|
|
|
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ ЗА УМОВ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН
| |
| 20.04.2011 10:13 |
|
Автор: Ушкаренко Юлія Вікторівна, доктор економічних наук, доцент Херсонського державного аграрного університету
|
|
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі] |
Розвиток кооперації, створення та функціонування кооперативів як організаційної її форми, їхні взаємовідносини з іншими фізичними й юридичними особами сприяли появі нового типу відносин в агробізнесі, які розбудовуються на нових економіко-правових засадах. З точки зору права, сільськогосподарська кооперація – це комплексна багатогалузева структура, що регулюється нормами, які відносяться до різних галузей законодавства. Визначальною правовою основою розвитку сільськогосподарської кооперації є статті Конституції України, які надають громадянам право на об’єднання і здійснення різних видів спільної діяльності [1]. Конституційне визнання можливості створення і функціонування кооперативних організацій є фундаментом для створення кооперативного законодавства у вигляді спеціальних законів та окремих положень цивільного, аграрного, земельного й іншого законодавства.
Прийнятий 16 січня 2003 р. Цивільний кодекс України легалізував кооперативну організаційно-правову форму господарського життя на високому законодавчому рівні. Згідно зі ст. 24 одним із видів юридичних осіб є кооперативні організації та їхні об’єднання [4]. Однак недоліком цього кодексу є те, що кооперативи представлені лише одним видом – виробничими кооперативами. Діяльність інших видів сільськогосподарських кооперативів, як і раніше, не входить до правового простору, що є гальмом на шляху розвитку в агропромисловому комплексі країни як самої кооперативної системи, так і нормальних ринкових відносин.
Із січня 2004 р. вступив в дію Господарський кодекс України, в якому зазначено, що кооперативи як добровільні об’єднання громадян з метою спільного вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях. У Кодексі вказано, що з метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи. Проте справжнє відродження кооперативної системи стало можливим лише з прийняттям Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 7 липня 1997 р [2]. Закон містить в собі положення, спрямовані на відродження сільськогосподарських кооперативів на засадах міжнародних кооперативних принципів, господарської ініціативи, а також на підвищення ефективності господарювання в сільському господарстві. Його прийняття свідчить про зміну ставлення держави до кооперативної форми ведення сільськогосподарського виробництва, яка на практиці часто ототожнювалась з колгоспами, що виробило деяке негативне ставлення до сільськогосподарських кооперативів [3, с. 7]. Однак більшість проблем, пов’язаних із функціонуванням кооперативів в економічній системі держави вирішено так і не було. Тому 10 липня 2003 р. було прийнято Закон України "Про кооперацію".
Створення і розвиток сільськогосподарських кооперативів, їхні відношення з іншими економічними контрагентами в законодавчій практиці країн з ринковою економікою традиційно регулюється нормами цивільного права. До них застосовуються також норми адміністративного, фінансового, податкового, земельного, трудового законодавства. Проте жодна з названих галузей права не може здійснити всебічне регулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів. По-перше, повинна бути врахована специфіка кооперативної форми організації виробництва. По-друге, ця форма функціонує в досить складній системі міжгалузевих господарських зв’язків. Виходячи з цього і враховуючи специфіку сільського господарства як галузі, пов’язаної з біологічними та природно-кліматичними процесами, які обумовлюють підвищений виробничий ризик, необхідно прийняти особливий комплексний законодавчий акт, в якому норми різних галузей права застосовуватимуться через відношення членства й облік галузевої специфіки кооперативної діяльності в аграрній сфері. Особливо це стосується сільськогосподарських виробничих кооперативів, в яких принцип відкритого членства вступає всупереч із принципом оптимальності числа членів, визначеного виробничими цілями та пов’язаного з земельними відносинами. До того ж сільськогосподарський виробничий кооператив є комерційною організацією, що суперечить "класичним" принципам кооперативної діяльності.
Таким чином, для удосконалення законодавчої бази необхідно визначити найбільш важливі питання функціонування сільськогосподарських кооперативів, у т. ч.: юридичне визначення кооперативу, що відрізняє його від акціонерних і інших типів підприємств; чітке і функціональне правове розмежування виробничих і обслуговуючих кооперативів; розробка переліку дозволеної діяльності для кооперативів; визначення пайових відносин як виробничих, так і обслуговуючих кооперативів; віднесення регулювання окремих сторін функціонування кооперативної діяльності до відповідного законодавства країни; виявлення особливостей розповсюдження на кооперативи антимонопольного і податкового законодавства.
Список використаної літератури:
1. Конституція України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
2. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 39. – Ст. 261. – С. 683-695.
3. Федорович В. Правові основи створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні / Федорович В. – Львів, 1998. – 144 с.
4. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 480 с.
e-mail: Sharmanschik@mail.ru |
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter