Зростання обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості аграрної продукції, підвищення її конкурентоспроможності є одними із головних завдань сільського господарства в сучасних умовах господарювання. З метою їх реалізації виникає необхідність удосконалення планування та управління з використанням програмно-цільового підходу, що передбачає застосування одного із найперспективніших шляхів розв’язку цих проблем – економіко-математичного моделювання.
Головним компонентом економіко-математичної моделі оптимального планування й управління є критерій оптимальності, що характеризує ефективність здійснення певного економічного процесу. Для оптимізації сільськогосподарського виробництва застосовують найрізноманітніші критерії. Критеріями оптимізації можуть бути понад двох десятків показників, серед яких найчастіше використовують: критерії, що максимізують валову, товарну продукцію, кінцевий продукт, асортиментний набір кінцевих продуктів у натуральному виразі, чистий доход, прибуток, рівень рентабельності виробництва, продуктивність праці та ін.; критерії, що мінімізують фінансово-кредитне забезпечення та ін.
З можливих критеріїв оптимізації сільськогосподарського виробництва в конкретній ситуації необхідно вибирати один. Проте не слід обмежуватися варіантом плану, розрахованим за критерієм, якому надана перевага. У більшості випадках доцільно розраховувати кілька оптимальних варіантів плану за різними допустимими критеріями. Це дозволить, по-перше, вибрати найкращий варіант оптимального плану, а по-друге, з’ясувати ступінь стійкості вибраного плану до зовнішніх умов господарювання.
Оптимальні плани, розраховані за допомогою економіко-математичних моделей [1, 2, 3] за одним критерієм, вважаються неефективним з точку зору інших можливих критеріїв оцінки цих планів. У зв’язку з цим ведуться пошуки методів так званої багатоцільової або багатокритеріальної оптимізації. Проте отримати розв’язок, одночасно оптимальний за декількома критеріями, неможливо. Багато дослідників проблеми багатоцільової оптимізації пропонують знаходити розв’язки, що виконують умову Каретто, тобто коли є ряд цільових функцій [f1(х), f2(х),…, fn(х)], кожну з яких необхідно максимізувати (мінімізувати) на множині Х, то можна вибрати таку точку (розв’язок) х0 є х , яка відповідає окремим значенням усіх цих функцій, а інший вибір не може покращити будь-яку з них, не погіршуючи при цьому значення хоча б однієї з решти цільових функцій. Розв’язок багатоцільових задач, які виконують умову Паретто, прийнято називати ефективним (компромісним).
Одним із методів отримання компромісного варіанта плану з кількома критеріями оптимальності запропонував чеський вчений І. Саска. Якщо відома множина критеріїв S і оптимальне значення k-го критерію становить F^k , то методом Саска можна знайти компромісний варіант, який відповідає точці в множині рішень, що має найменше відхилення від усіх оптимальних точок, заданих критеріїв на множині S . За змістом задача зводиться до мінімізації абсолютних нормованих відхилень k-х цільових функцій від її оптимуму. Нормованою стандартною величиною тут виступає оптимальне значення заданого критерію F^k . Позначивши k-ий критерій в компромісному плані через C^k X , отримаємо цільову функцію (формула 1.1):
яка відповідає умові мінімуму при АХ=В, Х>= 0. Для цього будують допоміжну задачу лінійного програмування з уведенням додаткової змінної Хn+1 і відповідних додаткових змінних (за кількістю критеріїв задачі) (формула 1.2):
При приведенні функції до лінійної форми множимо обидві частини нерівності на F^k (формула 1.3):
Для розробки планів, ефективних з точки зору двох і більше критеріїв, можна застосовувати метод послідовних поступок, де потрібно встановити ієрархію врахованих критеріїв і розв’язувати задачі в кілька етапів. Спочатку задача розв’язується за найбільш вагомим критерієм, знаходиться його оптимальне значення, потім в умову задачі вводиться обмеження, що гарантує досягнення визначеної величини першого критерію – задача розв’язується за другим критерієм. Якщо є третій критерій – відповідно в задачу вводять ще одне обмеження на отримання певного обсягу другого критерію, задача розв’язується за третім критерієм і т.д. При використанні методу послідовних поступок для отримання прийнятного ефективного розв’язку за рядом критеріїв завжди відомо, якою мірою цей розв’язок гірший від оптимального за найбільш переважним критерієм.
Розроблені економіко-математичні моделі дозволяють оцінити можливості підвищення ефективність діяльності сільськогосподарського підприємства залежно від обраної стратегії розвитку, рівня фінансово-кредитного забезпечення, наявних ресурсів і ресурсного потенціалу.
Отже, програмно-цільове управління базується на використанні такої логічної послідовності: “цілі – шляхи – засоби”, що відображає основний методологічний принцип, згідно з яким поставлені цілі потрібно досягати з використанням системи заходів і способів їх реалізації, забезпечених, у свою чергу, потрібними для цього ресурсами. Застосування програмно-цільового управління, що передбачає поєднання кількісних методів з комп’ютерною технікою дозволить керівникам сільськогосподарських підприємств приймати рішення в оптимальні строки та з мінімальними ризиками.
Список використаної літератури
1. Лысенко Ю.Г. Моделирование конкурентоспособности производственной фирмв / Лысенко Ю.Г., Гузь Н.Г., Ремпель А.Г. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 25 с.
2. Мур Д. Экономическое моделирование в Microsoft Excel, 6-е изд.: Пер. с англ. / Мур Д., Уэдфорд Л.Р.– М.: Издательский дом “Вильямс”, 2004. – 1024с.
3. Панчук А.М. Використання MS Excel при прийнятті рішень: методичні рекомендації / А.М. Панчук– К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 84 с.
e-mail: skuzm1979@mail.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter