|
|
|
ДОМІНАНТИ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ
| |
| 24.02.2011 19:42 |
|
Автор: Іванова Тетяна Леонідівна, кандидат економічних наук, Донецький державний університет управління
|
|
[Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці] |
В інноваційному процесі структурної перебудови економіки України інвестиції займають провідне місце. Їм належить найважливіша роль у справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а отже, і у забезпеченні визначених темпів економічного росту [1]. Це підтверджують теоретичні та прикладні дослідження, якими займалися такі українські вчені, як О.Ф. Іткін, В.Г. Федоренко, О.Г. Чувардинський та інші. Натомість хвильоподібний розвиток національної економіки у останні роки не створює достатніх умов для подальшої активізації інвестиційно-інноваційних процесів. Основними причинами, які на сучасному етапі стримують ці процеси, є: гострий дефіцит власних джерел інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання, слаборозвинений ринок капіталів, брак належних умов для довгострокового кредитування, недосконалі амортизаційна і податкова політики, низький рівень фінансування науки, недостатність проведених заходів щодо створення механізму інноваційної перебудови економіки, неповне виконання державою зобов’язань щодо фінансування інвестиційних пріоритетів та їх нечітке визначення.
На основі узагальнення особливостей і тенденцій сучасного стану макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів необхідно відзначити, що саме їх подальший розвиток сприятиме прискореному переходу економіки України на інноваційну модель зростання. Усвідомлюється визначальна роль держави в управлінні цими процесами і розробці довгострокових прогнозів макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів в економіці на сучасному етапі. З метою регулювання макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів в ринкових умовах слід органічно поєднувати різноманітні підприємницькі і державні інструменти управління ними. З урахуванням особливостей трансформації вітчизняної економіки слід відзначити, що роль держави у формуванні системи економічних важелів регулювання інвестиційно-інноваційними процесами має бути провідною. Основним інструментом впливу держави на ці процеси мають бути інвестиційно-інноваційні національні та регіональні програми, при розробці яких рекомендується дотримуватися запропонованих принципів і методів програмно-цільового методу планування та ефективних схем реалізації цих програм [2].
Інвестиційно пріоритетними галузями слід вважати галузі економіки, які: адаптивно реагують на зростання споживчого попиту (виробництво товарів народного споживання), мають швидкий обіг капіталу (харчова і легка промисловість, внутрішня торгівля і громадське харчування, фінанси і кредит), традиційно мають високий експортний потенціал (металургійна і паливна промисловість), займають ключове місце в системі господарських зв’язків (сільське господарство, транспорт і зв’язок). Зазначені галузі в короткі строки спроможні накопичити інвестиційні ресурси, збільшити надходження до бюджету, тобто сприяти інвестиційному розвиткові базових галузей науково-технічного прогресу (машинобудування, електроенергетики, хімічної промисловості та ін.), які законодавчо визначені як інноваційно пріоритетні. Інноваційну перебудову економіки у перспективі доцільно здійснювати в два етапи. На першому етапі – максимально сконцентрувати існуючі ресурси у інвестиційно пріоритетних галузях, розвиток яких дозволить реалізувати факторні переваги і використати інноваційну складову виробничого потенціалу, а на другому етапі – забезпечити розвиток інноваційного процесу по всіх його складових, що можливо лише при накопиченні вільних фінансових ресурсів.
Інвестиційно-інноваційний розвиток економіки з використанням внутрішніх можливостей держави можна забезпечити у період до 2015 р. З цією метою, згідно з варіантом помірного інвестиційного техніко-технологічного інноваційного розвитку економіки, необхідно обсяги інвестицій в основний капітал довести до 191 млрд. грн. у 2015 р., середньорічні прирости інвестицій – до 13, а ВВП – до 12 %.
Доцільним є формування перспективної стратегії розвитку макроекономічних інвестиційних та інноваційних процесів задля їх одночасної і узгодженої активізації як сладової загальної стратегії соціально-економічного розвитку України [3]. З метою вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів слід реалізувати послідовність циклу “дослідження–розробка–виробництво–збут–споживання” за такими напрямами, як планування, виробництво товарів і послуг, пільгове стимулювання, законодавче забезпечення, міжнародне співробітництво, керування наукою і освітою, кадрове забезпечення, фінансування і моніторинг.
Важливим напрямом перспективного розвитку інвестиційно-інноваційного процесу є комерціалізація науково-технічної сфери на основі ринкових механізмів. З цією метою слід здійснити заходи щодо об’єднання промислового, банківського і торговельного капіталу в потужні структури, здатні фінансувати науку і високотехнологічні конкурентоспроможні товари та послуги. При цьому доцільно використовувати науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення організації інноваційної діяльності та орієнтовну схему макроекономічної організації такої структури.
Список використаної літератури:
1. Будкін В. Інноваційна модель розвитку національних економік // Економіка України. – 2010. - №6. – С.67-78.
2. Геєць В. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та
розвитку / В. Геєць; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. — К., 2009. —
864 с.
3. Федулова Л. И. Технологический императив стратегического управления национальной экономикой // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. – К., 2010. - № 2. - С.13-23.
e-mail: shkurenko_olga@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter