|
|
|
АКТУАЛЬНІСТЬ ІРО ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ В КОНТЕКСТІ ПРІОРИТЕТНИХ ЗАВДАНЬ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ
| |
| 23.02.2011 23:10 |
|
Автор: Позднякова Ганна Володимирівна, студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія»
|
|
[Менеджмент. Маркетинг] |
В умовах недостатньої кількості коштів для розвитку та обмеженості обсягу банківських кредитів останнім часом все популярнішим серед українських компаній стає такий інструмент залучення інвестицій як ІРО (Initial Public Offering). Однак нещодавня світова фінансова криза змусила багато вітчизняних підприємств відкласти первинний публічний випуск акцій на невизначений термін, оскільки поставила під сумнів готовність бізнесу до шокових явищ в економіці та, відповідно, до ряду вимог пов’язаних з процесом виходу на міжнародні фінансові ринки. Більше того, вона виявила цілу низку структурних проблем в організації та управлінні переважної більшості українських компаній, які є стримуючим фактором не лише для виходу на ІРО, але й для залучення фінансових ресурсів і розвитку компанії в цілому. Таким чином, ІРО все ще залишається новим та унікальним для української економіки інструментом інвестицій.
Аналіз природи та сутності ІРО проводився такими вітчизняними та зарубіжними дослідниками як І.Бланк, Є.Брігхем, Дж.Ванхорн, Дж.Гітман, Л.Ігоніна, Н.Костенко, А.Пересада, І.Сазонець, Н.Явтушенко тощо. В свою чергу, сприйняття ІРО як одного з вирішальних факторів економічного розвитку займалися українські та зарубіжні вчені: В.Гейць, С.Ілляшенко, Є.Крикавський, Н.Чухрай, Д.Фреар, Р.Хофат та інші. Поза тим, визначення виходу на ІРО як головного орієнтира в розвитку компанії залишається недослідженим в науковій літературі.
Метою даної роботи є розкрити та пояснити основні цілі і вимоги до ІРО в контексті основних пріоритетів довгострокової стратегії розвитку компанії.
З огляду на різні підходи до визначення ІРО та сучасні тенденції світової практики, Initial Public Offering (первинна публічна пропозиція) – це публічне розміщення пакету акцій певного емітента, що не перевищує блокуючий, на біржовому або позабіржовому ринку, коли його купує широке коло інвесторів [1]. На сьогоднішній день ІРО в порівнянні з іншими способами залучення інвестицій є водночас дешевим і ефективним інструментом, оскільки дозволяє отримувати фінансові ресурси для розвитку бізнесу на так званій безповоротній основі, не виплачуючи відсотків, як наприклад, при випуску облігацій.
Таким чином, виходячи на ІРО, компанії ставлять різні цілі, які умовно можна поділити на три основні групи [2]:
1.Залучення великого фінансового капіталу на довгостроковій основі.
2.Об’єктивна оцінка вартості підприємства.
3.Позиціонування компанії як публічного інституту.
В контексті розвитку українських підприємств варто говорити не стільки про першочерговість залучення великих обсягів фінансових ресурсів та капіталізацію компанії за допомогою виходу на міжнародні біржі, скільки про виконання певних вимог, які б забезпечили, так би мовити, культурні зміни у вітчизняному бізнесі. Отже, вихід на ІРО передбачає, в першу чергу, відповідність фінансової звітності міжнародним стандартам впродовж як мінімум трьох років, транспарентність і зрозумілість системи корпоративного управління та схеми власності, захист прав інвесторів. Очевидно, що всі ці вимоги є нічим іншим як здоровими принципами ведення бізнесу, які є не лише запорукою успіху ІРО, але й відповідною репутацією і довірою до компанії. Тому, виходячи на ІРО, компанія не лише отримує необхідні інвестиції, але й «оздоровлює» свій бізнес.
В цілому залучення фінансових ресурсів через ІРО сприяє зростання статусу, кредитного рейтингу і престижу компанії-емітента, забезпечує підвищену ліквідність її акцій, перетворюючи їх на ліквідний засіб платежу. Це, в свою чергу, полегшує компанії доступ до позикових коштів іноземних фінансових установ, що є набагато дешевшими, ніж в країнах СНД, і які надаються на більш тривалий термін.
Поряд з тим, розвиток ринку ІРО сприяє надходженню капіталу в економіку та структурній перебудові в цілому, а ведення прозорого бізнесу створює позитивний імідж як для окремих агентів, так для країни загалом.
Найголовнішим і, в той же час, найскладнішим, є подальша робота після проведення ІРО, оскільки вона здійснюватиметься під пильним наглядом і контролем інвесторів та регулюючих органів. Це означає, що компанія вже матиме постійно функціонувати за прозорими і чіткими правилами, звітуватися про свій фінансовий стан та розкривати потрібну інформацію про власників і схему управління широкому колу інвесторів.
Таким чином, незважаючи на складність процесу підготовки до ІРО і безпосереднього виходу на міжнародні біржі, цей інструмент дозволяє компаніям не лише залучити великі фінансові ресурси та об’єктивно оцінити свою вартість, але й виводить бізнес на новий рівень. Компанії, які взяли курс на ІРО, підвищують власну економічну культуру, стимулюючи тим самим якісний розвиток і постійне вдосконалення менеджменту.
Список використаної літератури:
1.Шлык П.В. Экономическая сущность первичного публичного размещения акций // Представительная власть. Законодательство, Комментарии, Проблемы. — 2007. — Вып. № 1 (74).
2.Котенко Т.М. Проблеми й перспективи розвитку фондових бірж в Україні [Електронній ресурс] // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, вип. 18, Ч.І - Кіровоград: КНТУ – 2010 – 404 с. – Режим доступу до журн.: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_18_1_ekon/stat_18_1/61.pdf
e-mail: anna.pozd@gmail.com
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter