Формування інноваційних переваг вітчизняного транспортного машинобудування та визначення національних пріоритетних напрямків його розвитку може бути досягнуте лише через формування відповідної стратегії, котра б включала особливості інноваційного розвитку підприємств з урахуванням досвіду розвинутих країн у цій сфері. Особливу роль в цьому процесі відводиться державі, а саме інноваційній політиці, котру вона пропагує для сприяння їх науково-технічному та інноваційному розвитку.
Реалізація інноваційної політики на основі використання зарубіжного досвіду повинна бути направлена, в першу чергу, не лише на інвестування розвитку виробництва транспортних засобів, а на активізацію інноваційної діяльності цих підприємств. Особливо це актуально, у той час, коли екстенсивні чинники розвитку вітчизняних підприємств вичерпано, і вітчизняні суб’єкти господарювання перебувають у пошуку засобів, що зможуть забезпечити їх ефективний розвиток.
Світовий досвід засвідчує, що ефективно розроблені шляхи та напрями, за допомогою котрих реалізуються інноваційні процеси, завжди перебувають під контролем уряду або уповноваженого органу країни. Особливої уваги заслуговує досвід розвитку інноваційних процесів в транспортному машинобудуванні Японії, США, Німеччині, Великобританії, Франції, Канаді, країн Скандинавії тощо.
Проведенні дослідження в рамках питання світових напрямів розвитку інноваційних процесів свідчать, що практично усі країни-лідери, все ж таки, використовують як прямі, так і непрямі методи стимулювання інноваційних процесів. Кожна країна шукає для себе оптимальне співвідношення цих форм, яке залежить від багатьох чинників: рівня розвитку національної економіки, стану науково-технічної сфери, правової бази тощо.
Що стосується України, то вона обрала модель «самоусунення» від розвитку національної економіки – держава фактично не здійснює впливу на економіку та науково-технічний розвиток. Це пов’язано з тим, що Україна протягом незалежності перебуває в умовах «дикого капіталізму» та «дикої демократії», коли мораль та правові норми практично відсутні, ринкові механізми не діють, а неринкові механізми – не реалізовуються.
Виконаний аналіз стимулювання інноваційних процесів провідних країн світу у транспортному машинобудуванні дозволяє зробити висновки, що інновації є основним джерелом прогресивного розвитку транспортного машинобудування, а тому стимулювання інноваційних структур є обов’язком кожної країни. Основними напрямами забезпечення розвитку високотехнологічного виробництва в транспортному машинобудуванні світу є належна фінансова підтримка держави інноваційних процесів та НДДКРта створення умов для пільгового оподаткування, кредитування; визначеність рядом країн декількох пріоритетів, які стають базовими на певний період до досягнення ними високого науково-технічного розвитку; створення передумов, які підвищують роль приватного сектору у фінансовій підтримці інноваційних проектів; розширення форм стимулювання іноземного інвестора в НДДКР та інноваційній діяльності підприємств; захист інтересів винахідників та створення фондів премій, пільг для найкращих здобутків науково-технічних кадрів; розширення процесів інтернаціоналізації капіталу, формування міждержавних науково-технологічної кооперації; розвиток соціальної та економічної інфраструктури сприяння розвитку інноваційних процесів; розширення зони вільної торгівлі патентами, ліцензіями на наукові доробки між країнами, створення інноваційних структур, направленість всієї наукової та інноваційної діяльності на екологічно чистий продукт тощо.
Поєднання світових принципів побудови системи регулювання та стимулювання може стати неоціненним досвідом для активізації вітчизняного транспорту машинобудування, шляхом надання йому статусу національного пріоритету і активізації в ньому інноваційних процесів.
e-mail: m_vykluk@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter