Протягом майже десятиліття з часу запровадження Бюджетного кодексу України, яким було введено в дію нову систему надання міжбюджетних трансфертів шляхом формульного розрахунку прогнозних показників доходів і видатків місцевих бюджетів, представниками органів влади і органами місцевого самоврядування регіонального і місцевого рівнів, а також представниками громадських організацій і науковцями вносилися численні пропозиції щодо зміни розрахунку, вади якого виявилися в результаті практичного застосування зазначеної моделі [1-4].
Такі трансферти є елементом запровадження державою фінансового вирівнювання, що відповідає вимогам Європейської Хартії місцевого самоврядування, та світовій практиці [5].
По суті, фінансове (фіскальне) вирівнювання у загальному вигляді – «це передача фінансових ресурсів між юрисдикціями з метою відшкодування відмінностей у справлянні дохідного потенціалу або у вартості надання суспільних послуг. При цьому, головним завданням є надання можливості субнаціональним урядам забезпечувати своїх громадян приблизно однаковими наборами суспільних послуг при приблизно однаковому податковому тягарі» [6, с.5].
Основними системними недоліками вітчизняної системи фінансового вирівнювання, на думку автора, є:
- відсутність підкріплення цієї моделі належним теоретико-методологічним обґрунтуванням, яке має базуватися на дослідженнях провідних світових економістів з вивчення застосування фінансового вирівнювання зарубіжними країнами у часі, визначення необхідного інструментарію, покликаного задовольнити цілі вирівнювання;
- у зв’язку із зазначеним відсутність нормативно-правового закріплення затверджених принципів, цілей, завдань, форм і методів фінансового вирівнювання; більшість положень, на яких ґрунтується ця система, є завуальованими, затверджені лише окремі методологічні елементи без конкретної прив’язки до загальної мети, механізми розрахунку податкоспроможності і видаткових потреб згідно з практикою розвинених країн світу є невірними;
- недосконалість інституційної структури забезпечення розрахунку міжбюджетних трансфертів, що проявляється шляхом впливу суб’єктивних рішень органів державної влади центрального уряду на здійснення оцінки фінансових спроможностей, а відтак впливає на обсяг права на отримання трансферту вирівнювання юрисдикціями - отримувачами або передачі фінансових ресурсів юрисдикціями-донорами.
На сьогодні, застосування невірної моделі фінансового вирівнювання, нерозуміння суті фінансового вирівнювання, де на перший план висуваються вимоги щодо обов’язковості дотримання «букви закону» при виконанні відповідних місцевих бюджетів розрахункових показників Міністерства фінансів України прогнозних обсягів доходів і видатків місцевих бюджетів, які мають використовуватися лише для обрахунку трансфертів вирівнювання, призводить до жорсткої централізації управління місцевим бюджетом.
Крім того, органи місцевого самоврядування, яким держава делегувала за критерієм найближчого розташування послуги до безпосереднього користувача власні видаткові зобов’язання з гарантованого фінансування публічних послуг, закріплених Основним законом, позбавлені реальних доходів, необхідних для забезпечення фінансування цих послуг. Протягом останніх років державою не було проведеного жодного експериментального дослідження щодо достатності доходів, перелік яких закріплений Бюджетним кодексом України за органами місцевого самоврядування, для забезпечення надання гарантованих Конституцією України публічних послуг.
Такий дезінтегрований і безсистемний підхід у використанні елементів фінансового вирівнювання призвів до нагальності реформування діючої системи фінансового вирівнювання та створення ефективної державної політики фінансового вирівнювання, яка відповідатиме світовим стандартам і задовольнятиме потреби населення країни.
В цьому аспекті повинні бути розроблені етапи реформування діючої системи з визначенням конкретних завдань кожного з етапів та обов’язкової апробації отриманих результатів. На кожному з етапів обов’язковим є проведення публічних обговорень щодо прийняття остаточного рішення.
Список використаної літератури:
1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 р. (зі змінами і доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua.
2. Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами: постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 року №1195 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.nau.ua.
3. Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань: Закон України від 01.07.2004 №1953-IV (зі змінами і доповненнями)// http://zakon.rada.gov.ua.
4. Деякі питання врегулювання міжбюджетних трансфертів»: постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 №1782 (зі змінами та доповненнями)// http://zakon.nau.ua.
5. Європейська Хартія місцевого самоврядування. – Страсбург, 15 жовтня 1985р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_036
6. Fiscal equalization in OECD countries / Working paper №4. – 2007. – 38p.// http://web.worldbank.org.
e-mail: july_yatsenko@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter