|
|
|
КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
| |
| 21.02.2011 20:30 |
|
Автор: Мельник Тетяна Олександрівна, студент Вінницького національного технічного університету
|
|
[Економіка та підприємництво] |
Поведінку організації стосовно конкурентів визначає конкурентна стратегія. Вона будується на знанні конкурентів, тому основою розробки конкурентної стратегії є проведення аналізу конкурентів, який дозволяє визначитись із конкурентними перевагами та напрямами конкурентної боротьби [1].
Проаналізувавши конкурентів, можна визначитися щодо контингенту споживачів, асортименту продукції, розробити заходи стосовно закріплення власної ринкової позиції відносно конкурентів.
У сучасній економічній літературі наводиться п'ять типів конкурентних стратегій: стратегія лідерства за витратами; стратегія широкої диференціації; стратегія оптимальних витрат; стратегія ринкової ніші (сфокусована стратегія); стратегія упередження [2].
Стратегія лідерства за витратами дає нестійкі ринкові переваги. Ця стратегія заснована на зниженні повних витрат виробництва товару для збільшення його привабливості для споживачів. Може використовуватись для товарів широкого вжитку, що реалізуються на масовому ринку.
Стратегія широкої диференціації передбачає надання товарам, що пропонуються на ринку, специфічних рис, які відрізняють їх від товарів-конкурентів. Така стратегія конкуренції будується на стійких ринкових перевагах.
Стратегія оптимальних витрат поєднує низькі виграти та широку диференціацію продукції, що забезпечує організації конкурентні переваги середньої стійкості.
Стратегія ринкової ніші (сфокусована стратегія) може реалізуватись у двох напрямах:
1. Більш низькі витрати (орієнтація на вузький сегмент споживання із формуванням низьких витрат виробництва), що забезпечує нестійкі конкурентні переваги.
2. Диференціація продукції (орієнтація на забезпечення обраного сегмента споживання товарами, що найбільше відповідають їх потребам). Така стратегія забезпечується конкурентними перевагами середньої стійкості.
Стратегія упередження будується на формуванні стратегічного активу випередження, який важко досягається конкурентами. Ця стратегія забезпечується стійкими конкурентними перевагами.
Російський економіст А. Ю. Юданов вважає, що існує чотири основних типи конкурентних стратегій, які орієнтовані на різні умови економічного середовища, ресурси тощо. В основі теорії А. Юданова лежить біологічний підхід до класифікації конкурентних стратегій [2].
Експлерентна стратегія означає вихід на ринок із новим (інноваційним) продуктом і захоплення частини ринку через впровадження радикальних нововведень.
Успіх такої стратегії гарантується створенням ринку нової продукції та одиничної присутності на ньому. Переваги такої стратегії у випередженні потреб ринку і пошуку принципових нововведень. Але така стратегія не може реалізовуватись протягом тривалого часу.
Віолентна (силова) стратегія, що робить ставку на зниження витрат виробництва за рахунок організації масового випуску порівняно недорогих, але якісних товарів, дозволяє завоювати і тривалий час утримувати великі ринки. Віолентна стратегія характерна для організацій, що діють у сфері значного стандартного виробництва товарів і послуг.
Патіентна, або стратегія ніші, передбачає випуск обмеженої кількості вузькоспеціалізованої продукції високої якості або виробленої за унікаль¬ною технологією; випуск продукції з унікальними характеристиками.
Це дозволяє сконцентрувати зусилля на певній ринковій ніші, що дає можливість ухилитись від прямої конкуренції з великими організаціями, конкурентна боротьба з якими при виробництві стандартної продукції явно приречена на провал. При урахуванні спеціальних запитів споживача, переваги будуть на боці тієї організації, що присвятила всю свою діяльність їхньому вивченню і задоволенню. У цій ситуації гігантський розмір перетворюється з переваги в недолік, а перевагу отримують дрібні і середні організації.
Комутантна стратегія припускає максимально гнучке задоволення невеликих за обсягом (локальних) потреб локального географічного ринку. Дрібні фірми, що дотримуються цієї стратегії, зазвичай, не мають у своєму розпорядженні ефективного устаткування, новітніх технологій або особливих знань у спеціальній сфері. Такі організації мають низку переваг: вони легко йдуть на різкі зміни сфери комерційної діяльності, а підвищена гнучкість стає джерелом сили в конкурентній боротьбі [2].
Отже, організації в конкурентній боротьбі можуть застосовувати різні стратегії. Розроблена стратегія конкуренції задає напрям розвитку організації, координує зусилля, характеризує організацію та забезпечує логіку її ринкової поведінки.
Реалізація конкурентних стратегій можлива через формування конкурентних переваг, які можуть бути виражені: підвищенням якості товару; випуском принципово нової продукції; випуском товару, що більше відповідає запиту споживачів; випуском товарів підвищеної престижності.
Список використаної література:
1. Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності: навч. посіб. / Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. – К.: Академія, 2005. – 250с.
2. Мостенська Т.Л. Основи маркетингу: навч. посіб. – К.: Кондор, 2006. – 240с.
e-mail: tani-o_xa@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter