Якість – комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг та ін. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції [1].
З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю;
Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості [2].
Управління якістю розуміють як адміністративну діяльність, що складається з чотирьох етапів: встановлення вимог до якості, оцінка відповідності продукції цим вимогам, прийняття заходів при невідповідності цим вимогам, подальше підвищення вимог до якості [3].
За умов переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, обумовленої, насамперед, ступенем задоволення потреб суспільства з найменшими витратами. При цьому визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, стає якість продукції. Це пов'язано з тим, що якість продукції за умов конкуренції є головним стимулом придбання продукції, одним з факторів її конкурентоспроможності.
Продукція вітчизняних підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку саме за рівнем якості. У зв'язку з цим набуває особливого значення проблема розробки та впровадження дійових методів управління витратами на забезпечення якості продукції.
Для свого подальшого існування та виживання за кризових умов підприємство має наступні альтернативи [4]:
1. Стратегія 1. Нічого нового не розпочинати, тобто вести бізнес як звичайно, як склалося історично.
2. Стратегія 2. Розробити короткострокову програму збільшення прибутку при загальному зниженні витрат.
3. Стратегія 3. Впровадити загальне управління якістю.
4. Стратегія 4. Зробити радикальний редизайн і реінжиніринг бізнес-процесів (бізнесу), створивши гнучке підприємство, що миттєво реагує на зміни зовнішнього середовища.
У процесі виживання підприємства керівники запроваджують загальний контроль якості продукції, що випускається. На думку керівників, сертифікація підприємства (ISO 9000) може вирішити усі проблеми. При цьому абсолютно не враховується той факт, що сертифікація ISO 9000 передбачає сертифікацію бізнес-процесів, що забезпечують якість продукції (безпосередня сертифікація ISO 9000 однозначно недоступна більшості підприємств з фінансового погляду і з об'єктивних причин невідповідності встановленим стандартам). Більш висока якість обходиться дорожче, а особливо за умов кризи. Для того, щоб забезпечити високий рівень якості, необхідно витратити велику кількість коштів. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми управління якістю і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як формується якість товару при сучасному масовому виробництві [5].
Отже, основним завданням підприємства за будь-яких умов в економіці є розробка такої стратегії управління, яка дозволить ефективно розподіляти обмежені фінансові ресурси між пріоритетними напрямками управління якістю продукції з метою її підвищення і одночасної мінімізації витрат.
Список використаної літератури:
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М. Л. Економіка підприємства. – Львів Сполом, 2008.
2. Койфман Ю., Герус О., Кисільова Т. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості. – Львів-Київ, 2006.
3. Управление качеством. / Под ред. проф. С.Д. Ильенковой. –М.: Издательское обьеденение Юнити, 2007.
4. Щегельська О. Управління компанією. // Виведення підприємства з кризи. – 2006, №4. – С.23-25.
5. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. –К.:2008.
e-mail: julieto4ka_@mail.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter