СПЕЦІФІКА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИМ РОЗВІТКОМ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ
24.02.2011 23:36
Автор: Ладико Ігор Юрійович, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту та економічної безпеки Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, Ладико Людмила Миколаївна, асистент кафедри адміністрування Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля
[Менеджмент. Маркетинг]
Динаміка і непередбачуваність сучасного ринкового середовища стимулює українські підприємства шукати варіанти і шляхи подальшого розвитку. Проблеми сучасного розвитку вітчизняних підприємств, особливо в останнє десятиліття, стали найбільш затребуваними і привабливими темами, як для наукових досліджень, так і для практичного менеджменту. Багато в чому особлива увага цим проблемам пов'язана з тим, що розвиток асоціюється з життєздатністю підприємства або виживанням. З цієї точки зору, розвиток сприймається як важлива умова і інструмент забезпечення подальшого існування підприємства і, природньо, його конкурентоспроможності. Сучасний погляд на розвиток орієнтується на дві засадничі точки зору, які мають тісний взаємний зв'язок і, в той же час, істотні відмінності. Одна точка зору, що відбиває синергетичний підхід, розглядає розвиток, як прагнення до цілого нової якості системи. З іншої точки зору, увага концентрується на дослідженні розвитку, як складного процесу якісної зміни системи. І та і друга позиція справедлива. По суті це сторони однієї медалі, які ізольовано не можуть існувати. Органічність взаємного доповнення і взаємозв'язку прагнення до якісно нового рівня і процесу якісної зміни визначають складний характер дослідження і рішення проблем розвитку сучасних ринкових організацій. Часто на практиці і в дослідженнях використовують в контексті розвитку підприємств поняття «організаційний розвиток». Його сприймають як синонім «розвитку організації», а іноді, як предметну область організаційної поведінки або організаційних змін. Чи справедливо це? На це питання постараємося отримати відповідь. По-перше, на нашу думку, «розвиток організації» і «організаційний розвиток» не є синонімами. По-друге, поняття «розвиток організації» ширше і, одночасно, складніше, оскільки воно стосується різних аспектів його функціонування. Сучасне підприємство, як складна організаційна система, функціонування якої лежить в площині багатьох аспектів. До найважливіших з них відносять питання організаційного, кадрового, інформаційного, технічного, технологічного, соціального, економічного, екологічного і правового характеру. До того ж на підприємство роблять значний вплив чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. Враховуючи характер вище за приведене, слід зазначити, що поняття «організаційний розвиток», на думку авторів, має вужчих характер в порівнянні з «розвитком організації». Визначальним при цьому являється прикметник «організаційне», розкриваюче особливості розвитку підприємства, а саме, його організаційної сторони. В результаті, виходить, що організаційний розвиток підприємства знаходиться в контексті дослідження реальних проявів організаційних стосунків, таких як форма, структура, процедура, їх побудова і функціонування. Вони традиційно є відображенням впорядкування і закріплення встановленого організаційного порядку [3, с. 85]. Безумовно, при організаційному розвитку справа не обмежується суто структурними стосунками, хоча вони і займають ключове місце, але також приділяється пильна увага ряду організаційних змін, що роблять як прямий, так і непрямий вплив на стосунки структурного характеру. Чинники організаційного розвитку підприємства об'єднують в собі дві основні групи, що відбивають структурні і контекстні характеристики. Структурні характеристики дозволяють виділити особливості внутрішньої будови організації. Контекстні описують організацію в цілому, включаючи її розмір, використовувані ресурси і цілі, які вони переслідують [1, с. 25]. До групи найважливіших чинників організаційного розвитку [1, 4] слід віднести: цілі і стратегії підприємства, організаційно-правову форму, організаційну структуру, рівень формализованности, спеціалізацію, складність, керованість, діапазон контролю, співвідношення централізації і децентралізації, бізнес-процеси, структуру персоналу, організаційну культуру і чинники зовнішнього середовища. Уточнення особливостей змісту організаційного розвитку, його предмета дослідження, змінює представлення і визначає особливості управління організаційним розвитком підприємства. У загальному сенсі, під управлінням організаційного розвитку слід розуміти цілеспрямовану дію (дії) на чинники організаційного розвитку і процес якісної зміни, спрямовану на досягнення якісно нового організаційного порядку, сприяючого збереженню конкурентоспроможності організації. Управління організаційним розвитком підприємства необхідно розглядати у двох важливих сферах функціонування відносно зовнішнього і внутрішнього середовища. По відношенню до зовнішнього середовища призначення управління організаційним розвитком полягає в забезпеченні адаптивності і гнучкості підприємства з метою збереження його конкурентоспроможності. У цьому ракурсі ми можемо говорити про організаційні зміни форми організації, як зовнішнього відображення структурних стосунків організації. Найбільш відомими видами змін організаційного формоутворення є горизонтальна і вертикальна інтеграція, диверсифікація, злиття і поглинання, сетизація, стратегічні альянси і так далі. Організаційні зміни, змінюючи форму організаційного пристрою, дуже багато що привносять до зміни змісту і характеру внутрішнього середовища, яке є головним внутрішнім потенціалом і можливістю підприємства у вдосконаленні своєї діяльності. Реалізація підприємством своєї головної системної властивості – інтегративності, припускає здійснення дій, що управляють, в різних площинах внутрішнього середовища. У горизонтальній площині слід говорити про координацію, безперервне вдосконалення бізнес-процесів і забезпечення клієнтоорієнтованості. У вертикальній площині – про зміну цілей, стратегій і вдосконаленні організаційної структури управління. Забезпечення і збереження раціонального балансу в здійсненні організаційних змін в різних площинах організації стає найважливішим завданням управління організаційним розвитком. Від того наскільки буде досягнуте раціональне співвідношення організаційних змін, що проводяться, у напрямі централізації (вертикальної спрямованості) або децентралізації (горизонтальної спрямованості) залежать гнучкість і адаптивність підприємства. Саме спрямованість на забезпечення і досягнення адаптивності і гнучкості підприємства стає об'єднуючим моментом двох сфер управління організаційним розвитком. Важливими інструментами здійснення організаційних змін, вживаними для вибудовування структурних стосунків і організаційної взаємодії в площині внутрішнього середовища, є бенчмаркинг і реінжиніринг бізнес-процесів, організаційне проектування і перепроектування, реструктуризація і реорганізація. Їх реалізація дозволяє удосконалювати не лише структуру організації, але і функціонування її бізнес-процесів. При цьому слід враховувати, що найважливішим питанням, що вимагає особливої уваги і своєчасного рішення при використанні цих інструментів, буде гармонізація структури управління і бізнес-процесів. Його рішення стає одним з важливих пріоритетів для управління організаційним розвитком у рамках внутрішнього середовища підприємства. У цьому контексті особливу привабливість має концепція процесно-орієнтованого управління, що забезпечує управління бізнес-процесами для досягнення цілей підприємства. У цьому сенсі його розглядають як комплексний інструмент управління змінами [2, с. 63]. Для того, щоб здійснювати організаційні зміни, передусім, слід знати, що необхідно змінювати і до чого прагнути? Без чіткого представлення цих положень неможливо досягти позитивного результату в організаційному розвитку підприємства. Отримати відповідь на ці питання стає можливим, завдяки проведенню діагностики поточного стану того, що бажаємо змінити, а також застосуванню сучасних технологій постановки цілей, до яких прагнуть в результаті організаційних змін. З цих позицій діагностику поточного стану і технологію постановки цілей зміни слід вважати важливими компонентами управління організаційним розвитком. Логіка будь-яких змін полягає в зміні станів об'єкту в процесі розвитку [6]. Зміна станів відбивається переходом від поточного стану, який з певних причин не влаштовує підприємства до бажаного стану, обумовленого цілями розвитку. Наскільки ефективно і результативно буде здійснений перехід (процес змін) залежить результат організаційних змін, що проводяться, і організаційного розвитку в цілому. Важливість реалізації процесу організаційних змін в контексті організаційного розвитку дозволяє розглядати як ключовий об'єкт управління організаційним розвитком сучасних підприємств. Підводячи підсумки, слід зазначити, що виділені особливості дозволяють розглядати управління організаційним розвитком як різновид управління розвитком сучасних підприємств. В якості об'єкту управління розглядаються не лише чинники організаційного розвитку, але і процес організаційних змін, що відбиває динаміку організаційного розвитку. Для забезпечення дієвого управління організаційним розвитком потрібен широкий спектр інструментів і технологій здійснення організаційних змін.
Список використаної літератури: 1.Дафт Р. Теория и практика организации для психологов и экономистов. Управлять организацией правильно. Как? / Ричард Дафт; пер. с англ. – Спб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2009. – 384 с. 2.Кокинз Г. Управление результативностью. Как преодолеть разрыв между объявленной стратегией и реальными процессами / Гери Кокинз; пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 315 с. 3.Латфуллин Г.Р. Теория организации: [учебник для вузов] / Г.Р. Латфуллин, А.В. Райченко. – Спб.: Питер, 2003. – 400 с. 4.Некрасов С.И. Факторы организационного развития предприятий: [Монография] / С.И. Некрасов, Н.А. Некрасова , О.В. Бусыгин – М.: Издательский дом «Академия естествознания», 2009. – 80 с. 5.Панина Е. М. Организационное развитие: история и современность / Е. М. Панина // Вестник Московского университета. Сер. 21, Управление (государство и общество). – 2006. – №2. – С. 108 – 118. 6.Сурнин Ю.П. Теория систем и системный анализ: [учеб. пособие] / Ю.П. Сурнин. – К.: МАУП, 2003. – 363 с.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter