|
|
|
ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ АГРОБІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
| |
| 22.02.2011 14:48 |
|
Автор: Нікшич Світлана Міланівна, кандидат економічних наук, старший викладач кафедри банківської справи Рівненського інституту слов’янознавства КСУ, Якубовська Наталія Василівна, старший викладач кафедри економіки та маркетингу Рівненського інституту слов’янознавства КСУ
|
|
[Економіка та підприємництво] |
Здійснення підприємницької діяльності в аграрній сфері має свою специфіку, що закладено вже в самому терміні «агробізнес» (ведення бізнесу в аграрній сфері).
Класичне розуміння терміну «бізнес» (від англ. business - справа, заняття) - економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку; будь-який вид підприємницької діяльності, що забезпечує дохід чи інший зиск [1]; ініціативна економічна (виробнича, підприємницька, посередницька і та ін.) діяльність в умовах ринкової економіки, спрямована на створення власної справи для одержання прибутку шляхом використання своєї праці, власних або запозичених коштів [2], тобто передбачає вільну поведінку суб’єкта господарювання.
Специфіка ж аграрної сфери обумовлена тим, що державне втручання є суттєвим, присутнє на різних стадіях і є необхідним як в умовах кризового стану, так і в умовах розвинутого ринкового середовища, свідченням чого є досвід розвинутих країн. Відмінність полягає в напрямі цього впливу. Так, наприклад, при оцінюванні стану даної галузі в Україні вченими як пріоритетні розглядаються різні питання, зокрема:
-про необхідність перенесення державної підтримки з виробничої сфери у сферу людського і соціального розвитку села, при цьому безпосередня участь держави в регулювання аграрного виробництва буде якнайменшою [3];
-про необхідність впровадження науково обґрунтованої стратегії розвитку аграрного сектора економіки, що призведе до підвищення ефективності аграрної реформи [4];
-про потребу як у прямій, так і у непрямій формі державної підтримки сільськогосподарських підприємств [5];
-про потребу у першочерговому стимулюванні розвитку горизонтальних і вертикальних кооперативних відносин в аграрному секторі [6];
- про важливість цінової політики держави, при цьому підкреслюється, що «держава має проводити не політику ціноутворення, а політику регулювання продовольчого ринку, створюючи економічні передумови для розвитку сільськогосподарського виробництва в потрібних обсягах і пропорціях. Ціна з боку уряду повинна бути засобом, а не об’єктом регулювання» [7].
Як було зазначено, втручання держави в аграрну сферу є характерним і для розвинутих країн. Важливо правильно визначити шляхи, напрями і міру такого втручання.
Прикладом успішного поєднання таких, на перший погляд несумісних речей як вільна діяльність і державне регулювання може бути діяльність агрохолдингів в Україні. Агрохолдинги, як правило, - це чисто бізнесові проекти, основною метою діяльності яких є примноження капіталу їхніх засновників. Агрохолдинги існують у багатьох постсоціалістичних країнах східної Європи та колишніх республіках Радянського Союзу.
Особливо слід відзначити країни зі значним ресурсом сільськогосподарської землі як Росія і Казахстан. Загалом виникнення агрохолдингів в постсоціалістичних країнах пов’язано з недосконалістю і провалами у функціонуванні економіки, відсутністю необхідних інституційних і правових умов для ведення ефективного бізнесу, не адекватною політикою держави, зокрема відсутністю повноцінного ринку сільськогосподарської землі. Однак основним стимулом виникнення агрохолдингів є прагнення власників капіталу примножити його в довгостроковій перспективі [8, с. 5-6].
Реально агрохолдинги є прикладом успішної діяльності на грунті зазначених вище проблем та оптимального поєднання понять «бізнес» і «агросфера» на практиці.
Список використаної літератури:
1. http://fes.net.ua
2. http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/str/E-082.html
3. Бородіна О.М. Державно підтримка сільського господарства: концепція, механізми, ефективність // Економіка і прогнозування. – 2006. - № 1 . – С. 109-125.
4. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В. державне регулювання АПК // вісник аграрної науки. – 2008. - № 6. – С.63-69.
5. Полозенко Д.В. Прямі на непрямі форми державної підтримки сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2008. - № 5. С.40-44.
6. Шубравська О.В. Зовнішньоекономічний фактор стійкого розвитку національної агросфери // Економіка і прогнозування. – 2006. - №2. - С. 36-45.
7. Макаренко П.М. Цінова політика як фактор підвищення дохідності аграрного виробництва в умовах світової організації торгівлі // економіка АПК. – 2008. - № 5. С. 44-48.
8. Агрохолдинги в Україні: добре чи погано? // Серія консультативних робіт [AgPP No 21]. – К. – 2008. – 20 с.
e-mail: NataTrofi@i.ua
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter