В умовах світової економічної кризи виникає питання ефективного використання фінансового механізму агроформувань в сучасному економічному просторі. Слід уміло використовувати елементи фінансового механізму для ефективного розвитку агроформувань в сучасних умовах, а також знайти потенційні ризики та загрози, які можуть призвести до неефективної діяльності агроформувань. Необхідно поглиблиння теоретико-методичних засад і удосконалення науково-практичних рекомендацій щодо діагностики, прогнозування та підвищення ефективності управління фінансовим механізмом агроформувань.
З моменту виникнення перших державних утворень виникло питання про забезпечення виконання їх функцій. Безперечно для здійснення цих функцій (а саме: организація і підтримка їх обороноздатності; розвиток наукової, культурної сфери і підтримка соціально-незахищених верств населення) потрібно залучити фінансові ресурси. При цьому провідна роль повинна належати фінансовому механізму, при допомозі якого фінанси могли б перерозподілятися у необхідному напрямку. Щодо визначення терміну “фінансовий механізм” є достатня кількість поглядів. Наприклад, О.Д. Василик відмічає, що “за нинішним визначенням фінансовий механізм може бути охарактеризований на основі спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення й використання фінансових ресурсів для забезпечення сталого розвитку та соціальних потреб громадян”[1], або як сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення різних державних структур, господарських суб'єктів. При цьому він зазначає, що призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій – фінансового забезпечення та його регулювання, які ми розглядаємо як підсистеми даного механізму. До того ж, на його думку, фінансовий механізм включає фінансове регулювання і прогнозування, фінансові норми і нормативи, фінансові ліміти і фінансові стимули і фінансові санкції. Тобто, як бачимо, він по суті вдосконалив підхід В.К. Сенчагова. Романенко розглядає фінансовий механізм з іншого боку – як засіб фінансової політики, визначаючи його як “сукупність форм, методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства”. Реструктуризація фінансового механізму дещо подібна до тієї, яку дає Василик, але й має певні відмінності. Існує оригінальне бачення сутності і структури фінансового механізму у С.В. Льовочкіна, який теж розглядає його з позицій реалізації фінансової політики держави. У складі цього механізму ним виділено методи – фінансового забезпечення і засоби фіскальної та монетарної політики ринкового саморегулювання, а також систему управління, шо включає інструменти та фінансові індикатори[2]. Дещо відмінну інтерпретацію фінансового механізму знаходимо у сучасних авторів А.І. Балабанова та І.Т.Балабанова. які визначають його як “сукупність дії фінансових важелів, що виражається в організації, плануванні і ефективності використання фінансових ресурсів”. При цьому вони визначають склад фінансового механізму, який охоплює три блоки – організацію, регулювання і стимулювання, та його структуру, до якої відносять п'ять елементів: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення[3]. У чому ж полягає відмінність складу фінансовою механізму від його структури автори не пояснюють. І.О.Бланк використовує термін “механізм фінансового менеджменту”, який за змістом дещо відрізняється від попередніх тлумачень системою основних елементів, котрі регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства. Однією з головних умов будь-якої системи управління є наявність добре відлагодженого механізму впливу керуючої підсистеми на керовану. Важлива роль у цьому процесі відводиться фінансому механізму. Для забезпечення сталого розвитку промислового виробництва для підприємств необхідне постійне удосконалення і перетворення фінансового механізму. Необхідний пошук такої системи господарських форм, котрі б адекватно відобразили сучасний рівень розвитку та закономірності руху суспільства. При цьому велике значення має фінансове забезпечення підприємств, проте недостатньо розроблені плани формування елементів фінансового механізму на рівні галузей і підприємств можуть негативно відобразиться на останніх.
Тому необхідне досконале вивчення складових елементів фінансового механізму, обгрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності їх функціонування.
Отже, під фінансовим механізмом забезпечення розвитку підприємства слід розуміти сукупність методів реалізації економічних інструментів останнього через розподіл і координацію ресурсів.
Це також система визначених фінансовою політикою фінансових методів та фінансових важелів, які використовують у своїй діяльності держава і підприємство за відповіднього правового, нормативного та інформаційного їх забезпечення.
Поза всяким сумнівом фінансовий механізм має бути ефективним. Оцінити його ефективність можна лише на підставі оцінки ефективності всього господарського механізму.
Фінансовий механізм є органічною частиною механізму господарського, тому його дослідження удосконалення і т.п. вимагає сучасного підходу. Неможливо вдосконавлювати деякі елементи фінансового механізму без урахування механізму ціноутворення. Зміна організаційної структури господарського механізму зумовлює кількісні та якісні зміни у фінансому механізмі. На макрорівні фінансовий механізм є частиною єдиної фінансової системи, яка охоплює: сферу фінансів на макро- та мікрорівні (об’єкт фінансової системи); сукупність фінансових органів та інститутів; фінансовий механізм (засіб взаємодії суб’єкта та об’єкта фінансової системи). Фінансовий механізм стимулює процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він покликаний забезпечити найсприятливіші умови для об’єктивних економічних законів.
Всі існуючи елементи фінансового механізму повинні бути конкретними, дієвими, погодженими в єдиній системі. Його не можна тлумачити тільки з позиції об’єктивних чинників, оскільки є суттєва відмінність у складі, змісті й характері механізму дії економічний законів і механізму їхнього використання. Фінансовий же механізм створюють суб’єкти фінансової системи для реалізації фінансової політики. Відповідно, при розробці фінансової політики необхідно враховувати дію об’єктивних економічних законів та закономірностей. Темпи зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу – основне джерело зростання добробуту суспільства[4].
Фінансовий механізм не можна тлумачити тільки з позицій об’єктивних чинників, оскільки є суттєва відмінність у складі, змісті й характері механізму дії економічний законів і механізму їхнього використання. Вважаємо, що фінанси як об’єктивна економічна категорія належить до механізму дії економічних законів. Фінансовий же механізм створюють суб’єкти фінансової системи для реалізації фінансової політики. Відповідно, при розробці фінансової політики необхідно враховувати дію об’єктивних економічних законів та закономірностей.
В структурі фінансового механізму головна роль відводиться фінансовим методам.
Фінансові методи – це сукупність різних фінансових прийомів (планування, кредитування, оподаткування та ін.), які виконуються в господарській практиці на макрорівні та мікрорівні.
Україна широко використовує фінансові методи, що правда це не завжди дає позитивний результат. Зокрема, це пов’язане зі зміною економічної моделі в країні. Змінилися кредитні відносини, і найбільших змін зазнав метод оподаткування.
З іншого боку, з переходом країни на ринкову економіку у практику господарювання увійшли нові методи, такі як – інвестування, заставні операції, лізинг, факторинг тощо.
Отже, структура фінансового механізму є досить розгалуженою. Завдяки досягненням фінансової теорії та практики створенні надійні й ефективні засоби впливу на темпи і пропорції соціально-політичного розвитку та сформовано належне організаційне забезпечення, що дозволяє раціонально їх використовувати.
До його складу віднесено фінансове планування, управління, контроль, фінансове забезпечення, фінансові норми і нормативи, фінансові ліміти і резерви, фінансові санкції, нормативно-правове забезпечення.
Таким чином, фінансовий механізм відіграє провідну роль у системі державного регулювання економіки.
Список використаної літератури
1. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС. - 2001. - С.104.
2.Льовочкін С.В.Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання:монографія/С.В.Льовочкін.-К., 2003. - С.92.
3.Балабанов И.Т.Основы финансового менеджмента. М.:Финансы и статистика, 1994. - С:25.
4. Економіка АПК, 2010, №9.
e-mail: staryy@voliacable.com |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter