Актуальність даної теми полягає в тому, що проблема економічної безпеки має велике значення для будь - якої людини у зв'язку з необхідністю запобігання та нівелювання внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек, що спрямовані на позбавлення її матеріальних і духовних цінностей, а іноді навіть життя.[2, c.161]
Забезпечення економічної безпеки України – це один із найважливіших національних пріоритетів, гарантів державної незалежності України, умова її прогресивного розвитку, мирного економічного життя й добробуту громадян.
Існує на сьогодні низка факторів, що загрожують економічній безпеці, а саме: криміналізація суспільства, корупція, стан вітчизняної економіки, загострення міжнаціональних відносин тощо.[6, c.514]
Вирішення щодо врегулювання та забезпечення практичної реалізації ряду важливих комплексних проблем у сфері економічної безпеки тісно пов'язані з інститутом адміністративно – правових режимів, який останнім часом привертає увагу науковців – правників.[3, c.48]
Предметом дослідження адміністративно – правових режимів у системі забезпечення економічної безпеки є механізм формування та реалізації стратегії економічної безпеки України, що покликана забезпечити захист національних інтересів країни від зовнішніх і внутрішніх загроз за рахунок політичних, економічних, військових, правових, науково – технічних та інших заходів української держави.
Певні питання теорії та практики щодо адміністративно – правових режимів досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні автори, а саме: В.Авер'янов, О.Бандурка, Д.Бахрах, В.Бєлєвцева, Ю.Битяк, Ж.Вендель, В.Гаращук, Є.Додін, В.Конопльов, А.Комзюк, В.Ласточкін, В.Настюк, О.Негодченко, В.Опришко, О.Остапенко, О.Пєтков, Г.Пономаренко, В.Рушайло, Х.Ярмакі та інші.[2, c.161]
Своєрідність адміністративно – правового режиму проявляється в особливому порядку виникнення і формування змісту прав і обов'язків учасників адміністративно – правових відносин та їх здійснення, наявності специфічних санкцій, особливих засобах їх реалізації, а також в дії єдиних принципів, загальних положень, які поширюються на дану сукупність правових норм.
Економічна безпека – це стан держави, за яким вона забезпечена можливістю створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку її економіки в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців.
Адміністративно-правовий режим – це певне поєднання адміністративно - правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.
Основні елементи адміністративно – правового режиму:
1) метод правового регулювання;
2) особливі адміністративно – правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов'язків;
3) принципи;
4) особливість адміністративного законодавства;
5) встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів, а саме:
- режиму секретності;
- митного режиму;
- режиму державного кордону;
- режиму вільних економічних зон;
- режиму здійснення певних видів підприємницької діяльності та ін.
У своїх працях В.Ісаков виокремлював у правовому режимі елемент соціальних відносин, який розглядається як взаємозв'язок об'єкта або виду діяльності, явища, процесу, інституту, закріпленого правовими засобами, і такий, що забезпечує досягнення окремих цілей.[4, с.35]
С.Алексєєв робить особливий наголос на те, що режим є порядком регулювання і виражається в комплексі правових засобів. Він зазначає, що правовий режим має основні смислові відтінки слова «режим», у тому числі й те, що правовий режим виражає ступінь жорстокості юридичного регулювання, наявність визначених обмежень і пільг, певний рівень активності суб'єктів, межі їх правової самостійності.[1, c.184 - 185]
Правові режими класифікують:
1) за масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав виділяють пільгові та обмежуючі режими;
2) за глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій відрізняють звичайні та надзвичайні режими;
3) за часом дії виділяють постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими;
4) за територією дії розрізняють режими, що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (режим прикордонної зони);
5) за окремими об'єктами виділяють режими заповідників, вогнепальної зброї, отрути та інші;
6) за видами діяльності розрізняють режими оперативно – розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності.
Усі адміністративно-правові режими мають дві взаємопов'язані сторони: змістовну і формальну.
Змістовну сторону складають: причини і мета введення режиму; його організаційні, економічні елементи; пов'язані з ними дії.
Формальна (юридична) сторона містить такі елементи: хто, на який строк, на якій території встановлює режим; процедура його введення, здійснення, скасування; система «режимних» обов'язків і прав.
Правова основа адміністративно – правових режимів: Конституція України, закони України, укази Президента, постанови КМУ, нормативно – правові акти місцевих органів виконавчої влади, а також інші правові акти відомчого рівня.[2, c.165]
Важливе значення має для забезпечення економічної безпеки України створення спеціальних (вільних) економічних зон, - це територія України, на якій установлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, який проявляється у пільгових митних, валютно – фінансових, податкових та інших умовах для національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.[6, с.319]
Основною метою створення режиму вільних економічних зон є: стимулювання структурних перетворень в економіці через залучення іноземних інвестицій; активізація спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг; поліпшення використання природних і трудових ресурсів; прискорення соціально – економічного розвитку окремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.[6, c.319]
Основні види спеціальних (вільних) економічних зон: зовнішньоторгівельні зони – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням; комплексні виробничі зони – частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий, податковий, валютно – фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення; науково – технічні зони – СЕЗ, спеціальний правовий режим який орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво; туристсько – рекреаційні зони – вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико – культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності; зони прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми державами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі; банківсько – страхові зони – це зони, в яких запроваджуються особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.[6, с.321-322]
Отже, адміністративно – правові режими у системі забезпечення економічної безпеки України – це врегульований законодавством порядок захисту важливих інтересів особи, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.
Конституція України підтверджує легітимність та правову природу існування даних правових режимів і окремих обмежень прав і свобод, які можуть бути застосовані для забезпечення безпеки громадян і захисту конституційного ладу в умовах адміністративно – правових режимів.[5, с.249]
Список використаних джерел:
1. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. - М., 1989. - с.184 – 185.
2. Бєлєвцева В.Адміністративно – правові режими у системі забезпечення національної безпеки України: поняття, зміст та значення //Право України. - 2010. - №6. - c.161 – 166.
3. Дзьобань О., Соснін О. Теоретичні основи Національної безпеки України: навч. посіб. - К., 2009. - 384с. - с.7.
4. Исаков В.Б. Правовые режимы и их совершенствование. - Свердловск, 1982. - с.34 – 39.
5. Копан О.Дослідження методологічних засад надзвичайних адміністративно – правових режимів//Право України. - 2010. - №5. - с.249.
6. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. посіб. - К., 2008. - 622с. - с.319 – 322.
e-mail: meplihka@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter