|
|
|
ЗНАЧЕННЯ ПРИБУТКУ В РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ
| |
| 22.04.2011 14:50 |
|
Автор: Краснянський Артур Сергійович, студент Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Економіка та підприємництво] |
В ринкових умовах господарювання роль і значення в діяльності підприємства такої економічної категорії як «прибуток» є визначальними. На думку переважної більшості науковців, які досліджують економічні проблеми функціонування підприємства, прибуток характеризує абсолютну ефективність господарювання підприємства, є найважливішим показником оцінки його виробничої і комерційної діяльності, ділової активності та фінансового добробуту. В той же час коло економістів, які розглядають прибуток з точки зору головного чинника забезпечення динамічного розвитку підприємства в довгостроковому періоді, є обмеженим. При цьому варто зазначити, що дану спрямованість дії прибутку підприємства, як правило, зазначають фахівці, які досліджують різні аспекти інвестиційного та інноваційного напрямів розвитку підприємства. Тому на сьогодні існує потреба в обґрунтуванні комплексного механізму дії прибутку на забезпечення динамічного розвитку підприємства в довгостроковому періоді. Дане дослідження присвячене вирішенню окремих завдань даної проблеми.
Еволюція трактування сутності прибутку налічує багатовікову історію, в той же час особливо цінними є думки сучасників епох саме капіталістичного способу виробництва. Погляди представників класичної економічної теорії ХVІІІ і початку ХІХ ст. (Адам Сміт, Д. Рікардо та ін.) [1] стали підґрунтям до створення теорії трудової вартості, яка стверджувала, що прибуток є результатом заміни людської праці капіталом. В подальшому теорія трудової вартості еволюціонувала в теорію трьох факторів, за якою участь у створенні додатної вартості беруть праця, земля і капітал (Ж. Б. Сей). В середині ХІХст. набуває розвитку марксистська теорія, яка розглядає прибуток як перетворену форму додатної вартості, неоплачену працю працівників сфери матеріального виробництва.
На рубежі XIX – XX століть виникає неокласична теорія прибутку. В неокласичній економічній теорії була відсутня єдина точка зору на сутність поняття прибутку. Окремі західні економісти (К. Макконнелл, С. Брю, Ф. Найт, Й. Шумпетер та ст..) розглядали прибуток як винагороду за підприємницьку діяльність, або як компенсацію за невизначеність і ризик у підприємницькій діяльності, інші ж пов’язували прибуток зі здатністю монополістів впливати на ціну на свою користь (Е. Чемберлен, Дж. Робінсон).
Сучасні науковці, здебільшого, уточнюють певні положення теорій прибутку економістів ХVІІІ – поч. ХХ ст.., або пристосовують їх до сучасних реалій. Здебільшого, вони розглядають прибуток як фінансовий результат у короткостроковому періоді. Так, Г. О. Швиданенко, Пол Хейне, Л. І. Шваб, С. Ф. Покропивний наголошують на тому, що прибуток є частиною виручки, що залишається після повного відшкодування комерційних і виробничих витрат. І. О. Бланк, Г. В. Савицька пов’язують прибуток із ризиком [2]. Вони вважають, що прибуток – це частина чистого доходу підприємця, яка характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності. За ринкових умов господарювання переважна більшість підприємств працює в конкурентному середовищі, яке вимагає постійного удосконалення діяльності підприємства в напрямках підвищення якості продукції, зниження її собівартості, розширення асортименту тощо, тобто підприємство для досягнення конкурентних переваг і забезпечення умов подальшого свого існування повинно постійно піклуватися про задоволення потреб споживачів найкращими способами за найменших витрат. Вищезазначене досягається за рахунок систематичного здійснення маркетингових досліджень, оновлення технологічної бази, запровадження в практику діяльності інновацій у різних формах, що в свою чергу потребує відповідного фінансування, яке не можливе в умовах збитковості діяльності підприємства або виробництва в «точці беззбитковості». І в теорії мікроекономіки підприємство може функціонувати в короткостроковому періоді навіть зі збитками, а в довгостроковому періоді – лише за умов прибутковості діяльності. Таким чином, прибуток є визначальним чинником динамічного розвитку підприємства саме в умовах довгострокового періоду.
Відповідно до визначення, наведеного в Господарському Кодексі України [3], діяльність підприємства носить систематичний характер, тобто мова йде про тривалий період діяльності, який, як було зазначено вище, для підприємств неможливий без прибуткової діяльності. Таким чином, можна зробити висновок, що такі два поняття як «підприємство» і «прибуток» є взаємопов’язаними і розглядати їх один від одного неможливо. Саме тому, авторами даної роботи пропонується надалі розуміти під прибутком підприємства позитивний кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства, який і виступає запорукою його розвитку.
Наведене визначення обумовлює в подальшому необхідність удосконалення методичних підходів щодо управління прибутковістю підприємства, а саме визначення пріоритетного напрямку використання прибутку – капіталізації коштів, що спричинить подальший розвиток підприємства та покращення фінансових результатів його діяльності, а також проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також ефективного планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.
Список використаної літератури:
1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2009. – 615 с.
2. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 668 с.
3. Господарський кодекс України. – Х.: ТОВ "Одіссей”, 2008. – 248 с.
e-mail: articos1992@gmail.com
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter