|
|
|
РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СПРОЩЕНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПОДАТКОВГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
| |
| 20.04.2011 15:05 |
|
Автор: Горбань Ірина Михайлівна, студентка спеціальності «Фінанси» Львівського національного університету імені Івана Франка
|
|
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі] |
Актуальність теми. В Україні відбувається процес поглиблення ринкової трансформації економіки. Першочерговою необхідністю за таких умов є забезпечення збалансованого розвитку всіх підсистем суспільства, гармонізації інтересів різноманітних верств населення, створення міцного економічного підґрунтя для інтеграції України у світове економічне товариство.
Реформування економіки України та орієнтація на пріоритети світових розвинених економічних систем зумовлює необхідність забезпечення оптимізації функціонування податкової системи як ланки безпосереднього регулювання господарської діяльності в нашій країні [1].
На сучасному етапі особливу увагу в процесі реформування податкової системи України треба приділити удосконаленню спрощеної системи оподаткування щодо малого підприємництва, яка повинна заохочувати підприємців до збільшення їхніх доходів та прибутків. Однак, діюча спрощена система не стимулює підприємців, а примушує їх до приховування свої доходів.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розробку теоретичних основ оподаткування внесли такі зарубіжні вчені, як: С.Брюс, А.Лаффер, К.Макконел, Ф.Ноймарк, А.Пігу, А.Селдон, М.Уейденбаум, Г.Халлер, Й.Шумпетер та інші. Серед вітчизняних учених варто виділити В.Андрущенка, В.Буряковського, О.Василика, П.Мельника, А.Соколовську, В.Суторміну, Л.Тарантул, В.Федосова тощо [2].
Метою роботи є оцінка діючої спрощеної системи оподаткування в Україні з метою з’ясування позитивних і негативних її сторін та шляхів реформування в контексті чинного Податкового кодексу [3].
Виклад основного матеріалу дослідження. Спрощену систему оподаткування було запроваджено Указом №727[4] ще у 1998 році. Об’єктивну необхідність, передбаченої даним указом спрощеної системи оподаткування, було продик¬товано значним податковим навантаженням на новоутворені суб’єкти оподаткування, який чинить діюча податкова система, значним рівнем «тінізації» економіки та необхідністю стимулювання підприємницької активності громадян. Перевагами даної системи оподаткування є [2]:
• скорочення кількості податків і зборів та розрахунків, що пов’язані з обчисленням податкових зобов’язань;
• використання спрощеної систему обліку і звітності;
• можливе зменшення величини податкового зобов’язання платника в результаті переходу на спрощену систему оподаткування.
На захист спрощеної системи оподаткування виступають статистичні дані, які свідчать, що від часу запровадження Указу №727 [4] кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 14 разів – з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб, а надходження до бюджету від сплати цього податку зросли в 32 рази – з 127 млн. грн. у 1999 році до 4107,6 млн. грн. у 2009 році. Крім цього, суб’єкти малого підприємництва створили понад 1,2 млн. робочих місць [5].
Проте, крім переваг, треба виділити і окремі недоліки системи адміністрування даного податку:
• відсутність єдиного закону, що регламентував би систему оподаткування малих підприємств;
• невідповідність законодавчих актів по спрощеній системі оподаткування іншим законодавчо-нормативним актам;
• відсутність «перехідних» положень, що регламентують податковий облік операцій, які починаються при одному способі оподаткування, а завершуються при іншому;
• тимчасовий характер спрощеної системи оподаткування.
Останнім часом уряд України здійснив низку спроб з метою реформування спрощеного режиму оподаткування. В проекті Податкового кодексу України [3] було підготовлено низку суттєвих змін у діючий механізм оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Розглядаючи ці зміни з боку платників єдиного податку, можна виділити певні недоліки такого реформування.
Зокрема, в проекті кодексу передбачено, що ставка єдиного податку для фізичних осіб може коливатися в межах від 20 до 200 грн., але за умови, що дохід підприємця вміщується в певні межі – від 200 до 2000 грн. на місяць, а ставка податку визначається як 10% від величини доходу. Запроваджуючи обмеження в доході, проект кодексу заперечує саму ідею приватного підприємництва – можливість отримати адекватну винагороду за відповідну роботу, а, отже, зникає бажання докладати більших зусиль задля чесного одержання більших доходів, а ця обставина, цілком зрозуміло, суттєво гальмує економічне зростання в цілому.
Проте найсильнішою загрозою для спрощеної системи в проекті кодексу є збільшення кількості податків та зборів, які підприємець буде змушений платити, а це, відповідно, призводить до ускладнення документообігу підприємця та збільшення витрат його часу на податкові процедури.
Ще одне обмеження підприємницької свободи в Податковому кодексі – звуження місця провадження підприємницької діяльності: ним має стати безпосереднє місце виконання робіт чи надання послуг або місце проживання платника. У проекті кодексу саме так і зазначено: «… місцем виконання робіт, надання послуг є місце, де особа, яка виконує роботи, надає послуги, організувала свою господарську діяльність або має постійне представництво, яке надає послуги, або (у разі відсутності такого місця) – місце проживання чи постійної адреси такої особи» [3].
Проте, розглядаючи цю ситуацію з точки зору держави, варто зазначити, що полегшення виконання податкових зобов’язань підприємцями сприяє незацікавленості останніх змінювати свій статус у бік розширення діяльності. Через нечітке законодавче регулювання створюються умови для ухилення від оподаткування. Також багато підприємців системно порушують податкове законодавство щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками, виконання вимог трудового законодавства щодо соціальних гарантій, заниження обсягів виторгу від реалізації тощо.
Саме тому, удосконалення діючої системи спрощеного оподаткування потрібно здійснювати через оподаткування чистого доходу за прогресивною шкалою з метою збільшення надходжень до бюджету і забезпечення вертикальної рівності. Існування кількох варіантів оподаткування створює також труднощі для адміністрування, оскільки вимагає збільшення податкового апарату і витрат. Таким чином, питання спрощення механізму оподаткування приватних підприємців є важливим і нагальним.
Податковий кодекс України [3] виділяє три основні напрями реформування спрощеної системи оподаткування в Україні. Перший полягає в суттєвій обмеженості сфер діяльності, які підлягають спрощеному оподаткуванню. Зокрема, до них не належать:
•роз дрібний продаж підакцизних товарів;
• діяльність у сфері права;
• торгівля виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;
• діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;
• діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;
• рекламна діяльність;
• технічні випробування та дослідження;
• посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна тощо.
Другий напрям передбачає зниження граничної суми річного доходу платника, яка дозволяє залишатися платником єдиного податку, до 300 тис. грн. і чисельності найманих працівників – до двох осіб.
Важливим є також третій напрям – удосконалення механізму спрощеного оподаткування, згідно з яким доцільно диференціювати ставки єдиного податку за видами діяльності підприємця [6].
Податковий кодекс України [3], який був прийнятий в цьому році, мабуть, ввійде в історію як такий, «що наробив найбільше шуму». Суперечки, дебати, обговорення не закінчуються навіть після набрання ним чинності. Найбільш суперечливим моментом цього закону, безумовно, стала дія спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб-підприємців. Активними акціями протесту підприємці домоглися значних поступок влади в цьому питанні. Так, дія Указу №727 [4] зрештою була продовжена, залишаючи, таким чином, змогу фізичним особам-підприємцям й надалі працювати за спрощеною системою оподаткування.
Податковий кодекс також передбачає запровадження податкових канікул для малого бізнесу, які продовжаться з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року. Претендувати на нульову ставку зможуть юридичні особи, дохід яких не перевищує 100 тис. грн. на рік, і фізичні особи, що ведуть господарську діяльність, обсяг доходів від якої не перевищує 300 тис. грн. на рік. На ставку податку у розмірі 6% можуть розраховувати юридичні особи з обсягом доходів до 2,7 млн. грн. на рік.
Висновки. Отже, з метою стимулювання ефективної діяльності суб’єктів малого підприємництва потрібно вжити низку заходів, серед яких необхідним є подальше удосконалення спрощеного режиму оподаткування. Водночас, подальше формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинених країн, податкові системи яких мають багатолітню історію.
Ринковій економіці повинні бути притаманні ринкові методи податкового регулювання. Тому, удосконалення оподаткування суб’єктів малого підприємництва повинно відбуватися шляхом впровадження диференційованої прогресивної системи. Це, на нашу думку, дозволить створити рівність між рівнем оподаткування та результатами діяльності платників єдиного податку і забезпечить більші надходження до бюджету. Першим кроком такого реформування можна вважати зміни в системі спрощеного оподаткування, що були передбачені Податковим кодексом України.
Список використаних джерел:
1. Шевчук О.М. Реформування умов оподаткування суб’єктів малого підприємництва – запорука економічного зростання / О.М. Шевчук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 20.14. – 281-284. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_14/281_Sze.pdf
2. Василичев Д.В. Ключові аспекти реформування спрощеної системи оподаткування в Україні / Д.В. Василичев // Економічний простір. – 2008. – № 20/2. – С. 137-143. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2008_20/2/vasilic.pdf
3. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: текст документа від 02.12.2010 р. – № 2755-IV. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17
4. Указ Президента України [Електронний ресурс]: текст документа від 03.07.1998 р. – № 727/98. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=727%2F98
5. Покатаєва О.В. Правові основи функціонування спрощеної системи оподаткування / О.В. Покатаєва // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 4. – С. 85-90. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vznu/Jur/2010_4/085-90.pdf
6. Дема Д.І., Шевчук І.В. Спрощена система оподаткування: реалії та перспективи в Україні / Д.І. Дема, І.В. Шевчук // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 1. – С. 146-149. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2011_1/29_Dema.pdf
e-mail: iruna01@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter