Україна знаходиться на етапі удосконалення ринкових умов господарювання, тому вимагає докорінних змін у функціонуванні господарського механізму та гармонізації інтересів зацікавлених сторін. Від того, наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, від їх відповідності сучасному етапу розвитку НТП, залежать і загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством в цілому та основними засобами зокрема. Адже тільки в 2009 році, незважаючи на кризові явища в економіці, загальний обсяг основних засобів на підприємствах промисловості зріс на 99825 млн. грн. і становив 860019 млн. грн., що ускладнило можливість правильного їх обліку та аналізу.
Ринкова економіка стимулює підприємства до впровадження нової техніки та технологій, розширює можливості щодо використання нових фінансових інструментів та механізмів, тому на практиці виникає проблема щодо реальності їх застосування. Це обумовлено повною відсутністю або нестачею власних обігових коштів, низькою ліквідністю активів, застарілою матеріально-технічною базою, недосконалою законодавчою базою, що в тій чи іншій мірі регламентує діяльність підприємств. Саме тому особливо актуальними є дослідження проблемних питань обліку та аналізу основних засобів підприємств і напрямків його удосконалення [2].
Вагомий внесок у розробку питань щодо проблем аналізу та обліку основних засобів зробили такі вітчизняні вчені-економісти: С. Рилєєв, М. Шкробанець, О. Коломієць, О. Ареф’єва, Н. Богацька, Ю. Гуцуляк та інші.
Метою даної роботи є відслідкування основних проблем обліку і аналізу основних засобів та визначення шляхів їх вирішення та покращення. Такий ряд проблем негативно впливає на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів, а саме: різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів у фінансовому обліку й системі оподаткування, принципів їх оцінки; проблеми вдосконалення системи амортизації; проблеми підвищення інформативності первинних документів з обліку основних засобів; проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною базою, що представлено на підприємстві системою обліку, аналізу, аудиторського контролю; велика трудомісткість трансформаційних процесів, велика низка стандартів, законів в Україні написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими; проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо [4].
Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати [1]. Основними проблемами, що виникають в процесі оцінки за справедливою вартістю основних засобів є те, що на сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів; використання поняття «справедлива вартість» в П(С)БО, оскільки ринкові ціни не можна назвати справедливими, бо вони не можуть бути одночасно справедливими для двох учасників ринку – продавця і покупця; при виборі об’єктивного методу оцінки основних засобів необхідно мати на увазі, що не існує такої оцінки, яка б задовольняла вимоги всіх без винятку користувачів фінансової звітності [5].
Треба звернути увагу на зміни у підвищення оперативності та ефективності аналізу основних засобів підприємств, що вимагає вирішення таких завдань: дослідження сутності основних засобів, їх складу, класифікації в різних галузях економічної науки; узагальнення та систематизації класифікації основних засобів; дослідження діючої методики нарахування амортизації й обліку зносу основних засобів; аналіз діючої організації та методики обліку основних засобів, впливу на них змін податкової політики та виявлення шляхів її вдосконалення; удосконалення методики аналізу матеріально-технічної бази підприємства. Для вирішення цих завдань слід:
– удосконалити методику обліку надходження основних засобів у системі аналітичних рахунків, що спрощує систему бухгалтерських записів;
– розробити бухгалтерську модель економічного механізму амортизації, що сприятиме вирішенню проблем фінансового, внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту, з метою полегшення можна запропонувати алгоритм вибору амортизації залежно від типу основного засобу, в основу якого покладено умовний поділ основних засобів на два типи: безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104, 105, 106) та інші основні засоби, які переважно становлять інфраструктуру підприємства (рахунки обліку 102, 103, 107, 108, 109);
– удосконалити методику обліку витрат на ремонти основних засобів, що підвищить ефективність управління витратами;
– розробити моделі залежності експлуатаційних витрат від віку устаткування, яка дозволить визначити доцільність проведення ремонту основних засобів [4], [3].
Первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання, відображення інформації. Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактну конструкцію практично універсальної форми типу «Інвентарна картка – акт обліку руху основних засобів», що сприяє не тільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченню документообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищенню рівня інформативності й наочності документів, що дасть змогу вести облік стану об’єктів і документувати їх рух, починаючи з включення до складу основних засобів і завершуючи списанням їх з балансу підприємства. Реалізація вищенаведених дій дасть змогу удосконалити організацію та методику обліку та аналізу основних засобів, підвищити їх інформативність і прогнозувати ефективність їх використання на підприємстві.
Отже, створення підприємства передбачає інвестування значної частини капіталу в матеріальні цінності, що призначаються для довгострокового використання як засоби праці, становлять основу виробничих потужностей підприємства та є його основними засобами. Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних засобів слугують визначальними характеристиками ідентифікації їх значення в забезпеченні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку виробництва. Тому важливе значення в дослідженні ефективності використання основних засобів відіграє оцінювання їх сучасного стану, забезпечення адекватної класифікації, виходячи із сучасних умов господарювання, та проведення об’єктивного аналізу.
Список використаної літератури:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.
2. Ареф’єва О. В. Теоретичні аспекти управління відтворенням основних засобів підприємства в ринкових умовах господарювання [http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_3/Arefeva_309.htm].
3. Богацька Н. М. Аналіз основних засобів підприємства [http://intkonf.org/dots-bogatska-nm-gutsulyak-yuv-analiz-osnovnih-zasobiv-pidpriemstva].
4. Рилєєв С. В., Шкробанець М.І. Удосконалення обліку основних засобів в системі управління матеріально-технічною базою підприємства [http://intkonf.org/ken-dots-rileev-s-v-shkrobanets-mi-udoskonalennya-obliku-osnovnih-zasobiv-v-sistemi-upravlinnya-materialno-tehnichnoyu-bazoyu-pidpriemstva/].
5. Стрибуль О. В. Об’єктивна оцінка основних засобів як база для нарахування амортизації [www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum//2009_33/22.pdf].
e-mail: K_InnaOmail.ru
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter