До якості аудиту, враховуючи його відкритість та публічність висуваються підвищені вимоги у всьому світі. Враховуючи форми контролю якості аудиторських послуг з боку Аудиторської палати України (далі - АПУ) в Україні виділяють наступні правові гарантії якості аудиту:
- затвердження стандартів контролю якості аудиту, встановлення процедур сертифікації аудиторів, ведення реєстру аудиторських фірм, встановлення порядку подовження чинності сертифікату, застосування стягнень до аудиторів за неналежне виконання професійних обов’язків [1];
- затвердження національних положень з практики аудиту, розробка та прийняття додаткових положень, які стосуються аудиторської діяльності, встановлення вимог до постійного удосконалення професійних знань аудиторів, проведення зовнішнього контролю якості аудиту, а також вимог до контролерів, які проводять зовнішній контроль якості таких послуг [2].
Іншим важливим документом у даному питанні також є Міжнародний стандарт аудиту №220 «Контроль якості аудиторської роботи».
Важливу роль у забезпеченні гарантій якості аудиту в Україні належить Спілці аудиторів України, яка здійснює контроль за дотриманням аудиторами (її членами) вимог законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики, регулює взаємовідносини між аудиторськими фірмами при здійсненні аудиторської діяльності [3; с.45].
Основним документом, який визначає правові гарантії якості аудиту для держав-членів ЄС є Директива 2006/43/ЄС Європейського парламенту та Ради від 17 травня 2006 р. «Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності». Порівнюючи положення даного документу з національною практикою гарантії якості аудиту можна виділити низку принципових відмінностей (подані за ступенем важливості): відсутність системи суспільного нагляду; відсутність достатньої прозорості аудиту; розбіжності у періодичності проведення перевірок забезпечення якості аудиторів або аудиторських фірм, які проводять обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу; розбіжність у вимогах до осіб, які допускаються до проведення обов’язкового аудиту.
Щодо вимог забезпечення інформаційної прозорості аудиторської діяльності, передбачених даним документом, то в Україні формально і неповністю дотримані лише дві: оприлюднюється Реєстр та загальні результати перевірок. Реєстр аудиторів та аудиторських фірм дійсно розміщений на офіційному сайті АПУ, але його наповнення не відповідає вимогам Директиви.
У 2004р. була затверджена Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до вимог ЄС, однак окремий розділ, яки був би присвячений аудиту, в програмі відсутній. Його частково враховано лише у плані заходів щодо виконання програми у 2009р. Передбачено необхідність прийняття АПУ регламенту щодо виконання вимог, які забезпечать незалежність та об’єктивність аудитора під час проведення незалежного аудиту [4].
Таким чином, потенціал вітчизняної аудиторської діяльності в рамках забезпечення правових гарантій якості аудиторських послуг, на жаль, залишається реалізованими не повністю. Тому, зважаючи на євро інтеграційний курс України, адаптація законодавства з питань аудиторської діяльності до вимог Євросоюзу має стати ключовою і першочерговою.
Список використаної літератури:
1. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 №3126-ХІІ.
2. Про затвердження Концептуальної основи контролю аудиторської діяльності в Україні: Рішення АПУ від 27.09.2007 №182/3.
3. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 324 с.
4. Шалімова Н.С. Основні гарантії забезпечення якості аудиту в Україні//Актуальні проблеми економіки. - 2010.- № 9. - С. 280-288.
e-mail: j_pereviznyk@mail.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter