Під організаційною структурою управління (ОСУ) організацією розуміється впорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого [1, с.156].
В рамках організаційної структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій організаційну структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в межах якої відбувається процес управління, що спрямований на досягнення кінцевої мети менеджменту.
ОСУ забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи, дякуючи чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Організаційна структура управління відображає відносини, що об’єктивно складаються у межах даної виробничої системи[44, с. 74].
Крім того, організаційна структура управління - це одночасно спосіб і форма об'єднання людей для здійснення загальних для них виробничих і управлінських цілей. Вона допомагає працівникам усвідомити своє місце в організації, дякуючи чому вони можуть ефективніше виконувати поставлені перед ними завдання. ОСУ за допомогою певної сукупності відносин та зв’язків всередині колективу забезпечує поєднання усіх складових її частин, стійке існування та стабільне функціонування організації. Оргструктура управління документально фіксується в графічних схемах, штатних розкладах персоналу, положеннях про підрозділи апарату управління, посадових інструкціях окремих виконавців.
В сучасній літературі ОСУ визначається, як формальні правила, що розробляються менеджерами для:
1)поділу праці та розподілу офіціальних обов’язків серед окремих співробітників та служб;
2)визначення сфери контролю керівників та підпорядкованості в організації;
3)координації всіх функції, щоб організація могла функціонувати як єдине ціле.[8, с.140]
Для забезпечення нормального функціонування організаційних структур управління необхідне її правильне і раціональне проектування. Процес проектування оргструктур управління підприємством є синтезом взаємозв'язаних структуроутворюючих елементів, функціонування яких покликане забезпечити досягнення поставленої мети. Багато авторів сходяться на думці, що головним у цьому процесі є знаходження способів зв'язку елементів і їх взаємодії.
Проектування ОСУ необхідне коли, організаційна структура управління та функції, що виконують підрозділи, вже не відповідають завданням, що вирішує організація, та недостатні для вирішення перспективних завдань. Як правило, у більшості українських підприємств має місце саме така ситуація – оргструктура управління стала поступово відставати від потреб часу (є неадекватною поточній ситуації та змінам, що відбуваються). Серед основних типових недоліків існуючих ОСУ виділяють:
1)надмірна орієнтація структурних підрозділів на перших керівників і, як наслідок, їх перевантаження (неможливість виконувати свої функціональні обов’язки);
2)наявність багатьох заступників генерального директора та директорів з діапазонами відповідальності, що пересікаються ;
3)відсутність інформаційної підтримки діяльності підприємства (відділ автоматизації системи управління працює не для задовольняння потреб конкретного користувача: максимум, що обслуговується - бухгалтерія), зокрема комерційної та фінансової діяльності;
4)деякі аспекти єдиної служби роботи з персоналом або відсутні зовсім, або розподілені по функціональним підрозділам з різними рівнями підпорядкованості (відділ кадрів, відділ праці з персоналом та відділ організації праці і заробітної плати);
5)відсутні або присутні формально життєво необхідні фінансово-економічні підрозділи, що несуть повну відповідальність за результати фінансової діяльності підприємства;
6)відсутня служба управління змінами, яка визначає у конкретний момент часу орієнтацію організації на потреби зовнішнього середовища. [34, с. 365]
При проектуванні ОСУ важливо також звернути увагу на зв’язок ОСУ з фазами життєвого циклу організації, про що, на жаль часто забувають спеціалісти, які вирішують завдання удосконалення оргструктур управління. На стадії створення організації управління нерідко здійснюється самим підприємцем. На стадії росту відбувається функціональний розподіл праці менеджерів. На стадії зрілості в оргструктурі управління частіше за все реалізується тенденція децентралізації. На стадії спаду звичайно розробляються заходи з удосконалення ОСУ у відповідності з потребами виробництва. Нарешті, на стадії припинення існування організації ОСУ або остаточно руйнується , або відбувається її реорганізація [2, с. 98].
Удосконалення організаційної структури передбачає рішення всіх поточних питань, що стосуються виробництва, маркетингу, фінансів, персоналу та іншого на рівні цехів та виробництв, а рішення питань стратегічного характеру на рівні центрального апарату управління.
Список використаної літератури:
1. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика. - СПб:Издательство "Питер", 2002.
2. Шегда А. В. Основи менеджменту. Навчальний посібник - К: Товариство "Знання", 1998.
3. Управление организацией: Учебник/ Под ред. Поршнева А. Г., Румянцевой З. П., Саламатина Н.А. - М: ИНФРА - М, 2001.
4. Уткин Э.А. Курс менеджмента. Учебник для вузов - М: Издательство "Зеркало", 2000.
5. Сухарський В.С. Менеджмент: теорія, методологія, практика. – Тернопіль: Астон, 2002. – 315 с.
e-mail: elkoval2010@yandex.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter