На фінансовий стан, платоспроможність, фінансові результати діяльності підприємства впливає механізм сплати всіх податків. Особливої уваги потребує дія податку на додану вартість, адже його платниками є суб’єкти підприємництва у виробничій і торгівельній діяльності, сфері послуг. Оскільки непрямі податки є ціноутворюючими елементами, то збільшення цін на суму цих податків може призвести до зниження попиту, тому що, наприклад ПДВ, який сплачує підприємство, прямо пропорційний еластичності попиту на продукцію та обернено пропорційній еластичності пропозиції [2].
Особливість ПДВ полягає в тому, що він сплачується суб’єктами підприємництва як платниками цього податку відповідно до законодавства не лише до бюджету, а й під час їхньої господарської діяльності: при оплаті придбаних матеріальних цінностей, основних засобів, нематеріальних активів, отриманих послуг, виконаних робіт, у ціну яких включений ПДВ. Для суб’єкта підприємництва це додаткові витрати, котрі він має здійснити, та які становлять 16,67% або шосту частину від ціни придбання, включаючи ПДВ. Облік цих витрат ведеться самостійно. Свого часу вони дістали назву «вхідний податок на додану вартість»[1].
Формування вхідного ПДВ та його відшкодування через механізм виникнення й погашення податкового кредиту свідчить про істотний негативний вплив сплати такого ПДВ на діяльність суб’єктів підприємництва, пов'язаний зі значною за обсягом імобілізацією оборотних коштів та інвестиційних ресурсів, а також її великими термінами. Такий вплив відповідно позначається на платоспроможності, фінансовому стані суб’єктів підприємництва. У тім, негативний вплив встановленого порядку сплати й відшкодування вхідного ПДВ на діяльність суб’єктів підприємництва пов'язаний не тільки з імобілізацією оборотного капіталу та інвестиційних ресурсів, а й із тим, що його сума, сплачена в ціні придбання товарів, основних засобів, необоротних матеріальних активів, не включаються до складу податкового кредиту, отже і не відшкодовуються. Це відбувається в разі, якщо: 1) сума ПДВ сплачена у зв’язку із придбанням товарів, основних засобів і нематеріальних активів, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування та звільнених від оподаткування, або не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника ПДВ; 2) сума сплаченого (нарахованого) ПДВ не підтверджена податковими накладними чи митними деклараціями.
Не відшкодована сума вхідного ПДВ зараховується до поточних витрат, пов’язаних із виробництвом товарів (робіт, послуг), супроводжується зростанням їх собівартості. Це може призвести до зменшення прибутку від операційної діяльності або зростання ціни реалізації відповідних товарів (робіт, послуг). При зарахуванні вхідного ПДВ до собівартості товарів (робіт, послуг) теж відбувається імобілізація коштів, котра триватиме від використання коштів на сплату вхідного ПДВ до реальної реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), до собівартості яких було зараховано вхідний ПДВ.
Отже, в загальному можна зробити висновок, що ПДВ стримує розвиток суб’єктів підприємництва. Цей податок включається у ціну реалізації товару, а підвищення ціни зменшує попит на відповідний товар, а отже і зменшуються прибутки суб’єкта підприємництва.
Список використаної літератури:
1. Марченко О. «Вплив ПДВ на динаміку інноваційних процесів» //Економіст. – 2009.- №3.- С.52-54
2. Ярова Н. В. Вплив ПДВ на фінансово-господарську діяльність підприємств /Н. В. Ярова// Актуальні проблеми економіки – 2009. – № 5(95) 9. – С. 230-236.
e-mail: olusik1206@gmail.com |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter