Ефективність структурних реформ вітчизняної економіки, значною мірою, залежить від рівня розвитку механізмів її структурної трансформації. До основних механізмів структурного розвитку економіки віднесені: самоорганізаційні механізми національного та загальносвітового рівнів дії та механізми організовані ззовні (механізми реалізації державної структурної політики та механізми регулювання світової економіки у межах дії загальносвітових організацій та інтеграційних об’єднань).
За умов поширення ринкових відносин на території України роль механізмів самоорганізаційного розвитку структури національної економіки суттєво зросла, що стало причиною наступних структурних трансформацій:
- змін структури видів економічної діяльності, які проявилися у зростанні питомої ваги валової доданої вартості галузей паливного, сировинного комплексу та скороченні споживчих й інвестиційних галузей, що відбулися під впливом цінових трансформацій, спричинених ринковими механізмами ціноутворення;
- зрушень галузевої та технологічної структур, що обумовленні сировинною спрямованістю вітчизняного експорту та скороченням імпорту інвестиційних товарів, що стало наслідком дії механізмів валютного курсу;
- вдосконалення соціально-економічної та організаційно-економічної структур, які проявилися у зниженні концентрації та монополізації вітчизняної економіки, активному розвитку форм приватної власності, створенні й поширенні нових організаційно-правових форм господарювання, становленні малого та середнього бізнесу, що стали наслідком розповсюдження механізмів конкуренції;
- занепаду сільськогосподарського та промислового комплексу, внаслідок неконкурентоспроможності їх продукції на внутрішньому та світовому ринках, яка зросла внаслідок дії механізмів міжнародної конкуренції;
- скорочення нагромадження капіталу взагалі, а особливо у галузях виробничої сфери та сільського господарства, та активізації інвестиційних процесів у галузях з коротким терміном окупності і високою нормою прибутку в результаті відмови від тотального державного регулювання процесів нагромадження й переливу капіталу та розповсюдження відповідних ринкових механізмів;
- відтоку вітчизняного капіталу за межі країни та поступового притоку іноземних інвестицій до вітчизняної економіки, що відбулися внаслідок поширення дії механізмів міжнародного переливу капіталу;
- посилення кризових процесів трансформаційного та інституційного характеру у 1991-1999 рр., та розвиток кризових явищ у 2009 році, у результаті поширення механізмів циклічного розвитку національної та загальносвітової дії.
Вплив самоорганізаційних механізмів на структурні пропорції вітчизняної економіки мав як позитивні, так і негативні наслідки, що обумовлює необхідність вдосконалення механізмів реалізації державної структурної політики та контролю за діяльністю механізмів зовнішнього регулювання загальносвітової дії.
За умов радикальних структурних перетворень, трансформаційних процесів та кризових явищ структурна політика повинна зайняти лідируючу роль й скоординувати діяльність основних видів економічної політики у межах певної стратегії структурного розвитку. Вона може здійснюватися у двох формах: безпосереднього державного регулювання структурних пропорцій економіки (вдосконалення галузевих, секторних, регіональних, соціально-економічних, організаційно-економічних, технологічних, відтворювальних та зовнішньоекономічних пропорцій) та опосередкованого регулювання структурного розвитку економіки за рахунок координації діяльності самоорганізаційних механізмів національного рівня дії (циклічного розвитку, конкуренції, ціноутворення, нагромадження та переливу капіталу) та механізмів загальносвітової дії (валютного курсу, міжнародного переливу капіталу, міжнародної конкуренції та загальносвітових криз).
e_mail: chayka777@list.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter