|
|
|
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ
| |
| 20.02.2011 20:57 |
|
Автор: Демберецька Юлія Миколаївна, студентка спеціальності «Фінанси» Львівського національного університету імені Івана Франка
|
|
[Облік, аналіз і аудит] |
Необхідність дослідження екологічного аудиту в Україні є особливо актуальним, зважаючи на те, що вся територія держави являється зоною екологічної катастрофи.
Основною передумовою виникнення екологічного аудиту в Україні стало усвідомлення глобальних екологічних проблем і визнання пріоритет¬ності їх вирішення поряд із економічними й соціальними проблемами, а його розвиток є важливим кроком для інтеграції національних та міжнародних інтересів в умовах сучасного соціально-економічного розвитку.
Правовий інститут екологічного аудиту почав активно розвиватися в Україні з 2004 р., внаслідок прийняття Закону України «Про екологічний аудит»[1] (далі – Закон №1862).
До того моменту навіть сам термін „екологічний аудит” в законодавстві України не вживався, хоча, як це не парадоксально, діяльність з екоаудиту вже здійснювалась. А її правовою основою до прийняття Закону були адаптовані в Україні міжнародні стандарти ISO [2;ст.85].
Згідно Закону №1862[1], екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.
Завданнями екологічного аудиту є: обґрунтування екологічної стратегії і
політики підприємства; визначення пріоритетів при плануванні природо¬охоронної діяльності підприємства, виявлення додаткових можливостей її здійснення, перевірка дотримання природоохоронного законодавства; зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних із забрудненням довкілля [3].
Закон №1862[1] докоріно змінив відношення до відповідного виду діяльності. Ці зміни стосувались, по-перше, підвищення правового статусу еколого-аудиторської діяльності та введення його в правове поле України.
Відповідні положення стосовно цього виду діяльності були внесені в базовий Закон "Про охорону навколишнього природного середовища”, законодавство про приватизацію, в першу чергу, Закони „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств”. Послуги з проведення екологічного аудиту об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, було віднесено до Переліку послуг, визначених як специфічні, закупівля яких пов'язана з приватизацією державного майна [4; c. 302].
Екоаудит дозволяє без бюджетних витрат посилити управління охороною навколишнього природного середовища, підвищити ефективність державного екологічного менеджменту. Тому держава повинна бути зацікавлена у впровадженні екологічного аудиту і створенні відповідних умов для його функціонування.
Потенційний ефект від участі у системі екоаудиту можна визначити у розрізі таких чотирьох елементів: конкурентоспроможність, зниження ризику, зниження витрат, покращення організації. Кожен окремий елемент складається, у свою чергу, з декількох компонентів:
•зниження витрат можна досягти шляхом виявлення потенціалів економії води, енергії та сировини; зниження витрат на утилізацію та зберігання; низькі страхові премії; зменшені простої персоналу;
•конкурентоспроможність: забезпечення тривалого існування підприєм¬ства за рахунок участі у системі екоаудиту; сприятливіші кредити і спрощений доступ до засобів стимулювання; вигода від підвищення довіри до підприємства та його прийнятності; відкриття нових майбутніх ринків;
•зниження ризиків досягається шляхом оцінки діючих на підприємстві правових приписів; уникнення нещасних випадків, а також нанесення шкоди персоналу і майну; мінімізація ризику відповідальності за продукцію;
•покращення організації можливе за рахунок впровадження еко-контролінгу; ефективної системи охорони довкілля; ідентифікації співробітників з підприємством; особистої мотивації співробітників до охорони довкілля.
Впровадження екологічного аудиту в Україні стримується недосконалістю, а подекуди – відсутністю законодавства. Тому першо¬черговими завданнями в напрямі розвитку екологічного аудиту в Україні є формування відповідної нормативно-правової бази, ведення реєстрів учасників, організація підготовки екологічних аудиторів, організація робіт щодо міжнародного визнання екоаудиторів України та інших країн.
Екологічний аудит, будучи гнучким механізмом в умовах ринкової економіки, покликаний стати важливим інструментом реалізації конституційних прав громадян на безпечне довкілля та екологічну безпеку на рівні окремих підприємств, територій і держави в цілому.
Суттєвий поштовх широкому розвитку еколого-аудиторської діяльності могло б надати методичне забезпечення відповідної сфери, що є новою для України. На сьогодні таке забезпечення практично відсутнє. Кілька наказів Міністерства екології та природних ресурсів України [5] певним чином охопили лише стадію організації екологічного аудиту – порядок складання кваліфікаційних іспитів і отримання сертифікатів, ведення Реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту, але поки що залишається поза увагою сам процес здійснення екологічного аудиту. Немає затверджених тарифів еколого-аудиторської діяльності, що призводить до наявності перегинів як в один, так і в інший бік, у встановлені вартості еколого-аудиторських послуг.
Таким чином, для подальшого розвитку екологічного аудиту в Україні нагальними для вирішення є питання подолання «прогалини» у нормативно-правовому забезпеченні функціонування такого аудиту. З цією метою, на нашу думку, доцільно активізувати роботу законодавчої та виконавчої гілок влади, залучивши до відповідних розробок вітчизняних екологічних аудиторів, які вже мають певний практичний досвід роботи у цій сфері, а також напрацювання передового світового досвіду.
Список використаної літератури:
1.Закон України «Про екологічний аудит» №1862-IV від 24.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, №45, ст.500.
2.Екологічний менеджмент і аудит: Навчальний посібник. За ред.. С.М. Літвак. – К.: Професіонал, 2005р. 112с.
3.Борисова В.А. Екологічний аудит як механізм регулювання впливу на довкілля // Держава та регіони, 2002. –№ 4.
4.Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 6.05. 2001 р. № 422.
5.Офіційний веб-портал Міністерства екології та природних ресурсів України. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/
e-mail: demberetska@gmail.com
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter