|
|
|
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ
| |
| 23.02.2011 10:33 |
|
Автор: Стріжик Уляна Романівна, студентка-магістр Львівського національного університету імені Івана Франка
|
|
[Облік, аналіз і аудит] |
Ефективність функціонування підприємств в умовах ринкової економіки головно залежить від відповідності кінцевих результатів їх діяльності господарським витратам. Рівень виробничих витрат вітчизняних господарюючих суб’єктів займає значно більшу питому вагу на гривню виручки від реалізації продукції в порівнянні з їхніми зарубіжними конкурентами, а, отже, вимагає удосконалення системи управління всіма видами витрат. Лише формування витрат у оптимальних величинах є основою успішного функціонування підприємств, яка буде здатна забезпечити рентабельність виробництва та конкурентоспроможність виробленої продукції.
Вагомий внесок у розроблення теоретичних та методологічнх засад формування та управління витратами підприємств здійснили наступні іноземні та вітчизняні вчені: К. Друрі, Р. Ентоні, Е. Аткінсон, Ч. Хонгрен, А. Апчерч, Е. Майер, Ю.С. Цал-Цалко, М.Г. Чумаченко, В.Н. Нижник, Т.В. Назарчук, В.В. Лук’янова, А.А. Костякова, С.Ф. Голов, А.Д. Шеремет, О.В. Коваленко та інші.
Отже, для подальшого розроблення та оцінювання механізму управління витратами, необхідно висвітлити головні причини малоефективності такого управління і визначити шляхи їх усунення.
Кожне підприємство має на меті привести витрати до бажаного рівня, тобто до помірного рівня витрат, який би забезпечив високу якість продукції та максимально можливий прибуток і зберегти цю величину протягом певного періоду часу. У період адміністративно-командної економіки підприємства не прагнули мінімізувати витрати на виготовлення продукції, а тому і не ставили собі за мету розробляти нові методи розподілу витрат та калькулювання собівартості. В таких умовах питання управління витратами не стояло так гостро, що призвело до використання більшості українських підприємств застарілого методу розрахунку повної собівартості продукції, який передбачає розподіл загальногосподарських витрат на конкретний продукт. В організації витрат не брались до уваги світові досягнення щодо класифікації та методів обліку виробничих витрат.
Однією з головних проблем в управлінні витратами є їх протиречивий характер у різних структурних підрозділах (мінімізація витрат в одному підрозділі веде до їх збільшення в іншому). Це наводить на думку, що потрібно розробити механізм узгодження інтересів усіх підрозділів підприємства, орієнтуючись на виготовлення якісної продукції.
Особливої уваги набуває питання управління непрямими (накладними) витратами. Якщо прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний вид продукції, то непрямі потребують спеціальних методів розподілу. Такі методи розроблені у багатьох наукових працях зарубіжних вчених, що подетально вивчали цю проблему. Зокрема, це методи однорідних секцій, нормативного розподілу витрат, система «директ-костинг», розвинутий «директ-костинг». У джерелі [1, с.85] запропонована модель побудови АВС-методу ((Activity based costing) метод обліку витрат за видами діяльності), яка дозволить здійснювати оперативний контроль за накладними витратами.
Зростання питомої ваги непрямих витрат у їх загальній величині зумовлене, по-перше, підвищенням складності і якості виготовляємої продукції, розширенням і ускладненням процесів виробництва, обслуговування та управління, по-друге, розвитком ринкових відносин, що призводить до постійного коригування обсягів виробництва та завантаженості виробничих потужностей, а значить і зміни частки непрямих витрат на одиницю продукції [2, с.81].
Як правило, система управління не буває оптимальною. На підприємствах, зокрема великих, має місце дублювання функцій, або пропуски і неузгодженості в прийнятті рішень, паралелізм, нерівномірне навантаження на різні елементи системи управління витратами.
Для оптимізації існуючої системи управління необхідно, в першу чергу, перевірити її на паралелізм та дублювання функцій. Це здійснюється через побудову маршрутних карт проходження всіх виробничих потоків. Така робота трудомістка, але вона дозволить встановити чіткі межі набору функцій для всіх елементів системи, зокрема її підрозділів [3, с.80].
Реальними проблемами щодо організації управління витрат залишаються: відсутність служби, яка б відповідала за управління витратами; неукомплектованість бухгалтерії висококваліфікованими спеціалістами; відсутність системи морального та матеріального заохочення працівників до скорочення витрат; недостатнє правове забезпечення підприємства щодо регламентування прийняття рішень управління витратами; відсутність відповідальних за реалізацію рішення на певній стадії; управління витратами орієнтоване на короткостроковий період.
Для вирішення зазначених проблем можна визначити наступні заходи організаційного характеру для удосконалення системи управління витратами: розробка комплексної довгострокової політики організації управління витратами; визначення та застосування відповідних методів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції; створення оптимальної організаційної структури підприємства з відповідними службами для прийняття та реалізації управлінських рішень.
На основі досліджуваної практики можна стверджувати, що рівень управління витратами вітчизняних підприємств недостатній, а методики, які використовуються, часто не враховують мінливих умов господарювання. Це спонукує до побудови ефективної системи управління витратами з відповідним набором методів, засобів та функцій управління, яка забезпечуватиме формування і реалізацію такого напряму розвитку, який дозволить отримати найкращі кінцеві результати та забезпечить досягнення поставленої цілі.
Важливу увагу слід приділити вибору належного методу розподілу непрямих витрат у формуванні собівартості, оскільки, в результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу частка прямих витрат у собівартості продукції постійно знижується.
В організаційній структурі підприємства не виділяється служба, яка повинна відповідати за систему управління витратами. Управління витратами орієнтоване на короткостроковий період, що підриває переконання про ефективність функціонування системи управління витратами підприємства в майбутньому.
Список використаної літератури:
1. Костякова А.А. Управлінські аспекти обліку накладних витрат // Наука й економіка. – 2009. – №2. – С. 80 – 85.
2. Назарчук Т.В. Управління витратами промислових підприємств на сучасному етапі: актуальні проблеми та перспективи удосконалення // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – №6, Т. 1. – С. 80 – 83.
3. Назарчук Т.В. Оптимізація загальної структури управління підприємством як об’єкта формування витрат // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – №2, Т.2. – С.78 – 82.
e-mail: ulyana_lviv@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter