|
|
|
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВ. ЕКОНОМІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ
| |
| 22.02.2011 11:20 |
|
Автор: Павленко Олена Володимирівна, аспірант Дніпропетровської Державної Фінансової Академії
|
|
[Економіка та підприємництво] |
Сучасне життя вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, впровадження прогресивних форм господарювання та управління виробництвом, подолання безгосподарності і безвідповідального ставлення до використання наявних ресурсів. Від побудови обліку матеріальних ресурсів залежить величина таких показників діяльності підприємств, як собівартість і прибуток.
Раціональне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має велике економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного гос¬подарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.
Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.
Забезпечуючи міжгалузеві зв'язки по поставках продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.
Раціональне використання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях.
Раціональне використання матеріальних ресурсів – це доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.
В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня корисного використання, яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, котрий одержують у результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів.
Таким чином ресурсозбереження виступає як важливіший фактор підвищення ефективності виробництва. Основним завданням ресурсозбереження є:
•забезпечення економного і раціонального використання матеріальних ресурсів;
•ліквідація невиробничих витрат або перевитрати матеріальних ресурсів;
•оптимізація структури ресурсоспоживання на основі впровадження нових проектних, конструкторських і технологічних рішень, які дозволяють підвищити комплексність використання матеріальних ресурсів;
• розширення застосування вторинних ресурсів;
•розширення застосування вторинних ресурсів, організація повної переробки виробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів;
•скорочення витрат матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва і споживання при транспортуванні та зберіганні;
•прискорення оборотності обігових засобів, скорочення виробничих запасів, вивільнення частини ресурсів із обігу тощо.
Перехід до ринкової системи економіки, вимагає наукового нормування матеріальних ресурсів.
Нормування являє собою процес установлення норми. Нормування витрати матеріальних ресурсів - це регламентація використання предметів праці. Даний процес припускає глибоке знання економічної сутності, ролі і значення різних видів норм і нормативів у плануванні виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.
Нормування використання матеріальних ресурсів припускає:
- розробку норм їх споживання у виробництві при ви-пуску продукції;
- коректування діючих норм;
- твердження і доведення норм до виробничих участків і бригад.
Нормування витрати матеріальних ресурсів включає:
- вивчення впливу умов виробництва, що визначають витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, з метою оп-тимального вибору матеріалів, упровадження прогресивної технології, вибору найбільш раціональної організації виробництва;
- визначення витрати матеріальних ресурсів, необхідного для виконання оп-ределенной роботи, виходячи зі сформованого организацион-ного і технічного рівня виробництва;
- забезпечення максимальної економії матеріальних ресурсів (при обов'язковому дотриманні необхідної якості продукції і робіт) за рахунок використання сучасного устаткування і инстру-мента.
Нормування матеріальних ресурсів є вкрай необхідним завданням для успішного функціонування підприємства будь-якого рівня. Від нормування залежать фінансові результати діяльності, оскільки через нього визначається потрібна кількість матеріальних ресурсів для виробництва тощо.
Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою гранично допустиму величину витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрати -певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрати
 де Rч — корисна або чиста витрата матеріалу; Q - технологічні відходи і втрати; q — інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо. Якість норми витрати тим вища, чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати сировини (матеріалів).
У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрати матеріальних ресурсів:
аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень;
його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.
Ефективне використання матеріальних ресурсів, зниження норм їхньої витрати забезпечує можливість додаткового випуску продукції. Тобто, зменшення витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції (чи на одиницю виконуваної роботи) дозволяє при незмзінній кількості засобів виробництва випустити більшу кількість кінцевої продукції (це особливо помітно в умовах серійоного і масового виробництва).
Функціонування пiдприємств у сучасних умовах господарювання потребує мобiлiзацiї всiх резервiв економiки. До числа таких резервiв слiд вiднести рацiональне використання матерiально-сировинних ресурсiв. Практика пiдтверджує, що в процесi виробництва та збереження сьогоднi, як i ранiше, мають мiсце значнi втрати сировини та матерiалiв, слабко утилiзуються відходи виробництва, поволі знижується собівартість продукції. Разом із цим, з прогресом науки, техніки та розвитком ринкових відносин, створюються умови і можливості для все бiльш раціонального використання ресурсного потенціалу. Поєднання невiдкладної потреби в економному, раціональному, екологічно безпечному використанні ресурсів і можливості здійснення цих заходів становить одну з найважливіших рис, що відрізняють процес відтворення на сучасному етапі розвитку економіки України. Для України в цей час, як ніколи, важливо здійснити стратегію ресурсосбереження, яка б протидіяла тенденції зростання витрат природних ресурсів в розрахунку на одиницю кінцевої продукції.
Список використаної літератури:
1.Ефимов В.П. Методологические проблемы экономии ресурсов. – М.: Мысль, 1977.– 286 с.
2.Ефимов А.Н. Резервы экономии материальных ресурсов (анализ использование). – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – С. 152
3. Павловська В.М. Фінансовий аналіз. – К.: КНЕУ, 2002.
4. Смоленюк П.С., Бондар К.К. Аналіз використання матеріальних ресурсів в умовах ринкових відносин. – К.: Техніка, 1993. – 107 с.
e-mail: aaa_18@list.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter