|
|
|
СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
| |
| 08.02.2011 10:29 |
|
Автор: Стрижак Олена Олегівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії Харківського національного економічного університету
|
|
[Міжнародна економіка. Інтеграційні процеси. Зовнішньоекономічна діяльність] |
Наприкінці ХХ ст. світ стикнувся з новітніми проявами інформатизації та комп’ютерізації суспільства, що виявилося у формуванні єдиного економічного простору, глобальних ринків, посиленні ролі інтеграційних та міжнародних об’єднань, збільшенні впливу наднаціональних утворень тощо. Такі тенденції розвитку соціуму отримали назву «глобалізація».
В загальному сенсі глобалізація представляє собою перетворення певного явища на світове, планетарне. У визначенні М. Делягіна глобалізація є процесом формування та наступного розвитку єдиного загальносвітового фінансово-економічного простору на базі нових, переважно комп’ютерних, технологій [1, с. 51]. Ю. Макагон стверджує, що сутність глобалізації складається у формуванні єдиного взаємозалежного світу, взаємодії та взаємовпливі різноманітних спільнот, культур та цивілізацій [2, с. 13].
Як соціально-культурне явище глобалізація характеризується, насамперед, інтенсифікацію транскордонних економічних, політичних, соціальних і культурних зв'язків; трансформацію світової економіки; пануванням американської системи цінностей; технологічною революцію з численними соціальними наслідками тощо.
Глобалізація сприяє розвитку нових форм міжнародного поділу праці, допомагає суттєво прискорити і раціоналізувати виробництво, підвищує рівень зайнятості та продуктивності праці, збільшує приплив інвестицій, що в свою чергу спричиняє збільшення частки економічно-активного населення.
Глобалізація має вплив на всі аспекти безпеки людського розвитку як в масштабах світового співтовариства так і в межах окремих країн. Однак, якщо в розвинених країнах більшість населення відчуває позитивний вплив, то в інших країнах негативний вплив досить часто перевищує позитивний ефект від глобалізації. Через нерівномірність розвитку країн глобалізація надає асиметричного характеру їхнім взаємовідносинам, а також породжує нерівність, яка не зменшується, а збільшується. Зростаюча різниця в доходах і рівні життя різних кран і соціальних груп в умовах глобалізації послаблює основу стійкого розвитку людства.
Отже, основне соціальне протиріччя глобалізації – це гальмування прогресу або пряме погіршення умов існування основної (і при цьому такої, що збільшується) частини людства за рахунок прискорення розвитку і зростання добробуту її абсолютної (і при цьому такої, що скорочується) меншої частки.
До основних причин збільшення розриву в рівні життя розвинених країн і країн, що розвиваються, відносяться: сформований і такий, що підтримується розвиненими країнами, суттєвий диспаритет між високотехнологічною продукцією розвинених країн і низькотехнологічною продукцією країн, що розвиваються; можливості інформації продукувати нову інформацію; вплив цивілізаційних та інституційних ресурсів на розвиток економіки.
Глобальна економіка, заснована на новітніх технологічних досягненнях, формує новий менталітет працівника і нову систему цінностей сучасної людини. Це проявляється у вигляді формування нових рис мотивації діяльності особи і як суб'єкта виробництва, і як суб'єкта соціального життя; набуває нового значення професійна мобільність населення. В економіці породжуються і поглиблюються все нові й нові потреби, а разом з ними і нові форми поведінки, образи дій, стилі життя – і, відповідно до них, цілі соціальні структури. Прагнучи до розширення попиту за допомогою створення нових видів споживання, виробничі технології починають змінювати соціальну та культурну структуру суспільства (наприклад, модний сучасний одяг). В результаті виникають маргінальні типи споживання і породжуються маргінальні соціальні групи. Суспільство дробиться на все більш дрібні субкультури, представники яких не пов'язані один з одним і дотримуються різних стереотипів сприйняття, поведінки та мислення. Глобалізація узаконила існування певного культурного стандарту, відповідно до якого людина інформаційного суспільства повинна володіти декількома іноземними мовами, вміти користуватися персональним комп'ютером, здійснювати процес комунікації з представниками інших культурних світів, розуміти тенденції розвитку сучасного мистецтва, літератури, філософії, науки і т.п.
В цілому вплив глобалізації на людський фактор здійснюється за такими напрямками: 1) економізація політики або політизація економіки, тиск світового капіталу на національні уряди, використання впливу транснаціональних корпорацій для реалізації політичних цілей; 2) поглиблення безробіття через відтік капіталу в країни з дешевою робочою силою, стимулювання становлення ринку праці в менш розвинених країнах; 3) уніполяризація світу за американською подобою, існування багатокультурності і поліетнічності; 4) експонентне збільшення обсягу інформації та звуження особистісних комунікаційних каналів.
У 2007 р. ЄС відкрив Європейський фонд регулювання глобалізації (ЄГФ), з якого щороку виділятиметься до 500 млн. євро на надання працівникам, звільненим за скороченням штатів у результаті зміни структури глобальної торгівлі, допомоги, щоб ті якомога швидше знайшли іншу роботу. Фонд надає ряд послуг, які передбачають сприяння людям у пошуку роботи. У жовтні 2006 р. ЄС запровадив іншу Програму Співтовариства у сфері зайнятості та соціальної солідарності – ПРОГРЕС, бюджет якої на 2007–2013 рр. становить 743 млн. євро. Програма ПРОГРЕС призначена для покращення узгодженості дій Співтовариства у сферах зайнятості, соціального захисту та залучення, умов праці, різноманіття, протидії дискримінації, рівності між жінками та чоловіками. Її головними цілями є: 1) покращення знання й розуміння ситуації у країнах-членах ЄС шляхом аналізу, оцінювання й ретельного моніторингу політики; 2) підтримка розробки статистичних інструментів і методик та загальних показників; 3) підтримка й моніторинг імплементації законодавства й політичних цілей; 4) сприяння налагодженню зв’язків, взаємному навчанню, визначенню та розповсюдженню передової практики на рівні ЄС; 5) забезпечення обізнаності зацікавлених сторін і широкого загалу щодо політики ЄС у сферах зайнятості, соціального захисту й залучення, умов праці, різноманіття, протидії дискримінації, рівності між жінками та чоловіками; 6) нарощування спроможності ключових мереж ЄС до сприяння політиці ЄС та її підтримки.
Будучи об'єктивною тенденцією розвитку людської цивілізації, глобалізація відкриває додаткові можливості і обіцяє великі вигоди економіці окремих країн. Завдяки цьому об'єктивному процесу досягається економія на витратах виробництва, оптимізується розміщення ресурсів у світовому масштабі, розширюється асортимент і підвищується якість товарів на національних ринках, стають широко доступними досягнення науки, техніки і культури.
Таким чином, глобалізація, з одного боку, сприяє посиленню відкритості суспільства і економіки, надає можливості для більш ефективної співпраці у світовому масштабі, з іншого – робить виклики для тих країн, які тільки ступили на шлях руху до інформаційного суспільства, в якому основними чинниками розвитку та забезпечення конкурентоспроможності є: ефективне використання інформаційних технологій, створення та впровадження інновацій у всі сфери життєдіяльності, забезпечення умов розвитку людини як члена суспільства, особистості, працівника тощо.
Список використаної літератури:
1. Делягин М. Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации: Курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 768 с.;
2. Макогон Ю. В. Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект / Ю. В. Макогон, В. В. Дергачева, Е. А. Пашко, П. А. Фильянов / Под науч. ред. Ю. В. Макогона. – Донецк: ДонНУ, 2006.- 260 с.
e-mail: elenafau@rambler.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter