощаджувати за рахунок скорочення або повної відмови від плодів й ягід.
Значний внесок у забезпечення населення регіону плодами і ягодами вносять особисті підсобні господарства населення. Так, в 2009 році в Україні населенням було вироблено 86,7% загального обсягу плодово-ягідної продукції, що на 33,1% більше, ніж у 1990 році. Однак пріоритет розвитку садівництва в довгостроковій перспективі повинен бути наданий великим спеціалізованим сільськогосподарським товаровиробникам.
До низки факторів, які сприяють розвитку садівництва у великих сільськогосподарських підприємствах, варто віднести:
• можливість використання переваг спеціалізації й концентрації виробництва;
• ефективніше використання виробничих ресурсів на основі їхнього сполучення;
• використання залучених інвестиційних ресурсів для закладки молодих садів;
• широкі можливості використання інноваційних технологій виробництва плодів й ягід.
Однак використання вищезгаданих факторів обмежене ресурсними можливостями сільськогосподарських товаровиробників. У зв'язку із цим одним зі стратегічних напрямів розвитку регіонального садівництва повинно стати відновлення фінансово-господарського й виробничого потенціалів садівничих господарств. Ця проблема повинна вирішуватися через:
• збільшення субсидування інвестиційних витрат, у тому числі на будівництво холодильних потужностей;
• компенсування частини процентної ставки по кредитах, наданих банками на фінансування поточної діяльності;
• реструктуризацію заборгованості по податках і зборах;
• зниження фінансового навантаження, яке виникло у зв'язку з диспаритетом цін на сільськогосподарську продукцію й споживаними в галузі промисловими ресурсами.
Це дозволить активізувати роботу із впровадження інноваційних технологій у садівництві в промислових масштабах.
Список використаної літератури:
1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Режим доступу до док. : http://www.ukrstat.gov.ua.
2. Сучасні технології у садівництві та виноградарстві [Електронний ресурс] / Режим доступу до док. : http://www.lol.org.ua.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter