Автор: Кухар Олександр Миколайович, студент Вінницького національного аграрного університету; Голишевська Лариса Віталіївна, асистент кафедри обліку та аналізу Вінницького національного аграрного університету
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі]
Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. було встановлено, що акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджує Верховна Рада України. Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або замовники підакцизних товарів (продукції), а також ті, що імпортують підакцизні товари (продукцію); громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України. Дослідження змісту акцизного збору дозволяє зробити висновок, що цей платіж, представляючи єдиний за своєю правовою природою механізм, поєднує, проте, кілька специфічних, своєрідних каналів надходження коштів у дохідну частину бюджетів. Такими надходженнями є кошти від реалізації алкогольної продукції, тютюнових виробів, нафтопродуктів, транспортних засобів та запчастин до них. Кожний різновид такої сплати характеризується як традиційністю, так і специфічними проявами рис акцизів, що відрізняє їх один від одного та безумовно вимагає адекватного законодавчого закріплення. При цьому, необхідність корегування й зміни одного з різновидів зовсім не вимагає обов’язкового вдосконалювання й іншої форми акцизного збору. Характеризуючи правову природу акцизного збору, як особливий вид непрямого податку, розглядає його Р. Шепенко. Він звертає увагу, що акцизи «…на відміну від прямих податків стягуються як при реалізації певної номенклатури товарів на внутрішньому ринку держави, так і при переміщенні таких товарів через митний кордон держави. У зв'язку із чим у першому випадку, тобто коли акцизи стягуються на внутрішньому ринку держави, їх можна назвати внутрішніми, а в другому – зовнішніми». Впродовж усього свого існування акциз викликав полярність думок у наукових колах - від беззастережного засудження його з боку представників марксистської економічної теорії до безумовного схвалення неокласиками. Проблемами функціонування акцизів у свій час займалися А. Лаффер, М. Фішер, Ф. Лассаль. Вказаний напрям дослідження відображений у наукових працях провідних вітчизняних вчених В. Федосова, В. Андрущенка, В. Суторміної, А. Крисоватого, О. Шитрі та багатьох інших. Хоча варто зазначити, що даній тематиці українські науковці приділяють недостатню увагу. Дослідження у сфері непрямого оподаткування у вітчизняній фіскальній думці переважно спрямовані на вдосконалення процесу адміністрування податку на додану вартість, тоді як акцизу відводять другорядну роль, а з точки зору регулятора споживання акцизний збір - це практично ідеальний інструмент. Акцизи дають широкі можливості для регулювання економічних та соціальних процесів. За допомогою них держава може обмежувати рівень споживання шкідливих товарів шляхом контролю за рентабельністю, зменшувати привабливість тих чи інших галузей виробництва. На увагу заслуговує і приклад країн Європи, де зараз усе більшого поширення набуває своєрідний підвид акцизу - так звані "екологічні" податки. Вітчизняна законодавча база з питань справляння акцизного збору далека від ідеалу. Величезна кількість нормативних актів, складний механізм адміністрування податку, відсутність наукового обґрунтування розміру ставок, значні розміри нелегального виробництва і контрабанди підакцизних товарів, неефективність контролюючих заходів - ось лише деякі з проблем, що потребують сьогодні нагального вирішення. Першими кроками до цього стало прийняття Податкового кодексу України від 02.12.10, який вступив в дію з 01.01.2011р.. Згідно з цим кодексом втратило силу багато раніше введених законів, в тому числі і Закон України «Про акцизний збір» 1992р. Після введення в дію Податкового кодексу України до нього вже внесено багато змін. Так, нещодавно ВРУ внесла зміни до Закону «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», відповідно до яких ставки акцизного збору на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду, встановлено у розмірі: • 14 грн за 1 л 100-відсоткового спирту — до 01.01.2011 р.; • 20 грн за 1 л 100-відсоткового спирту — з 01.01.2011 р.; • 27 грн за 1 л 100-відсоткового спирту — з 01.01.2012 р.. Також Верховна Рада України 6 квітня 2011р. прийняла урядовий законопроект про зниження ставки акцизного податку на бензин. Закон передбачає зниження ставки акцизного податку в твердих сумах з одиниці реалізованого товару на бензин з 182 євро за тонну до 132 євро за тонну. Отже, акцизний збір є важливим елементом в економіці України, але він потребує подальшого реформування. Безумовно, доходи бюджету складно уявити без акцизних надходжень, однак цінова надбавка на стадії реалізації у формі акцизного збору в змозі створити бар'єр у доступності того або іншого товару (продукції) для цілих верств населення.
Список використаної літератури: 1. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: В 6-ти т. Особенная часть. -Т.ІV: Косвенные налоги. -Х.: Право, 2007. -536 с. 2. Про внесення змін до податкового кодексу України. Закон України від 07.04.2011 р. № 8355-д. [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left. 3. Про акцизний збір. Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р., № 18-92 // ВВР України. -1993. -№ 10. - Ст. 82. 4. Саленков А.В. Правова природа акцизного збору // Форум права. -2008. -№ 1. -С.368- 371 [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e- journals/FP/2008-1/08cavpaz.pdf .