Систему бухгалтерського обліку на підприємстві вважають надійною, якщо вона формує повну та достовірну інформацію про здійснені господарські операції та фінансові результати діяльності. Ефективність системи бухгалтерського обліку неабиякою мірою залежить від правильного визначення підприємством облікової політики.
Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [1]. Облікова політика дає можливість упорядкувати роботу бухгалтерії, оцінити рівень організації та методології обліку, відповідність роботи бухгалтерії встановленим нормам і правилам, передбачити раціональні методи облікового процесу.
Аудит облікової політики підприємства відіграє важливу роль для оцінки системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
Мета аудиту облікової політики — сприяння формуванню достовірної фінансової звітності підприємства згідно з вимогами чинного законодавства, принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також метою діяльності (зокрема, стратегічною метою фінансового менеджменту) [2].
Облікова політика як документ розглядається тільки суцільним методом і в повному об'ємі. Аудитор повинен перевірити наступні контрольні моменти:
наявність наказу (розпорядження) керівника про ухвалення облікової політики економічного суб'єкта;
відповідність прийнятої облікової політики вимогам чинних законодавчих нормативних актів;
відповідність прийнятої облікової політики характеру і масштабам діяльності економічного суб'єкта;
дотримання при підготовці облікової політики допущенні вимог, встановлених нормативними актами;
повноту розкриття вибраних при розробці облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, які істотно впливають на формування показників бухгалтерської звітності;
прийняту у економічного суб'єкта систему внутрішньої звітності;
посадові інструкції;
затверджені системи і графіки документообігу;
вибір форми ведення бухгалтерського обліку;
порядок проведення інвентаризацій майна і зобов'язань;
робочий план рахунків бухгалтерського обліку;
варіанти використання рахунків бухгалтерського обліку, відмінні від загальноприйнятого порядку.
Окремо вивчаються методологічні питання облікової політики, оцінюється ефективність їх застосування. До таких питань відносяться:
методи нарахування амортизації основних засобів, обґрунтованість їх застосування;
класифікаційні вимоги, що пред'являються до об'єктів нематеріальних активів;
вибраний порядок відображення в бухгалтерському обліку нарахування амортизації по об'єктах нематеріальних активів;
вибраний порядок відображення в бухгалтерському обліку процесу заготовлення і придбання запасів;
вибраний метод оцінки запасів при їх списанні у виробництво;
вживані методи калькуляції собівартості продукції;
порядок обліку і фінансування ремонту основних засобів;
перелік створюваних резервів майбутніх витрат і платежів;
порядок обліку витрат майбутніх періодів;
варіант оцінки незавершеного виробництва;
способи розподілу непрямих витрат;
вибраний варіант відображення в бухгалтерському обліку випуску готової продукції;
вибраний варіант оцінки готової продукції, товарів;
порядок використання чистого прибутку, що залишається у розпорядженні економічного суб'єкта;
вибраний варіант відображення в бухгалтерській звітності поточної частини довгострокових кредитів і позик.
Для проведення експертизи основних елементів облікової політики доцільно розробити типовий варіант контрольної таблиці і використати її при проведенні аудиту. Аудит облікової політики покликаний дати оцінку обраним на під¬приємстві методам і процедурам ведення бухгалтерського обліку, як з точки зору відповідності стратегічній меті фінансового ме¬неджменту, так і з погляду раціональності та економічності побу¬дованого на них облікового процесу, що має забезпечувати фор¬мування повної та достовірної картини фінансово-господарської діяльності підприємства і його майнового стану [3].
З іншого боку, аудиторська перевірка пов'язана, у більшості випадків, з необхідністю для аудитора висловити свою думку щодо достовірності фінансової звітності, що формується згідно з прин¬ципами, встановленими обліковою політикою. Основними спожи¬вачами фінансової звітності є зовнішні користувачі, що на основі звітних даних приймають управлінські рішення про співпрацю з підприємством. Тому для них важливі не лише числові показни¬ки звітності, а й інформація про способи їх формування, тобто окре¬мі положення облікової політики. Зовнішній користувач має бути впевнений у достовірності числових показників і адекватності способів їх розрахунку з урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства. У зв'язку з цим аудиторський висновок про фінансову звітність однаково поширюється як на правильність розрахунку показників, так і на правильність обраних способів їх розрахунку, а отже, і на облікову політику.
Отже, з розвитком ринкових відносин, ускладненням процесів управління підприємствами зростає роль облікової політики та її аудиту. Аудит здійснюють не тільки для контролю за дотриман¬ням облікової політики та оцінки відповідності чинним норма¬тивним документам, він є також одним із основних інструментів її обґрунтування, а точніше — базою для формування методичної складової цієї політики. Удосконалення аудиту облікової політи¬ки суб'єктів господарювання сприятиме підвищенню надійності системи бухгалтерського обліку як інформаційної основи управ¬ління, розширенню можливостей стабільного функціонування під¬приємства та його соціально-економічному розвитку.
Список використаної літератури:
1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996—XIV
2. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. . – К.: Каравелла, 2004. –568 с.
3. Усач Б. Ф., Душко З.О., Колос М. М. „Організація і методика аудиту”: Підручник. – К.: Знання, 2006. –295 с.
e-mail: kachanova13239@gmail.com |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter