|
|
|
СКЛАД ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА
| |
| 22.04.2011 20:26 |
|
Автор: Ясінська Наталія Олександрівна, студентка Вінницького національного аграрного університету
|
|
[Облік, аналіз і аудит] |
Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації – головна мета виробничої діяльності підприємства. Характерною особливістю виробничих процесів є формування витрат на виробництво продукції. Отже, облік витрат – це відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат, понесених на підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва та реалізації , що формують собівартість продукції. Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов’язаних, послідовних, організаційних, розрахункових операцій та процедур формування інформації про витрати.
Згідно з П(С)БО 16 витрати поділяються на такі:
- витрати, що включаються до собівартості реалізованих продукції, робіт, послуг або реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості реалізованої продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати не відносяться до складу виробничої собівартості, а включаються до собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення. Наднормативні витрати на виробництво продукції є витратами звітного періоду і мають бути віднесені на собівартість не виробленої, а реалізованої продукції.
- адміністративні витрати. Це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємством (організаційні витрати, тобто витрати на проведення річних зборів; витрати на службовці відрядження; витрати на зв'язок; плата за розрахунково-касові та банківські послуги; амортизація активів загальновиробничого користування, а також податки, збори).
- витрати на збут. Це витрати пов’язані з реалізацією продукції, товару, робіт (витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції, витрати на ремонт тари, на рекламу і маркетинг, витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом).
- інші операційні витрати. Витрати операційної діяльності, які не увійшли до собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат та витрат на збут (собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з їх облікової вартості і витрат на їх реалізацію; втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пені, неустойки).
- фінансові витрати;
- податки на прибуток;
- надзвичайні витрати.
У П(С)БО 16 «Витрати» передбачено єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами. Економічним елементом прийнято називати первинний однорідний вид витрат на виробництво, який на рівні підприємства неможливо розкласти на складові частини. По елементне групування показує, скільки вироблено тих чи інших видів витрат у цілому по підприємству за певний період часу без розподілу їх на окремі види продукції та інші загальновиробничі потреби незалежно від того, де вони виникли та на виробництво якого конкретного виробу використані. Отже, класифікація витрат за економічним елементом:
- матеріальні витрати. До них можна віднести сировину та основні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, паливо, енергія, запасні частини, будівельні матеріали, тара і тарні матеріали.
- витрати на оплату праці. Це заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу.
- відрахування на соціальні заходи. Сюди входять відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства.
- амортизація – сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
- інші витрати. Це витрати на відрядження та послуги зв’язку, витрати на виплату матеріальної допомоги.
Із переліку витрат, що складають собівартість, можна побачити, що вони не однакові не тільки за своїм складом, а й за значенням у виготовленні продукції. Одні витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції (витрати сировини, матеріалів, оплата праці робітників), інші – з управлінням та обслуговуванням виробництва (витрати на утримання апарату управління, на забезпечення виробничого процесу необхідними ресурсами, на підтримання основних засобів у робочому стані), а треті , що безпосередньо не стосуються виробництва, усе-таки згідно з чинним законодавством включаються до витрат виробництва (внески до соціальних фондів). Крім того, частина витрат прямо включаються до собівартості конкретних видів готових виробів, а інша частина, у зв’язку з виробництвом декількох видів продукції, - непрямо. Тому для ефективної організації обліку необхідно застосовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат за певними ознаками.
За визначенням причетності до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію і витрати періоду. Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом продукції, що складають собівартість виготовленої продукції згідно з П(С)БО 16. Витрати періоду – це витрати, що не включаються до виробничої собівартості та розглядаються як витрати того періоду, в якому їх було понесено. Це витрати на управління підприємством, збут продукції та інші операційні витрати, а також нерозподілені постійні загальновиробничі витрати і наднормативні виробничі витрати. Важливе значення має групування витрат залежно від часу їх виникнення та віднесення на собівартість продукції. За цією ознакою витрати поділяються на поточні, майбутніх періодів та майбутні витрати.
Ефективність використання матеріальних витрат у системі аналізу собівартості продукції оцінюється показником матеріалоємності. Матеріальні витрати на виробництво товарної продукції включають вартість сировини і матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, витрати на термообробку. При вирахуванні матеріалоємності продукції у вартісному виражені включають також витрати на паливо, електроенергію на виробничі потреби. До основних методів зниження матеріальних витрат можна віднести: зменшення норм витрати металу; раціональне використання відходів, недопущення безповоротних втрат металу, повторне застосування стружки й відходів у мартенівському виробництві зменшує статтю витрат «Матеріальні витрати»; застосування оптимальних режимів термообробки, сполучення первинної і вторинної термообробок з найменшими витратами без зміни експлуатаційних властивостей продукції.
Отже, можна сказати, що під час виробництва продукції підприємство намагається отримати більший дохід та мінімізувати витрати – це закон підприємництва.
Список використаної літератури:
1. Гладких Т.В. Фінансовий облік: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 480 с.
2. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 471 с. - (Вища освіта ХХІ століття).
3. Подольська В.О., Яріщ О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2007. – 488 с.
4. Ткаченко М.Н. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – 3 – те вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2008. – 926 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter