|
|
|
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВІДМЕЖУВАННЯ НА ПРАКТИЦІ ТРУДОВИХ І ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
| |
| 31.01.2011 17:35 |
|
Автор: Жолоб Григорій Михайлович, старший викладач кафедри агробізнесу та права, Херсонського державного аграрного університету, Петько Володимир Миколайович, старший викладач кафедри агробізнесу та права Херсонського державного аграрного університету
|
|
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі] |
В умовах розвитку ринкової економіки в Україні виникла нагальна потреба розробки і здійснення великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку. Вирішення цих питань неможливе без обґрунтованої і виваженої аграрної політики, стратегічна мета якої полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічній розбудові села.
У процесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманітних сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов'язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, проте специфіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому секторі обумовлює необхідність їх об'єднання в одну систему. У цій системі норма кожної з галузей права регулює свої специфічні відносини. Наприклад, майнові відносини можуть бути предметом регулювання цивільного права, земельні – предметом регулювання земельного права, трудові – предметом регулювання трудового права тощо. Оскільки ці відносини складаються в процесі обробітку землі, виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, їх не можна віднести до жодної з традиційних галузей права. Неможливе і регулювання сільськогосподарської праці нормами трудового законодавства через різноманітність видів сільськогосподарської праці, її сезонний характер, розрив між періодом трудового процесу і його наслідками, залежність від природнокліматичних умов і т. ін. Крім того, в кооперативних підприємствах, які поширені в сільськогосподарському виробництві, трудові відносини з однією частиною працівників ґрунтуються на умовах їх членства, а з іншою частиною (громадянами, які не є членами цих підприємств) – на основі договорів (контрактів).
Питання відмежування і співвідношення між трудовими і цивільно-правовими договорами завжди були актуальними. Практичне значення цієї теми посилюється значною зовнішньою тотожністю таких договорів (особливо між трудовим договором і підрядом), хоча їх правове регулювання істотно відрізняється. З іншого боку – певні відмінності в оподаткуванні цих видів договорів, особливо коли йдеться про договори за участю фізичних осіб, створюють можливості для оптимізації цього оподаткування, насамперед, стосовно обов'язкових відрахувань на соціальне страхування. Поява у податковому законодавстві понять «само зайнята особа», «незалежна професійна діяльність» з відповідними особливими режимами оподаткування викликає необхідність у подальшому вивченні наведених питань, оновленні правової концепції.
Вважалося, що трудові та цивільно-правові договори є взаємовиключними видами договорів. Проте, у ст. 9 Цивільного кодексу України зазначається, що його положення застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Основним законодавчим актом у сфері трудових відносин є Кодекс законів про працю України, де у ст. 4 встановлено, що законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Зрозуміло, що ЦКУ не підпадає під такий критерій актів трудового законодавства. Отже, наявною є колізія (суперечність) між ст. 9 ЦКУ і ст. 4 КЗпП. Подібні колізії у правовій концепції прийнято вирішувати на користь того законодавчого акта, що є спеціальним. У даному випадку це КЗпП.
Загальне поняття цивільно-правового договору подається у ст. 626 ЦКУ. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Натомість трудовий договір на підставі ст. 21 КЗпП – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Позицію Міністерства праці та соціальної політики України викладено у листі від 26.12.2003р. №06/1-4/200. На думку Мінпраці, можна виділити кілька ознак, за допомогою яких відрізняється один вид договору від іншого.
Автори зупинилися лише на деяких практичних аспектах відмінностей між трудовим і цивільно-правовим договорами. Як свідчить судова практика, сама по собі назва договору «трудовий контракт» або «договір підряду» ще є недостатньою для визначення його правової природи. Як трудовий, так і цивільно-правовий договори мають певні притаманні саме їм риси, що і дозволяє відокремити їх один від одного. З прийняттям нових законодавчих актів – Трудового кодексу, змін до Цивільного кодексу з’явиться можливість вирішення зазначених проблем.
Список використаної літератури:
1.Цивільний кодекс України. Харків, Одіссей, 2004, - 408 с.
2.Кодекс законів про працю України. Харків, Одіссей, 2002, - 52 с.
3.Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26.12.2003 р. №06/1-4/200.
4.Бюлетень законодавства і юридичної практики України, - 2006, - №11, с. 301.
e-mail: Sharmanschik@mail.ru |
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter