Менеджмент знаннями в економіці, орієнтованої на інтелект та інновації, серед інших питань, повинен забезпечувати:
а) пошук і добування знань від живих об'єктів та із середовища (від носіїв знань);
б) цілеспрямовану зміну стану об'єкта або суб'єкта, тобто співробітника;
в) збереження, класифікацію, трансформацію, забезпечення доступності знань;
г) розповсюдження та обмін знань, у тому числі в рамках організації;
д) використання знань в бізнес -процесах, в тому числі у процесі прийняття рішень;
є) оцінку знань як складової процедур вимірювання нематеріальних активів організації.
Значний обсяг знань належить до класу декларативних, на відміну від процедурних. Такі знання мають низький рівень структурованості, вони представлені у форматах текстових редакторів, гіпертекстів, саме такі знання є значною складовою цифрової інфосфери, обсяг якої збільшується щороку на 60%, а в травні 2010р. він сягнув рівня 0,8 петабайт. Соціологи вважають, що індивід вже не має можливостей повноцінних відношень з таким навколишнім інформаційним середовищем [1], необхідно впливати на інформаційні потоки, що надходять до користувача, з метою оптимізації сприйняття. Ця задача є на даний момент актуальною для всіх типів систем, у тому числі для СІ IIIP, де рішення повинні прийматися швидко та мають значний вплив на систему.
Розглянемо існуючі методи оптимізації взаємодії «оператор-система» та оберемо серед них максимально ефективний. Експериментально встановлено, що мозок людини в змозі сприймати і точно обробляти інформацію з швидкістю не більше 25 біт в секунду. Перевищення цього значення може призвести до феномену «перманентної часткової уваги», зниження зосередженості. Проблема ефективного сприйняття інформації вирішувалась для технічних систем, (для управління військовими системами). Основним підходом було застосування ергономічних методів, розрахованих на деякі середні показники можливостей людини сприймати інформацію від програмно-технічних засобів: гострота зору, час фіксації сигналу, розташування інформації, частота мигтінь, яскравість, розмір, кодування, спосіб накреслення шрифту, структурований і реструктурований текст (у т.ч. довжина повідомлень - 7-11 слів), переваги до представлення у формі діаграм та графіків [2]. Раніше методи ергономіки застосовувались тільки на етапі проектування систем, але цей підхід виявляється неефективним у випадку сучасних технічних систем та СППР, де оператору необхідно обробляти великі об'єми інформації та часто приймати рішення в реальному часі. Особливо це критично для слабко структурованої інформації. Тут ефективність сприйняття інформації в кожний момент часто впливає на надійність, стійкість, виживання системи та точність кінцевого результату. Тому виникає необхідність адаптивного управління інформаційним потоком.
Методи адаптації. Останніми роками основна увага в IT індустрії щодо забезпечення систем управління знаннями перемістилася з працездатності програм, де головним критерієм служили функціональність і продуктивність, на ефективність людино-машинної взаємодії, тобто інтерфейс користувача. Одна із стратегій представлення даних - адаптивна, полягає в регулюванні інтерактивної поведінки системи відповідно до індивідуальних потреб користувачів. Критерієм адаптації при цьому служить модель користувача -опис його основних соціо-демографічних, психофізіологічних характеристик та компетенції.
Когнітивні особливості сприйняття знань користувачами. З досліджень із сприйняття нових знань виходить, що респонденти засвоюють один і той же матеріал з різною швидкістю і з різною якістю [3]. Причиною є належність людини до різних типів особи. Відмінності в швидкості і якості визначаються: а) каналами сприйняття (візуальний, аудіальний, кінестетичний) б) стилями мислення (конкретний-абстрактний, індуктивний-дедуктивний і т. ін.). З цієї точки зору, не може бути універсально зрозумілої інформації і універсального ефективного способу асиміляції знань. Індивідуальні особливості переробки інформації, стратегій привласнення, структуризації, організації і актуалізації засвоєного матеріалу можуть бути зведені до переваги операторами тих або інших перцептивних і когнітивних стратегій. В цьому випадку вони є проявом когнітивних стилів - конструктів для позначення способів сприйняття, мислення і дії, що переважно використовуються людиною [3,4]. Такі стилі стабільно впливають на організацію і представлення інформації в процесі мислення і навчання. Коли певний стиль співпадає із змістом і представленням інформації, яку необхідно сприйняти, індивідуум визнає задачу більш легкою. Індивідуум може полегшити задачу шляхом розвитку стратегій навчання для роботи з інформацією, яка спочатку була несумісна з його стилем.
Перспективи створення організаційної адаптивної системи управління знаннями (АСУЗ). Для створення АСУЗ необхідно, окрім реалізації БД на основі формального опису когнітивної моделі оператора, також формалізувати процес роботи з інформаційними потоками та самі потоки, а потім створити програмну реалізацію. Ще більш важливим є створення організаційної структури підприємства для управління експертами з побудови та підтримки когнітивних профілів персоналу, актуалізації форм представлення знань, бізнес процесів контролю рівня знань (компетенцій) та їх IT - підтримки.
Список використаної літератури:
1. Эпштейн М.Н. Информационный взрыв и травма постмодерна [Електронний ресурс]. - 2004. - Режим доступу: http://www.philosophy.ru/library/epstein/. - Назва з екрану.
2. Кляуззе В. Эргономическое обеспечение Web-дизайна [Електронний ресурс]. - 2002. - Режим доступу: http://www.osp.ru/. - Назва з екрану.
3. Riding R. Cognitive styles and learning strategies. Understanding style differences in learning and behaviour/R. Riding, S. Rayner. - London: David Fulton Publishers, 1999.
4. Солсо P. Л. Когнитивная психология / P. Л. Солсо ; [пер. с англ.]. - Спб.: Питер, 2002. - 592 с.
e-mail: suem_economic@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter