Мирова угода – це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника (ч. 1 ст. 35 Закону про банкрутство). Наслідком досягнення домовленості про прощення боргу є припинення відповідного зобов’язання. Якщо казати простіше, то це договір, за яким боржник отримує шанс відновити платоспроможність та час для цього, а його кредитори – надію на повне або часткове погашення своїх вимог протягом обумовленого строку[4].
Мирову угоду можна назвати одним з найдієвіших засобів фінансового оздоровлення підприємства. Умови прощення та/або розстрочення чи відстрочення боргів, реструктуризація підприємства та інші способи виведення боржника зі скрутного становища, які можуть бути прописані в угоді, призводять до пошуку компромісу між кредиторами та боржником. А домовленість між сторонами у справі про банкрутство, в свою чергу, сприяє розвитку ринкових відносин та уникненню ліквідації підприємства-боржника.
Як і перемир'я в позовному провадженні, у банкрутстві миру може бути досягнуто на будь-якій стадії процесу – розпорядження майном,санації чи навіть ліквідації (ч. 2 ст. 35 Закону про банкрутство). За загальним правилом сторонами мирової угоди в судовому провадженні є боржник і кредитор, які виступають у відповідній судовій справі сторонами: в позовному провадженні це позивач і відповідач, а в справах про банкрутство – боржник і його кредитори.
Крім відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника мирова угода може передбачати також виконання зобов’язань боржника третіми особами, обмін вимог кредиторів на акції боржника (якщо боржником є акціонерне товариство) та задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не суперечать закону. Практично всі цивільно-правові способи можуть бути використані з метою відновлення платоспроможності боржника і, відповідно, вони стають частиною мирової угоди.
Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду, якщо боржник не виконав умови мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів або здійснив дії, які завдають збитків або порушують права та законні інтереси кредиторів.
Важливо зазначити, що розірвання мирової угоди господарським судом за заявою окремого кредитора на вказаних підставах не означає втрату її чинності для інших кредиторів. Якщо мирова угода визнається недійсною або розривається, вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі в незадоволеній частині.
У випадку, якщо мирову угоду не укладено, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Однією з переваг мирової угоди є те, що у випадку, якщо мирова угода передбачає розстрочку, відстрочення або ж прощення (списання) боргів або їх частини, орган податкового стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог по податках, зборам (обов'язковим платежам) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому, податковий борг, який виник впродовж трьох останніх календарних років перед днем подачі заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, вважається безнадійним і списується. При цьому податкові зобов'язання і податковий борг, які виникли за три останніх календарних років перед днем подачі заяви про порушення справи про банкрутство, підлягають розстроченню, відстроченню або списуються на умовах мирової угоди [2].
Мирова угода в банкрутстві як засіб відновлення платоспроможності підприємства виконує важливі функції – зберігає на ринку неспроможного суб’єкта підприємницької діяльності, який здатен відновити своє функціонування. Вимоги кредиторів, як правило, погашаються хоча б частково.
Сутність будь-якої мирової угоди у справі про банкрутство – поступки, на які йдуть кредитори заради відновлення платоспроможності боржника. Кредитори завжди прагнуть до більш повного задоволення своїх вимог. Отже, на момент укладання мирової угоди кредитори повинні оцінити реальний розмір виплат, які вони можуть отримати у випадку розпродажу майна неплатоспроможного боржника з торгів у ході конкурсного виробництва, і порівняти їх з розміром тих поступок, на які їм пропонується піти за умовами мирової угоди[3]. З цього слідує, що така угода є цікавою не тільки для підприємства-боржника, а і його кредиторів. У останніх є більш гарантовані можливості отримати свій капітал в максимально повному обсязі. Це особливо актуально в період нестабільного економічного становища нашої країни.
Таким чином, мирова угода є вигідним економічно-правовим засобом уникнення банкрутства боржника, відновлення його платоспроможності, врегулювання спорів із кредиторами.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2343-12
2. Наказ ДПА України № 600 від 21.11.2000 року // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0893-00
3. Барбашова Н. Проблеми мирової угоди у процесі банкрутства. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №7. – с. 92-94.
4. Мирова угода – спосіб домовитися // Все про бухгалтерський облік. – 2010. – №43. – с. 7-13.
e-mail: Tanchenoc@yandex.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter