|
|
|
ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
|
21.01.2011 00:34 |
Автор: Травіна Ольга Олегівна, студентка Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Колесніков Євген Олександрович, студент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Луганськ
|
[Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці] |
Інноваційна діяльність підприємства на сьогоднішній день розглядається як основна рушійна сила у процесі модернізації національного господарства, переходу до нової, постіндустріальної стадії соціального прогресу. Інновації сприймаються як необхідний атрибут ринкових відносин у процесі глобалізації національної економіки. Крім того, інноваційна діяльність є однією з найважливіших складових процесу забезпечення успішної роботи підприємства. Нові умови функціонування економіки вимагають інтенсивної інноваційної діяльності, підвищення уваги до ефективної організації досліджень та розробок, організації нововведень на всіх стадіях життєвого циклу продукції, зниження інноваційних ризиків, стратегічного управління в діяльності кожного підприємства. Вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств – головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Для України проблема розвитку інноваційної діяльності є надзвичайно актуальною, тому що проблема підвищення ефективності виробництва стоїть перед кожною підприємницькою структурою, оскільки переважна їх більшість утворена в процесі приватизації на базі колишніх державних підприємств. Слід зазначити, що майже всі підприємства працюють на застарілому обладнанні, а технології, котрі використовують у базових галузях, залишились на рівні досягнень науково-технічного прогресу 50 – 60-х років [1]. Очевидно, що для реалізації інноваційних процесів необхідні значні інвестиційні ресурси. Тому що переконати інвестора, а в майбутньому і споживача можна лише через обґрунтування переваг нововведення перед конкурентами шляхом забезпечення вищої якості (кращих експлуатаційних параметрів) або переваг в ціні. Водночас підвищення якості вимагає і відповідних витрат, інколи навіть значних. Переваги в ціні досягаються шляхом зниження собівартості вдосконаленої продукції. Слід зазначити, що характерною особливістю останніх років є збільшення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи великих фірм [2]. Одним з перших кроків у підвищенні ефективності інноваційної діяльності для України має стати розвиток мережі динамічних і гнучких малих інноваційних підприємств, що характеризуються високою ефективністю на певних етапах інноваційного процесу. Правильність даного висновку підтверджує практика господарювання у розвинутих країнах. Так, частка малих підприємств у технологічних нововведеннях становить близько 31%, середніх – 14%, а великих підприємств – 55%, тобто питома вага малих і середніх підприємств у нововведеннях майже дорівнює питомій вазі великих. Інновації являють собою основний інструмент підвищення конкурентних переваг на ринку, тому впровадження інновацій веде до зниження собівартості, зниження цін, зростання прибутку, до створення нових потреб, припливу коштів, підвищення іміджу виробника нових продуктів, відкриття й захоплення нових ринків. Таким чином, можна сказати, що в сучасних умовах господарювання інноваційна діяльність є одним з головних чинників розвитку підприємств, необхідною умовою для конкурентоспроможності підприємства на ринку.
Список використаної літератури: 1. Іванух Р. А,, Колобова Л. В., Ягодка А. Г. Інвестиційна політики держави і розвиток науково-технічного прогресу // Фінанси України.– 1998. –№4. – С. 77 – 86. 2. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала: В 2-х т. – М.: МНИИПУ, 1997. –Том 2. – 736 с.
e-mail: briana89@mail.ru |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|