Виходячи із загальновідомої інформації про існування об’єктивних переваг крупного виробництва над дрібним, подальший розвиток виробників і переробників молокосировини повинен передбачати розвиток їх крупних форм. Крупні великотоварні підприємства, в тому числі й сільськогосподарські, мають набагато більше можливостей для сприйняття і впровадження інновацій, чому сприяють більші масштаби виробництва, кращий рівень менеджменту, можливості диверсифікації виробництва, краща система мотивації та оплати праці й низка інших чинників [1, с. 17; 2, с. 76; 3, с. 64].
Збільшення масштабів виробництва навряд чи забезпечить підвищення економічного ефекту. Воно повинно супроводжуватись поліпшенням виробничих технологій і вдосконаленням форм організації праці, кращим використанням виробничих потужностей і робочої сили (йдеться про переваги кооперації і спеціалізації). У розвинутих країнах саме нечисленні великі ферми і корпорації є основними виробниками продукції сільського господарства.
Діюча система економічних взаємовідносин у секторі виробництва молока вимагає подальшого вдосконалення. Ми пропонуємо розвивати збалансовані виробничо-економічні зв’язки партнерів через механізм договорів, взаємовигідну цінову політику, акціонування та вдосконалення спільної функціональної системи управління в даній галузі, чого можна цілком реально домогтися через розвиток різних форм кооперації та агропромислової інтеграції.
Інтеграційні процеси сільськогосподарських підприємств і харчової переробної промисловості, спрямовані на раціональне використання сировини, поліпшення якості виготовлення продуктів споживання та підвищення ефективності агропромислового виробництва, набувають все важливішого значення для успішного розвитку агропромислового виробництва України.
Сутність інтеграції визначається як процес, що проявляється в основних напрямах реалізації інтеграційної тенденції, як основи підтримки стабільності розвитку виробництва і підсилення контролю над ринковою ситуацією, до якої можна віднести наступне: постачальники однакової продукції реагують на посилення конкуренції через розвиток горизонтальної інтеграції з іншими підприємствами [4, с. 92].
Інтеграція в аграрній сфері економіки є явищем об’єктивним, в країнах світу вона набула широкого розвитку. Зарубіжний досвід показує, що найбільш актуальною для умов України на сьогодні є контрактна форма агропромислової інтеграції.
Причини низьких темпів розвитку інтеграції та кооперації в сільському господарстві України: по-перше, те, що податкові служби на місцях не сприймають неприбуткового статусу обслуговуючих кооперативів: з них стягуються податки з прибутків і ПДВ як із підприємницьких структур, що не узгоджується з суттю сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і досвідом їх оподаткування у більшості країн світу; по-друге, перші обслуговуючі кооперативи з часом зусиллями їх керівних органів стали функціонувати як комерційні структури, тобто використовуючи в розрахунку за надані членам кооперативу послуги тарифи, що значно перевищують їх собівартість, а це не могло не відштовхнути селян від таких кооперативів; по-третє (що, мабуть, є основним), до цього часу відродження і становлення кооперативного сектора у сфері обслуговування сільсько¬господарського виробництва в Україні відбувалися без належної фінансової підтримки з боку держави.
За експертними оцінками, у світі існує понад 1 млн. кооперативів, які об’єднують близько 800 млн. осіб. Найрозвинутішою є кооперація саме у сфері сільського господарства. Сільськогосподарські кооперативи об’єднують близько 80% суб’єктів аграрного ринку у країнах Західної Європи, Північної Америки, Австралії і майже 100% виробників сільськогосподарської продукції в Японії та країнах Північної Європи [5, с. 68]. Особливість цієї форми інтеграції полягає в тому, що, по-перше, інтеграторами тут виступають самі сільськогосподарські товаровиробники, а по-друге, господарські відносини між кооперативом і його членами не комерціалізуються, а будуються на засадах собівартості, в результаті чого в кооперативному інтегрованому ланцюгу податки на прибуток сплачує лише товаровиробник. Це дозволяє суттєво підвищити ефективність як сільськогосподарського виробництва, так і кооперованих переробних підприємств, підприємств агросервісу та інших партнерів сільського господарства.
Узагальнення наукових досліджень дає змогу нам запропонувати перелік переваг створення кооперативів у молочній галузі сільського господарства:
- підсобні сільські господарства зможуть захистити свої економічні інтереси й уникнути тиску з боку великих молокопереробних підприємств, які провадять власну цінову політику на ринку, не керуючись засадами вільної конкуренції;
- сконцентрувати грошові активи дозволить створення кооперативу із заготівлі молока, об’єднанням дрібних сільських господарств, кошти можна використати для закупівлі новітнього обладнання і технологій, що поліпшить якість заготівлі і транспортування молока;
- створення молочних кооперативів допоможе вирішити проблеми з сировиною і завантажити виробничі потужності молокопереробних підприємств, що дозволить збільшити кількість робочих місць у цій галузі;
- товарний кредит у вигляді доїльного обладнання, допоможе приватним виробникам молока в Україні об’єднатися, вирішити проблему якості молока та ціни на нього, а отже, краще підготуватися до кризових явищ, які очікують молокопереробну промисловість після вступу України до СОТ.
Сільськогосподарська кооперація в Україні, хоч як це прикро, все ще перебуває в зародковому стані, а досвід кооперації провідних сільськогосподарських країн Європи, таких як Голландія, Швеція, Данія та багатьох інших, дуже важко приживається в нашій державі. Одним із стримуючих чинників цього процесу є недосконалість кооперативного законодавства.
Таким чином, зважаючи на вступ України до COT і поглиблення співпраці в рамках зони вільної торгівлі з ЄС, рекомендуємо використати нові шляхи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і впровадження інтеграційних форм, що є однією з найперспективніших альтернатив стратегічного розвитку сільськогосподарської галузі і національної економіки загалом.
Список використаної літератури:
1. Амбросов В. Я. Великотоварні підприємства як основа впровадження інновацій / В. Я. Амбросов, Т. Г. Маренич // Економіка АПК. – 2007. – № 6. – С. 14–17.
2. Захарін С. В. Інвестиційні та ресурсні проблеми молочної промисловості / С. В. Захарін // Економіка АПК. – 2005. – № 4. – С. 76–80.
3. Підлужна Н. Роль інтеграційних процесів у підвищенні ефективності молокопродуктового підкомплексу АПК / Н. Підлужна // Економіка України. – 2004. – № 3. – С. 60–67.
4. Підтримка держави щодо розвитку інтеграційних процесів в Україні / [Луцький І. М., Луцький А. І., Луцький М. І., Каленюк О. М.] // Економіка та держава. – 2008. – № 8. – С. 91–94.
5. Чабан В. Г. Забезпечення інноваційного розвитку аграрних підприємств на основі кооперації та інтеграції / В. Г. Чабан // Формування ринкових відносин в Україні. –2006. – № 8(63). – С. 66–70.
e-mail: pandv@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter