|
|
|
АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА НА ПІДСТАВІ НЕОКЛАСИЧНОГО ТА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ
| |
| 24.02.2011 18:32 |
|
Автор: Кучеренко Євгенія Василівна, асистент кафедри економічної теорії та основ підприємництва ДНВЗ «Національний гірничий університет»
|
|
[Економіка та підприємництво] |
Дослідження поведінки основних суб’єктів ринку – домогосподарств і фірм – базується в економічній теорії, перш за все, на неокласичному підході до аналізу економічних процесів. Неокласична парадигма у якості головної економічної проблеми виділяє проблему раціонального використання ресурсів і спрямовує свої зусилля на виявлення умов, завдяки яким може бути досягнуто оптимальне розміщення ресурсів.
Кожен індивід прагне задовольнити власні потреби, але це прагнення обмежується рідкістю ресурсів, яка знаходить свій конкретний прояв у наявності суперечності між необмеженими потребами людей і обмеженістю ресурсів, за допомогою яких ці потреби можуть бути задоволеними. У силу цього перед економічною наукою постає питання про розподіл і використання обмежених ресурсів, а зміст економічної діяльності набуває форми боротьби за отримання якомога більшого ефекту із існуючих можливостей.
У межах некласичного аналізу окреслюється образ індивіда, який прагне раціонально і незалежно від інших задовольняти власні вигоди, а також є незваженим від соціального примусу і соціальних норм. Такий «економічний індивід», задовольняючи власні потреби, здійснює раціональний вибір в умовах обмежених ресурсів. Оскільки такий вибір завжди відбувається у ситуації існування суперечності між зростаючими потребами і відносно обмеженими засобами їх задоволення, то історичний і соціальний характер такого роду дій виходить за межі предмета дослідження і повністю втрачає доцільність.
Неокласична теорія демонструє надто спрощений підхід до аналізу реальної дійсності, в якій безпосередньо здійснюється економічна діяльність індивідів. Саме тому він зазнавав критики з боку представників інших течій економічної науки, які наголошували на необхідності переосмислення основних теоретичних підходів. Першою спробою подібного переосмислення стали теорії представників історичної школи, які виступили проти того способу пізнання дійсності, за яким логіка наукових абстракцій сприймалась як логіка самого економічного життя. Натомість німецькі теоретики сформували погляд на економічну людину, що оточена соціокультурними стереотипами, які нав’язані зовнішнім середовищем і здійснюють вагомий вплив на її господарську діяльність.
Відомий представник німецької соціології М. Вебер виділив чотири типи соціальних дій людини, поклавши в основу класифікації спосіб мотивації дії:
1. Цілераціональна дія – продумане використання умов і засобів для досягнення поставленої мети.
2. Цілісно-раціональна дія – заснована на вірі у самодостатні цінності (релігійні, етичні).
3. Афективна дія – зумовлена емоціональним станом індивіда, його безпосереднім почуттям.
4. Традиційна дія – заснована на довготривалій звичці або звичаї.
Даний підхід значно розширює наші уявлення про мотивацію діяльності людини, вказуючи на багатогранність її поведінки. Щоб вести себе раціонально, індивід повинен враховувати можливу реакцію на свої дії з боку інших осіб. Характер відповідної реакції багато в чому залежить від соціальних умов (уявлень, традицій, норм), специфічних для кожного суспільства. Тому сама межа між раціональним і нераціональним діями є структурно і культурно зумовленою. Отже, у неокласичних моделях економічної поведінки індивід веде себе раціонально, а саме абсолютно точно розраховує свої витрати та переваги і завдяки цьому може визначити, яке рішення необхідно прийняти із існуючого набору альтернатив, то в інституціональній теорії такі якості обмежуються. Головним чином, це відбувається завдяки існуванню інститутів, які підкреслюють недосконалість окремого господарчого суб’єкта як генератора рішень.
e-mail: sudik18@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter