|
|
|
ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМИЦІ МЕГАПОЛІСА М. КИЄВА
| |
| 23.02.2011 22:50 |
|
Автор: Мужилко Олександр Олексійович, аспірант Національної академії державного управління при Президентові України
|
|
[Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці] |
В сучасних ринкових умовах актуальним є питання конкурентоспроможності науки, промисловості, підприємництва, яке можливо досягти за рахунок інноваційного розвитку. Одним з головних напрямів державної інноваційної політики є створення інноваційної інфраструктури, яка являє собою комплекс взаємопов’язаних структур, що сприяють генезису інноваційних процесів на всіх його етапах.
Державне регулювання інноваційного розвитку економіки як міста Києва так і України в цілому неможливо без активізації інноваційних та інвестиційних процесів. Здатність суб’єктів господарювання та державних органів влади визначати напрями інноваційного розвитку і залучати необхідні для такого розвитку інвестиції є визначальною складовою успіху суб’єкта господарювання та території, на якій він розташований.
Стратегія розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності має забезпечити стійке економічне зростання, збалансованість соціального розвитку, зростання добробуту населення території.
Київ є лідером в інвестиційній діяльності держави. На економіку міста припадає досить значна частина інвестицій в основний капітал від його загальноукраїнського обсягу - 18,6 % у 2009 році.
Суб'єкти інноваційної інфраструктури, що розташовані на території міста Києва, представлені в науковій, промисловій та підприємницькій сферах діяльності.
Наукова інноваційна інфраструктура на 2009 рік включала 342 організацій, які виконували наукові та науково-технічні роботи, що становить 25,5% від усіх в Україні. За період 2000-2009 рр. їх кількість зменшилась на 33 одиниць.
Кількість фахівців, які виконували науково-технічні роботи, зменшилась у наукових організаціях м. Києва за 2000-2009 рр. у 0,8 рази та склала 46,4 тис. осіб. Зменшення пов’язано з проблемою старіння висококваліфікованих кадрів, недостатньо високим рівнем оплати праці, витоком молодих кваліфікованих спеціалістів за кордон тощо.
Чисельність фахівців, що виконували науково-технічні роботи зі ступенем доктора наук, зросла за 2000-2009 рр. майже в 1,1 раза і склала 2,8 тис. чол., і, навпаки, зменшився показник фахівців зі ступенем кандидата наук в 1,0 раз до 8,8 тис. чоловік.
За період 2000-2009 рр. фінансування наукових та науково-технічних робіт, що виконувалось науковими організаціями, розташованими у місті Києві, зросла в 4,5 раза, досягнувши у 2009 році 3 263,9 млн. грн. Це кошти, як надійшли за рахунок: держбюджету – 1 836,3 млн. грн. (2000 р. – 297, 6 млн.грн.); від замовників – підприємств, організацій України – 621, 4 млн. грн. (2000 р. – 206,8 млн. грн.); від іноземних держав – 638,7 млн. грн. (2000 р. – 118,7 млн. грн.); від інших джерел – 87 млн. грн. (2000 р. – 99,7 млн. грн.).
Фінансування наукових організацій, які здійснюють наукові та науково-технічні роботи в місті Києві за останні роки є недостатнім. Це питання потребує вирішення найближчим часом, оскільки поновлення матеріальної бази відбувається повільними темпами.
Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій міста Києва у 2009 збільшився у 4,6 рази у порівнянні з 2000 роком, досягнувши 3 727 млн. грн., у тому числі: обсяг фундаментальних досліджень – 1 122 млн. грн.); прикладних досліджень - 668,7 млн. грн.); науково-технічних – 1 244 млн. грн.); науково-технічних послуг – 691,1 млн. грн.).
Внутрішні поточні витрати на наукові та науково-технічних роботи, виконані власними силами наукових організацій міста Києва за 2000-2009 підвищилися у 5,1 разів, склавши у 2009 році - 3 197 млн. грн., з них: на виконання фундаментальних досліджень – 1 109 млн. грн., внутрішні поточні витрати на прикладних дослідження 650,2 млн. грн., на науково-технічні розробки – 1 027 млн. грн.; на науково-технічних послуги – 409 млн. грн.
У промисловій інноваційній інфраструктурі Києва переважає переробна промисловість, у тому числі машинобудування, харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів, хімічна і нафтохімічна промисловість, виробництво деревини та виробів з неї, целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа, металургія та оброблення металу; виробництво і розподілення електроенергії, газу та води.
Підприємства, що є суб’єктами інноваційних процесів, належать до різних галузей і видів діяльності. Серед яких інноваційною активністю відзначені: ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, ДП “Буревісник”, ЗАТ “Холдингова компанія “Бліц-Інформ”, ВАТ “Укрпластик”, ДП “Тетра-Пак-Україна”, “ВАТ “Фармак”, ЗАТ “Вітамінний завод”, завод “Генератор”, завод “Ленінська кузня”, завод “Арсенал”, АК “Росток”, ВАТ “Київський верстатобудівний концерн”, СП “Київський завод
алюмінієвих будівельних конструкцій”, ВАТ “Квазар”, Завод
“410 ЦА”, ЗАТ “Чинбар”, ВАТ “Оболонь”, ЗАТ “Завод залізобетонних конструкцій ім. С. Ковальської” тощо.
Питома вага промислових підприємств, що займалися інноваціями у 2009 році становила 26,2 %, загальна сума витрат на інновації скала 971 млн. грн.
Слід зауважити, що інноваційна активність підприємств, масштаби генерації і поширення інноваційних процесів не відповідають потужному науково-технічному та освітньому потенціалу, який сконцентровано у м. Києві.
Очевидно, що місто Київ, як і більшість міст України вичерпав екстенсивні резерви та можливості соціально-економічної трансформації. У сучасних умовах потрібно задіяти інтенсивні механізми, якісні фактори зростання. Саме на досягнення цієї мети має бути спрямований стратегічний план розвитку міста Києва, в основу якого слід покласти інноваційно-інвестиційну модель розвитку, яка зможе забезпечити ефективну реалізацію промислового та інтелектуального потенціалу території міста.
Враховуючи, системний характер інноваційних процесів, то їх ефективна генерація та поширення можуть відбуватися лише у системному середовище, яке за умов його повноти, внутрішніх структурних зв’язків ототожнюється з регіональною інноваційною системою (далі – РІС) []. РІС включає в себе: підсистему інноваційних інфраструктур (інноваційні бізнес- інкубатори, наукові і технологічні парки, центри науково-технічної інформації, консалтингові та інжинірингові фірми, фінансово-кредитні установи, зокрема, венчурні та інноваційні фонди); підсистему освітніх установ націлених на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів для забезпечення ними інноваційних процесів; наукові установи, науковий пошук яких спрямований за пріоритетними напрямами науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності, а наукові розробки мають інноваційну перспективу; промислові підприємства, які виступають точками інноваційного розвитку. РІС є складовою національної інноваційної системи на її регіональному рівні.
Враховуючи науковий, інноваційний потенціал міста Києва, то в місті є усі умови для розбудови РІС, яка має стати ядром національної інноваційної системи і центром її розбудови і це є пріоритетним завданням державної інноваційної політики в її регіональному вимірі у м. Києві.
Список використаної літератури:
1. Сайт Верховної Ради України – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua
2. Сайт Головного управління статистики у місті Києві – Режим доступу: http://www.gorstat.kiev.ua
3. Сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Державний комітет статистики України. – 2010. – 344 с.
5. Гусєв В.О. Державна інноваційна політика у форматі національної інноваційної системи // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2003. - № 2. – С. 102 – 108.
e-mail: muzhilko_a@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter