Проблемні питання щодо існування офшорних юрисдикцій та офшорного бізнесу взагалі перебуває під постійною увагою міжнародного співробітництва і правлячого кола країн, що є донорами офшорів. За деякими оцінками, через офшори проходять більше половини світових грошових потоків, вони контролюють приблизно 20% загальної вартості всесвітнього багатства, а також в них розміщено 22% зовнішніх банківських активів [1, c. 206].
Так, в діяльності офшорного бізнесу присутній, як позитивний, так і негативний вплив на розвиток світової економіки. Проте це лише умовна характеристика, так як існує безліч думок і стверджень щодо цього явища і які на даний момент підкріпленні тими чи іншими фактами у світовій економіці. По-перше, використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. По-друге, відбувається значне відмивання «брудних» грошей та злочинне використання офшорів.
Про зростання інтересу бізнесменів усього світу до офшорів свідчить той факт, що майже половина світового руху капіталів у прямій та позитивній формі на початку XXI ст. проходила через офшорні компанії. В той же час поширення в бізнесі спеціальних правових режимів оподаткування призводить до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища з різним рівнем соціально-економічного розвитку [2, c. 64].
Як свідчить сучасна світова практика, корпорації та великі підприємства різних держав розробили складні схеми ухилення від оподаткування, які стимулюють рух тіньових капіталів [1, c. 208].
Схеми, за якими сьогодні окремі підприємці використовують офшори в міжнародних економічних відносинах, описано в різних джерелах, але основні є такі. При експорті товарів з України ціна може бути значно нижче, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетині кордону. Йдеться про застосування так званих сірих схем.
Офшорні схеми все частіше стали спиратися не тільки на угоди купівлі-продажу, а й на лізингові, комісійні, трастові, страхові й інші договірно-правові форми здійснення складних комерційних операцій [3, c. 132].
Фактором успіху для розвитку міжнародного бізнесу за допомогою офшорної діяльності повинні стати вигода, яку отримує як країна-експортер капіталу, так і країна, у якій розміщено офшорні юрисдикції, і це можна досягти тільки завдяки політичної гнучкості цих країн, готовності іти на компроміс; співробітництву з міжнародними організаціями; реформам національного законодавства у бік досягнення більшої прозорості офшорного сектора; використання доходів від реєстрації офшорних компаній для розвитку інших галузей народного господарства цих держав.
Тому, можна сказати, що все більше і більше компаній, здійснюють міжнародну діяльність через офшорні зони.
Список використаної літератури:
1. Москаленко Н.В. Офшорний бізнес, тенденції його функціонування та механізм регулювання / Н.В. Москаленко // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2009. - №1. – С. 206-213.
2. Стецюк С.С. Прогнозна оцінка можливості та доцільності створення офшорних зон в Україні / С.С. Стецюк // Міжнародна економіка та менеджмент. – 2008. - №1. – С. 64-70.
3. Мосьондз С.О. Офшорне законодавство в Україні: міф чи реальність / С.О. Мосьондз // Правний вісник Університету «КРОК». – 2009. - №3. – 130-135
e-mail: marinka_patsan@mail.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter