Якщо розглядати різні типи організацій з метою розміщення кримінальних фондів, беззаперечною є привабливість банківської системи з огляду на її універсальність. Тому ризик використання банківських послуг з метою відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування терроризму нині є очевидною проблемою. Так, банками пропонується широкий спектр послуг, вони мають стійкі зв’язки з іноземними фінансовими структурами, швидко здійснюють операції, розпоряджаються значними обсягами коштів [1]. У процесі формування банківських послуг використовуються банківські продукти, як комплекс послуг банку за активними і пасивними операціями.
Щоденно банками здійснюється ретельний контроль проведених фінансових операцій з метою не виявлення тих, які підлягають фінансовому моніторингу. Ефективним способом їх виявлення є аналіз статистичної звітності банку, що являється узагальненим джерелом інформації про здійснені банком операції за певний період.
Проблемам систематизації банківських операцій, які підлягають фінансовому моніторингу або носять сумнівний характер, та побудові методики розрахунку показників за даними статистичних звітів, результати яких можуть свідчити про легалізацією «брудних» коштів, присвячено праці Дмитрова С.О., Меренкової О.В., Медвідь Т.А.
Варто зазначити, що спосіб узагальнення фінансових операцій та форми звітності, які будуть використовуватись, залежить від потреб аналізу. Якщо поставлене завдання полягає у виявленні операцій, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, то фінансові операції доцільно узагальнювати шляхом синтезу балансових рахунків, через які вони здійснюються та економічної суті цих операцій.
Фінансові операції банку, які підлягають фінансовому моніторингу, умовно можна об’єднати у групи:
1. Операції з грошовими коштами у готівковій формі.
2. Фінансові операції, пов’язані зі здійсненням зовнішньоекономічних
операцій.
3. Операції з поточними рахунками юридичних осіб та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.
4. Інші «нестандартні» фінансові операції.
Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджено форми, строки, порядок заповнення і подання звітних форм до Національного банку України [2]. Одним із завдань статистичної звітності є забезпечення виконання Національним банком України регулятивних і наглядових функцій відповідно до законодавства України.
Абстрагуючись від окремих ознак фінансового моніторингу, для груп фінансових операцій виділено окремі статистичні форми, які дають можливість найбільш ефективно проаналізувати здійснені операції:
1. Операції з грошовими коштами у готівковій формі - форма 10 «Оборотно-сальдовий баланс»; форма № 748 «Звіт про касові обороти»;
2. Фінансові операції, пов’язані зі здійсненням зовнішньоекономічних операцій - форма № 538 «Інформація про купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученнями клієнтів банку»; форма № 527 «Звіт про оборот готівкової іноземної валюти»; форма № 555 «Звіт про переказ безготівкової іноземної валюти»; форма № 525 «Звіт про перекази іноземної валюти фізичних осіб за межі України та їх надходження в Україну»; форма № 503 «Квартальний звіт про залучення іноземних кредитів»; форма № 524 «Інформація про операції нерезидентів з цінними паперами на території України»; форма № 401 «Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку»; Реєстр операцій клієнтів, які передбачають імпорт продукції без ввезення з-за кордону на територію України;
3. Операції з поточними рахунками фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб - форма № 410 «Звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків»;
4. Інші «нестандартні» фінансові операції – форма № 748 «Звіт про касові обороти».
На перераховані форми статистичної звітності банками покладається функція контролю для забезпечення ефективного виконання завдань, пов’язаних із здійсненням фінансового моніторингу. Однак, наведений перелік статистичних звітів не є вичерпним. Кредитними установами можуть використовуватись і інші форми, інформаційне наповнення яких дає можливість здійснювати наступний контроль за проведеними фінансовими операціями.
Станом на сьогодні статистична звітність не охоплює весь спектр операцій, які здійснюються банківськими установами, а відтак і тих, які підлягають обов’язковому контролю. Отже стовідсотковий контроль за виявленням цих операцій забезпечити неможливо. Наприклад, про виконання ознаки «проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред’явника» можна стверджувати лише отримавши від клієнта копію цінного паперу та встановивши його вид. Тому запровадження різноманітних контрольних заходів не позбавляє працівників банку відповідальності за невиявлення або несвоєчасне повідомлення відповідального працівника про фінансові операції, які підпадають під фінансовий моніторинг.
Список використаної літератури:
1. Оцінка та управління ризиком використання послуг для легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму в комерційному банку [Текст] : монографія / за заг. ред. О. М. Бережного ; [С. О. Дмитров, О. В. Меренкова, Т. А. Медвідь, О. М. Ващенко]. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 114 с.
2. Постанова Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України від 19.03.2003 № 124 [Електронний ресурс] // Національний банк України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
e-mail: anastasiya.bugayenko@pib.ua |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter