|
|
|
РОЗВИТОК КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗАСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
| |
| 15.01.2011 15:19 |
|
Автор: Сафронова Ольга Миколаївна, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України
|
|
[Економіка та підприємництво] |
В сучасних умовах господарювання багато підприємств корпоративного сектора економіки України стикаються з проблемою рейдерства, із застосуванням різноманітних незаконних, нелегітимних схем здобуття контролю за їх діяльністю шляхом виведення активів з володіння законних власників [1, с.170]. Це зумовлено тим, що чинна нормативно-правова база, яка регулює відносини корпоративного контролю, не дозволяє здійснювати перерозподіл корпоративної власності в легітимний спосіб. Інструментарій вітчизняного фондового ринку є надзвичайно вузьким, технології та інфраструктура фондової торгівлі – недосконалими. При цьому більшість українських компаній не є публічними, емітовані ними цінні папери не обертаються на ринку і тому є недооціненими. Водночас в країні у значних обсягах накопичена грошова маса і привабливим для багатьох приватних та інституційних інвесторів стає вкладання капіталу саме в такі активи, оскільки їх можна купити дешевше ринкової вартості.
Проте здійснення ними такого роду господарських операцій нині суттєво обмежується. Внаслідок високої концентрації власності на вітчизняних підприємствах на торги виставляються, як правило, невеликі (міноритарні) пакети акцій. Володіння такими пакетами надає їх власникам суто декларативні права щодо участі в управлінні компанією, які до того ж часто порушуються через недотримання встановленого порядку зберігання цінних паперів, ведення реєстру акціонерів та інших норм корпоративного законодавства.
Прогресуюче зростання численних суспільних загроз, пов‘язаних із протиправними поглинаннями компаній, посиленням їх негативного впливу на розвиток корпоративного сектору та стан економічної безпеки держави в цілому зумовлюють актуальність запровадження цілеспрямованої політики протидії корпоративному рейдерству. Ключова роль у вирішенні цієї проблеми має належати державі, оскільки саме вона створює необхідне інституційне середовище для функціонування ринку корпоративного контролю і є основним регулятором відносин між його суб‘єктами.
Для виконання цих завдань уповноважені органи влади мають використовувати широкий набір організаційно-правових, фінансово-економічних, інформаційних механізмів. Впровадження механізмів правового впливу (наприклад, посилення кримінальної відповідальності за скоєні правопорушення, удосконалення чинної системи судочинства та захисту права власності) [2] дозволить певною мірою перешкоджати поширенню так званого «чорного», тобто силового, незаконного рейдерства. Однак це не вирішуватиме проблему в цілому: ефективний перерозподіл власності в корпоративному секторі сьогодні можливий лише за умов зміни внутрішньої мотивації всіх учасників корпоративних відносин, в тому числі – самих рейдерів.
З огляду на це провідне значення при запровадженні державної політики протидії рейдерству мають відігравати механізми фінансово-економічного характеру. Мова йде про перетворення рейдерства у необхідну для розвитку корпоративного сектору економіки форму господарської активності, зокрема, у венчурний бізнес та інші форми підприємницької діяльності на ринку злиттів та поглинань. Цьому сприятиме використання державою механізмів, зорієнтованих на створення умов для падіння інвестиційної привабливості силового рейдерства шляхом підвищення його ризикованості та зниження доходності. Невід‘ємною складовою державної політики в цій сфері відносин мають також стати заходи, спрямовані на підйом та підтримку на достатньо високому рівні альтернативних видів інвестиційної діяльності, зокрема, пов‘язаних із залученням інвестицій в інноваційно активні компанії, активізацією інтеграційних процесів тощо. Впровадження такого роду механізмів може стати реальним підґрунтям для зміни пріоритетів у виборі рейдерами проектів для реалізації, а відтак - служитиме спонукальним чинником участі такого роду компаній у проведенні реструктуризації вітчизняних корпоративних підприємств, забезпеченні їх інноваційної модернізації та розвитку.
Це передбачає формування дієвої системи управління конфліктами, викликаними рейдерською активністю, та подолання її негативних наслідків. У цьому ж контексті актуальності набуває проведення комплексного моніторингу ринку корпоративного контролю для своєчасного виявлення, попередження і подолання практики рейдерських захватів, удосконалення державних механізмів захисту прав добросовісних інвесторів, підвищення надійності функціонування реєстраторів, зберігачів цінних паперів, налагодження ефективної взаємодії органів державної влади та бізнес-асоціацій, саморегулівних організацій підприємців тощо.
Список використаної літератури:
1.Бєліков О.О. Великий рейдерський словник. Превентивні методи захисту, або як протистояти рейдерському захопленню / Бєліков О.О., Грайворонський А.В., Хольченков О.М. – К. : Юстініан, 2009 – 296 с.
2.Про додаткові заходи щодо посилення захисту права власності: Указ Президента України від 26.03.2009 р. №191/2009 [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=191%2F2009&chk=4/UMfPEGznhh7lf.Zi0JE8dMHI4Lgs80msh8Ie6
e-mail: o_safronova@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter